Воєнний стан розв’яже дурням руки
Вівторок, 26 липня 2016
10:22
Воєнний стан розв’яже дурням руки
– Наші керівники неодноразово казали про оголошення воєнного стану. Порошенко після відступу з Дебальцевого обіцяв: щойно противник посилить обстріли, одразу ж запровадимо воєнний стан і відповімо адекватно. Але так і не зробили цього, – каже військовий експерт і волонтер 47-річний Юрій КАСЬЯНОВ. – Останнім часом ситуація на фронті загострилася. У влади є внутрішнє відчуття неминучості відновлення агресивної війни.
Кількість невдоволених економічною ситуацією і діями на фронті невпинно більшає. Турчинов дав зрозуміти: влада це усвідомлює і готується до найгіршого сценарію.
На жаль, більшість українців не розуміють, що таке воєнний стан. Думають, щойно оголосимо його, одразу покінчимо з війною. Це далеко від дійсності.
Чи потрібно його запроваджувати зараз?
– Воєнний стан – це обмеження прав і свобод громадян. Контроль над медіа, зменшення інформації із зони бойових дій, хоч вона і зараз мізерна. Найперше це призведе до замовчування втрат. Багато військових керівників, яких давно слід було б люструвати, отримають величезну владу. Можуть розпорядитися нею так, що наслідки будуть плачевні. Наприклад, використають її для збагачення, зведення рахунків з опонентами, конкурентами в бізнесі. Воєнний стан – це диктатура на певній території чи по всій країні, залежно від того, де його оголосять.
У теперішній ситуації я – категорично проти його запровадження. Хорошому, талановитому, харизматичному, мудрому командиру можна дати багато влади. Використає її з розумом, модернізує країну. А якщо керівник – дурень, казнокрад і нездара у військовій справі, то хоч скільки дай влади, вона в його руках обернеться на велике зло. Поки що суспільство хоч якось може контролювати владу, критикувати, тиснути, щоб прибирали одіозних людей. Може захищати арештованих і засуджених безпідставно. Контролювати ситуацію в зоні бойових дій, попри всі спроби замовчувати реальний стан речей. За воєнного стану у дурнів будуть розв’язані руки. Хоча водночас вони тим самим вкоротять час свого правління. Люди не матимуть як “випускати пару”, і це призведе до соціального вибуху.
Чому в Україні не запровадили воєнний стан влітку 2014 року?
– Тому ж, чому й не оголосили війну, яка вже тривала. Перша причина – страх перед сусідом. Страх наших керівників зробити якийсь крок, що зробить війну невідворотною. Хоч вона вже давно іде.
Друга причина – це вибори президента, а потім і парламентські восени. Коли оголошують воєнний стан, виборів не проводять. Тобто Петро Олексійович не став би президентом. А така домовленість була серед олігархів. Ну і вони, олігархи, не мали б своєї Верховної Ради.
Ще є економічна причина: при запровадженні воєнного стану західна фінансова допомога була б неможлива.
Як результат, за два роки ми не повернули територій, не підняли економіку. Все більше грошей вкладаємо у військову сферу, значна частина яких розкрадається. Отже, залишилися перед тим самим розбитим коритом і знову думаємо – оголошувати чи ні воєнний стан. Час втрачено.
Чи можна закінчити війну на Донбасі шляхом запровадження воєнного стану?
– Це неможливо. Для перемоги треба розуміння, як її досягти. Без постійного озирання на Захід. Треба мати стратегію бойових дій, стратегію інформаційної війни, внутрішньої політики, стратегію мобілізації всіх ресурсів держави для ведення війни. Потрібно модернізувати армію, з чим ми сильно запізнюємося.
Поки все це не буде вирішено, воєнний стан може призвести лише до катастрофи.
Його запровадження активізує воєнні дії?
– Не думаю. Де-факто в зоні бойових дій воєнний стан уже існує. Там діють військово-цивільні адміністрації, тобто права і свободи громадян обмежені.
Противник реагуватиме, якщо підтягнемо танки до лінії розмежування. Якщо не тільки відповідатимемо на обстріли, а знищуватимемо противника і артилерію, яка обстрілює наші війська. На те, що дурні отримали більше влади, ворог не реагуватиме. Хоча, звичайно, зрадіє.
Якби позаторік таки запровадили воєнний стан, ситуація розвивалася б інакше?
– Не думаю, що це серйозно змінило б ситуацію. Крім того, що в суспільстві закрутили б гайки. Аби воєнний стан мав сенс, треба мати нормальне керівництво, вести зрозумілу військову політику, реформувати армію і мати сучасне озброєння. Нічого цього в нас немає. А от економічна ситуація була б гіршою, бо не змогли б отримати фінансову допомогу від західних партнерів.
Вони не дали б згоди на запровадження воєнного стану?
– Ну погрозили б пальцем. Сказали б, що ми не праві. Але якби це робила сильна влада, яка б адекватно реагувала на російську агресію, то вирішальним був би її голос, а не західних партнерів. Керівництво Туреччини зараз масово порушує права людини, однак із НАТО її ніхто не виганяє і кордони не закриває. Хто сильніший, той і правий. Так завжди було.
Похожие записи
Об авторе
