Київ мусить розірвати договір про дружбу з агресором
Вівторок, 31 травня 2016
06:45
Київ мусить розірвати договір про дружбу з агресором
Автор: ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ
31 травня 1997 року було підписано Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Росією. В ньому сторони визнали одна одну стратегічними партнерами, підтвердили непорушність кордонів. У квітні 2014-го Росія забрала в України Крим, згодом надіслала війська на Донбас.
Україна досі не поставила цей договір під сумнів. Його уклали на десять років з автоматичним продовженням ще на стільки ж, якщо одна зі сторін не заявить про розірвання не пізніше ніж за півроку до завершення чергової десятирічки. Отже, у Києва є час до 1 грудня 2016 року. Інакше офіційно агресор буде нашим другом і стратегічним партнером ще десятиліття — до 2027 року.
Ніщо не заважає заявити про вихід із договору вже зараз — як не заважало навесні чи влітку 2014 року. Тоді ж природно було б розірвати з агресором дипломатичні відносини. Однак влада почала гратися в запропоновану Путіним гру. В нинішній Україні купа речей не піддаються логіці або ж оцінці з погляду здорового глузду. Політика стосовно Росії — одна з таких. Про це нагадує чергова річниця підписання базового політичного договору.
Мета України — припинити російську агресію. Для цього потрібні допомога світу і його розуміння, що Росія — агресор і що між нами йде війна. Але Україна що далі, то в слабшій позиції. Маємо з ворогом дипломатичні відносини; не оголошено вихід із договору про дружбу, співробітництво та партнерство; не запроваджено візовий режим; тут продовжує працювати російський бізнес. Зрештою, не зупинено фабрику “Рошен” у Липецьку. Порошенко любить називати Росію агресором, але жодній нормальній людині він не пояснить — чому досі працює його підприємство в цій країні?
Війни між Україною та Росією немає — це фундаментальна позиція Кремля, на ній ґрунтується його політика. Київ тут допомагає Путіну. Завдяки “гібридному” підходу України — Росія на переговорах у Мінську нарівні з Берліном та Парижем. Продовжує гнути свою лінію на непричетність до подій на Донбасі. Дедалі більше й голосніше в Євросоюзі чути заклики скасувати санкції проти Росії. Справді, важко пояснити західному бізнесмену, що він має зазнавати збитків через напад Росії на Україну — тоді як формально стосунки між ними перебувають у мирному форматі. А президент країни-жертви заробляє в країні, що продовжує здійснювати агресію.
Вийти з нинішньої ситуації Києву важко. Принаймні за тих людей, які при владі. “Гібридна” політика щодо Росії за два роки зцементувалася, і різких рухів від наших “видатних дипломатів” чекати годі. Звісно, нормальну владу щоденні смерті й поранення серед українських вояків на Донбасі спонукали б до дій, аж до розірвання дипломатичних відносин з агресором. Але не Порошенка. Можливо, між українською та російською верхівками є таємні домовленості про саме таку “гібридну” війну. Принаймні дії Києва дають підстави припускати навіть це. Зрештою, безхребетна позиція щодо російської агресії зручна і для тих на Заході, хто прагне якнайскорішого завершення “української кризи”: через “вибори” на Донбасі й подальше зняття з Росії санкцій.
Однак вийти із Договору про дружбу, співробітництво та партнерство з агресором може і мусить навіть влада, для якої поняття ганьби і шкоди національним інтересам компенсується зростанням власного добробуту. Протягом наступного півріччя це буде тестом для Порошенка та інших, хто ухвалює рішення. Чергове продовження угоди з агресором завдасть не лише політичних збитків Україні, а й стане великим приниженням для її громадян.
Об авторе
