Українці й поляки попросили прощення один у одного

Пʼятниця, 08 липня 2016
07:20

Газета по-українськи

Коментарі

Українці й поляки попросили прощення один у одного

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО З САЙТА www.volynpost.com

­Українці та ­поляки йдуть на ­молебень за загиблими в між­етнічному ­конфлікті, село ­Павлівка Волинської ­області, липень ­2013-го

“Просимо пробачити кривди, завдані нашим братам українцям польськими руками. Провина вимагає належної сплати, якою у відносинах між нашими народами є виковування справжнього братерства. Наперекір польській і українській малодухості, у добрі, але також у злі часи, які, може, надходять на нашу спільну Європу, що їй загрожують націоналізми та російський імперіалізм, — йдеться в листі польської еліти до українського народу, підписаному 4 липня напередодні 73-х роковин Волинської трагедії — 11 липня.

Серед підписантів троє колишніх президентів — Лех Валенса, Александр Квасневський і Броніслав Коморовський.

“Загрози легше пережити разом. Відчуваємо щодо вас захоплення і солідарність у боротьбі з агресором, який понад два роки окупує частину української землі, прагнучи не допустити втілення вашої мрії про життя в об’єднаній Європі. Тішить ваш лист, зі знаменними словами “просимо про вибачення”, у якому ви не ухиляєтеся від відповідальності за кривди, завдані полякам у 1940-х. Ми теж віддаємо шану жертвам братовбивчих польсько-українських конфліктів”.

Так поляки відповіли на написаний місяць тому видатними українцями лист-покаяння. Свої підписи під ним поставили, зокрема, колишні президенти України Леонід Кравчук і Віктор Ющенко, глави церков — православної Київського патріархату Філарет та греко-католицької — Святослав Шевчук. “Просимо прощення і рівною мірою прощаємо злочини і кривди, вчинені щодо нас”, — йшлося в листі українців.

— Попри важке минуле, в Польщі та Україні є багато людей, які розуміють потребу порозуміння і спів­праці між нашими народами. І це добре. Погано, що таких людей поки що бракує серед нинішньої влади в сусідній країні, — каже голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, 39 років. — Озвучена в листі українських президентів ідея встановити спільний день поминання жертв — слушна для примирення. Немає сенсу ділити вбитих, радше навпаки — пам’ять має єднати їхніх нащадків. Наш інститут подавав на розгляд українській владі ідею будівництва в Україні та Польщі двох пам’ятників порозуміння між народами. Ми б там спільно віддавали шану жертвам Волині й говорили, що більше не повторяться подібні страшні речі.

— Давно час вести діалог взаємовибачення та примирення. Я підписався під зверненням, бо прагну нормальних відносин між сусідніми народами. Минуле має залишитися в минулому. Маємо жити сьогодні й дивитися в майбутнє, — говорить польський публіцист Павел Смоленський, 56 років. — Дискусії в Польщі про Волинську трагедію виглядають як роздряпування ран. Це не ­сприяє покращенню відносин між поляками і українцями. Але читаю, що про це пишуть в Україні, й теж засмучуюся. На ­нещастя, глупців не бракує з обох сторін.

Загинули десятки тисяч людей

У 1943–1944 роках на землях Волині, Галичини, Холмщини, Лемківщини, Надсяння та Підляшшя відбувалися взаємні етнічні чистки українського та польського населення. На той час українці становили 80% його, а поляки — 15%.

У міжнаціональному конфлікті активно брали участь загони Української повстанської армії та польської Армії крайової. З обох боків загинуло від 20 тис. до 100 тис. людей, за різними оцінками.

Протистояння тривало до встановлення радянської влади в 1946 році. Тоді відбувся обмін населенням між СРСР і соціалістичною Польщею. Після цього українське й польське підпілля кілька разів домовлялися про перемир’я та спільні військові дії проти радянських сил.

Немає жодних достовірних документальних свідчень того, що УПА проводила цілеспрямований геноцид поляків на українських землях. Однак саме таку позицію поділяє провладна парламентська більшість у Польщі. Київ наполягає на тому, що трагедія була міжнаціональною війною.

Источник