Чому впізнаємо себе на екрані

Середа, 27 липня 2016
10:53

Культура

Чому впізнаємо себе на екрані

 
Коментувати
Роздрукувати

Лауреат гран-прі Одеського кінофестивалю – кіно вишукане, але просте. Кінокритик розповів про фільм британської режисерки Чанії Баттон “Хто палає, палає, палає”:

Головний герой іронічної комедії – померлий чоловік, що з’являється у відеозаписах, адресованих двом найкращим подругам. Його остання воля – розвіяти прах у чотирьох куточках Британії. Ці місця були для нього особливі. Головну нагороду вручили за підсумками глядацького голосування.

Подруги померлого возять його прах у коробці, щоб розвіяти, де він заповідав

– Стрічка Чанії Баттон оптимально відповідає концепції фестивалю, тому нагорода – цілком логічна, – коментує кінокритик Олександр Гусєв, 36 років. – Режисерка вдало балансує між драмою і комедією. Звісно, вибір публіки обумовлений і віком. І героям, і глядачам – близько 25–30 років, тож люди впізнають себе на екрані. Вважають, ніби в масовому кіно героями мають бути чоловіки, а дами – навіть дуже розумні й гарні – лише десь поряд. Ця стрічка заперечує такі твердження.

Померлий герой нагадує водночас шекспірівського Гамлета, зацикленого на своїх переживаннях, і насмішкуватого блазня Меркуціо. Він боїться смерті – і тут його переживання близькі як чоловікам, так і жінкам. Хоча авторка й підняла складну тему смерті близької людини і переосмислення життя та прагне розважити глядача. Після серйозних реплік персонажів з’являються смішні сцени. Особливої глибини у фільмі немає.

Повний щоденник Одеського кінофестивалю читайте у свіжому номері журналу “Країна”.

Источник