Найважче виграти чемпіонат Іспанії – Анчелотті
Неділя, 17 липня 2016
23:12
Найважче виграти чемпіонат Іспанії – Анчелотті8
Карло Анчелотті замінив Пепа Гвардіолу на посаді головного тренера “Баварії”. Італієць знайшов час відповісти на запитання читачів “FourFourTwo” про Кріштіану Роналду, “Челсі”, Златана Ібрагімовича, пармезан і “Стар Трек”.
Одного разу Ви сказали, що у дитинстві жили “дуже бідно”. Чому Ви навчилися за той час?
“Я пам’ятаю той період свого життя, у нас дійсно було трохи грошей, але я виріс в чудовій родині, де всі працювали, не покладаючи рук. Це був тихий, спокійний час. Мій батько жодного разу не крикнув на мене. Ми всі жили разом: батько, мама, сестра і дідусь з бабусею. Тоді я і сформувався як особистість. Ми були фермерами. Робили сир пармезан. Я досі пам’ятаю рецепт. Щоранку ми доїли корів і робили сир”.
Як було грати в “Мілані” зі стількома зірками в одній команді?
“Я вдало вибрав час для переходу у “Мілан”, чи не так? Це дійсно була неймовірна команда, наш тренер добре знав, чого хотів. Арріго Саккі тоді по-новому нас організовував, домагався, щоб ми самовиражалися на полі – це допомагало залишатися на вершині. У нас були чудові стосунки з Паоло Мальдіні і Франко Барезі, але Саккі був ключовим персонажем”.
Яка команда була кращою: “Мілан” середини 80-х або “Барселона” 2015-го року?
(Сміється) “На це питання дуже складно відповісти: з того часу футбол дуже змінився. Чесно кажучи, мені здається, що нинішня “Барселона” грає яскравіше. Але робити подібні порівняння, звичайно, важко – змінилися навіть правила гри, особливо правило офсайду. Зараз набагато простіше забивати, вже не виходить тримати захисну лінію так високо. Сьогодні гравець в офсайді, коли торкається м’яча або опинється біля нього; а коли я грав за “Мілан”, всі повинні були знаходитися за лінією”.
Чому Ви навчилися, працюючи з Арріго Саккі у збірній Італії на Кубку світу 1994 року? Ви намагалися якось втішити Роберто Баджо після його промаху з пенальті у фіналі?
“За три роки роботи з Арріго я набрався досвіду. Багато дізнався про методи тренувань, стратегії, зрозумів, наскільки важливі дрібні деталі. Я не розмовляв з Баджо після фінального матчу. Та й що можна було сказати? В нашій команді одинадцятиметрові краще всіх пробивали він і Барезі – обидва не забили. Це лотерея, в якій психологічна складова важливіше, ніж техніка”.
Чому вболівальники “Ювентуса” Вас не любили, коли Ви тренували їх команду? Ви хотіли помститися їм у фіналі Ліги чемпіонів 2003 року?
“Моя проблема з уболівальниками “Ювентуса” полягала у тому, що я грав за “Рому” і “Мілан”. Їм це не подобалося. У 80-х “Мілан” і “Ювентус” постійно були прямими конкурентами за чемпіонство. До цього (у 1983-му) “Рома”, де я виступав, обійшла “Юве” в боротьбі за титул – неймовірний “Ювентус” з Платіні, Бонеком, Джентіле, Ширеа і Дзоффом. Я б не назвав це помстою, але я відчував дивні почуття, граючи проти команди, з якої мене не так давно звільнили. Це була моя перша перемога у Лізі чемпіонів в якості тренера, так що я не думав про помсту. Я радів”.
Ви частіше перемагали в Лізі чемпіонів, ніж в Серії А: три рази проти одного. Прикро, що не вдалося виграти більше?
“Так, є трохи. У “Мілані” я упустив кілька шансів стати чемпіоном, ми часто фінішували на другому місці. З “Пармою” в 1997-му ми теж завершили сезон другими. Прикро, бо у мого “Мілана” був чудовий склад. Ми добре виступали в Лізі чемпіонів, взяли участь в трьох фіналах, два з яких виграли; проте я згоден, що в Серії А ми повинні були завоювати більше титулів”.
Як Ви поясните поразки від “Ліверпуля” у фіналі Ліги чемпіонів 2005 роки? Адже до перерви “Мілан” вів у рахунку 3:0. Що Ви хотіли б зробити інакше у тому матчі?
“Я досить часто згадую той вечір, але не думаю, що міг би щось зробити по-іншому. Все сталося за шість хвилин. Ми зіграли 114 хвилин, а “Ліверпуль” – шість. Це був дуже дивний матч. Я тричі виводив той “Мілан” у фінал Ліги чемпіонів, а в 2005 році ми грали краще за все – але саме тоді і втратили перемогу”.
У перерві Ваші гравці вже святкували успіх?
“Ні, ні, ні, все це повна нісенітниця. Цілковита. Ми були дуже раді, тому що провели чудовий перший тайм, але не забували про те, що ще потрібно грати. Навіть за рахунку 3:3 ми могли виграти: на останній хвилині в Андрія Шевченка був момент перед самими воротами, але Єжи Дудек відбив удар”.
Ваш “Челсі” виграв Прем’єр-лігу у сезоні 2009-2010, забивши більше сотні м’ячів. У чому був секрет успіху?
“Просто у нас були чудові гравці: Ніколя Анелька, Дідьє Дрогба, Френк Лемпард і Міхаель Баллак – всі були у неймовірній формі. У цьому і був секрет. Перш за все, кожен гравець комфортно почував себе на своїй позиції”.
Що пішло не так на другий рік у “Челсі”? Як Ви поставилися до того, що Рея Вілкінса звільнили без Вашого відома?
“Сезон ми почали непогано, але потім команду замучили травми. Джон Террі, Майкл Ессьєн і Дідьє Дрогба опинилися поза грою. Мені не сподобалося, що Рея звільнили посеред сезону. Я хотів, щоб він залишився”.
Ви занепокоїлися, коли після поразки від “Манчестер Юнайтед” у фіналі Ліги чемпіонів Роман Абрамович зайшов у роздягальню?
“Немає нічого дивного у тому, що власник заходить у роздягальню після матчу привітатися з гравцями. Але тоді, після програшу, всім було незручно. Панувала мертва тиша. Я спробував її перервати, сказав кілька слів”.
Ви заслуговували більшого, ніж звільнення з “Челсі” в останній день сезону, одразу після гри з “Евертоном” на “Гудісон Парк”?
“Ні, я розумів, яка склалася ситуація, і я чекав чогось подібного. Мені про це сказали в роздягальні, але я не був шокований. Звільнення – теж складова роботи. Немає такого тренера, якого жодного разу б не звільняли. Ну, хіба що Пеп Гвардіола – він сам йшов, але він тренує не так вже й довго – всього вісім років”.
“Челсі” пропонував Вам повернутися і замінити Моуріньо у минулому році?
“Ні, ні. Але я б не відмовився, якщо що. Мені дуже сподобалося працювати з лондонцями, та й взагалі в Англії”.
Як Вам вдавалося впоратися з норовливим Златаном Ібрагімовичем в ПСЖ?
“Ібра дуже веселий хлопець, але він завжди залишається професіоналом. Тренерам потрібні гравці з таким характером. Ібра сильний індивідуально, але грає на команду. Кріштіану Роналду точно такий же”.
Як було працювати з Кріштіану Роналду? З боку здається, що з ним важко впоратися, але під Вашим керівництвом він демонстрував чудову форму.
“Його дуже легко тренувати. Він професіонал – такому нічого не потрібно говорити. Кріштіану добре знає, як готуватися до матчів і тренувань. Мені як тренеру дуже пощастило працювати з Роналду: він забивав по 50 м’ячів за сезон. Кріштіану завжди бажає залишатися на вершині. Думаю, їх конкуренція з Мессі дуже корисна для обох гравців. Складно сказати, хто з них кращий. І Мессі, і Роналду, і Златан можуть виграти матч самотужки”.
Коли Ви прийняли “Реал”, в Мадриді всі були націлені на Десіму?
“Так, це була головна мета клубу на той момент: і вболівальники, і футболісти тільки про це і думали. “Реал” довго йшов до Десіми, і наприкінці мого першого сезону нам вдалося її завоювати, перемігши “Атлетико”.
Продаж Хабі Алонсо та Анхеля Ді Марії серйозно вплинули на Ваш другий сезон біля керма “вершкових”?
“Так, в кінці сезону це трохи позначилося на грі команди, але не варто забувати, що на початку мого другого року в Мадриді ми виграли 22 матчі поспіль. Після цього були певні проблеми: травмувалися Лука Модріч і Серхіо Рамос – ми трохи розгубили впевненість в своїх силах. Проте ми дійшли до півфіналу Ліги чемпіонів, хоч і програли “Ювентусу”, та й чемпіонством ми поступилися “Барселоні” з різницею всього в одне очко”.
У Мадриді Вам повинні були дати більше часу?
“Ще коли я підписував контракт, то знав, що за відсутності трофеїв мене звільнять. У клубі з такою історією не можна працювати без перемог. Але я ні про що не шкодую – в Мадриді було чудово. Кожен тренер хотів би попрацювати з “Реалом”, тому що це найбільший клуб в світі з неймовірною історією і безліччю уболівальників у всьому світі”.
Ви розсердилися, довідавшись, що агент Гарета Бейла пішов безпосередньо до Флорентіно Переса, коли валлієць хотів змінити позицію на полі? Хіба Бейл не повинен був сам підійти до Вас з цього приводу?
“Так, це було неправильно. Зазвичай я не розмовляю з агентами, але якщо гравець чимось незадоволений, то він повинен обговорити це зі мною”.
З ким було комфортніше працювати: з Сільвіо Берлусконі в Мілані, Флорентіно Пересом в Мадриді або Романом Абрамовичем у Лондоні?
“Я пропрацював з Берлусконі цілих вісім років, і у нас досі чудові стосунки. Те, що всі вони свого часу мене звільнили, ще не означає, що ми вороги. З Флорентіно ми теж іноді зв’язуємося, та й з Абрамовичем немає проблем, хоча після “Челсі” я з ним особливо не перетинався”.
Сер Алекс Фергюсон говорив: “Я сподівався, що в Манчестер прийде Карло. Не вийшло. Можливо, іншим разом”. Коли це було?
“Після свого відходу він поговорив зі мною, але я тоді вже пообіцяв, що піду в “Реал”. Манчестер запізнився. Але якби все сталося раніше, я б гарненько подумав над пропозицією “МЮ”.
Кого з гравців Ви дуже хотіли підписати, але так і не змогли?
“Під час роботи у “Мілані” я хотів підписати Стівена Джеррарда з “Ліверпуля”, але це було нереально. Одного разу я вже практично забрав Роберто Баджо в “Парму”, але він хотів грати не на тій позиції, де я хотів його бачити. Тепер я готовий визнати, що це була помилка, але тоді мені не хотілося порушувати свою систему. Сьогодні я б сказав: “Немає проблем, пошукаємо тобі те, що ти хочеш”. В Італії я б також з радістю попрацював з Франческо Тотті. І з Вейном Руні, напевно, теж”.
Як пояснити успіх “Лестера” і Клаудіо Раньєрі в цьому сезоні? Іншим тренерам, в розпорядженні в яких більше грошей і футболісти світового класу, має бути соромно?
“Секрет у тому, що Клаудіо вдалося створити чудову атмосферу у команді. Відсутність травм дозволила йому ідеально організувати гру. Та й хороші гравці в “Лестері” теж є: Нголо Канте, Ріяд Марез, Джеймі Варді. Я дуже добре знаю Клаудіо, він встиг попрацювати майже всюди: в Іспанії, Італії, Англії, Франції… Він заслужив перемогу у Прем’єр-лізі”.
Протягом двох років в “Ювентусі” Ви тренували майбутнього наставника “Челсі” – Антоніо Конте. Як думаєте, у нього все вийде на “Стемфорд Брідж”?
“Конте справжній роботяга: він завжди серйозно і професійно ставиться до своєї роботи. “Челсі” підписав чудового тренера, який буде дуже уважний до деталей. Англія після Італії здасться для нього абсолютно іншим світом: менше тиску, ніякого насильства, чудова атмосфера, забиті стадіони – повна протилежність нинішній Італії. Йому під силу добитися успіху на чолі “Челсі”. Клубу поки що щастило на італійських тренерів: Джанлука Віаллі, я, потім Роберто Ді Маттео, який привів команду до перемоги у Лізі чемпіонів”.
Ви б хотіли коли-небудь попрацювати зі збірною? Напевно, з Італією? Або Англією?
“Поки що я вважаю за краще тренувати клуб, а далі – подивимося. Англія? Чому б і ні? Я був би не проти”.
У “Мілані” Ви грали під керівництвом Фабіо Капелло. Чого йому не вистачило на посаді головного тренера збірної Англії?
“У відбірковому циклі на Кубок світу 2010 року він впорався дуже навіть непогано: виграв 9 матчів з 10. Але на такий короткий турнір всі гравці повинні приїхати в ідеальній формі, а після сезону у Прем’єр-лізі і Лізі чемпіонів цього домогтися не так легко” .
Який чемпіонат в Європі найскладніше виграти?
“Якщо говорити про якість футболу, то я б вибрав Іспанію. Там всі вміють грати – навіть найскромніші команди. Подивіться тільки, що іспанці витворяють в єврокубках. “Атлетико” і “Реал” грали у фіналі ЛЧ, “Севілья” взяла Лігу Європи, “Вільярреал” дійшов до півфіналу.
З тактичної точки зору – Італія. Там потрібно постійно тримати в голові купу різних систем. Сьогодні ти граєш в 4-4-2, через тиждень 4-3-3, потім 3-5-2 – в Італії тренери швидко набираються досвіду і знань.
Англійський чемпіонат теж відрізняється: там гра набагато інтенсивніша, більш видовищніша. Багато команд можуть створити проблеми для грандів. Прем’єр-ліга дуже добре збалансована. У Франції, наприклад, є тільки одна команда – ПСЖ”.
Жозе Моуріньо говорив, що не став би працювати там, де навіть листоноша може виграти чемпіонат. Ви з ним згодні?
“Я два роки провів у ПСЖ. Все відносно. Важливо, щоб у клубу були амбіції. У ПСЖ стояла мета не тільки виграти внутрішню першість, а й гідно виступити у Лізі чемпіонів”.
Ви славитеся своїм спокійним характером. Хоч раз бувало таке, що Ви втрачали контроль над собою?
“Це було, коли я тренував ПСЖ, в 2013-му. Ми вилетіли з Кубка Франції від “Евіана” в серії пенальті, і зіграли ми дуже, дуже погано. Я був настільки злий, що виламав двері. Вдарив ногою коробку, вона відлетіла Ібрагімовичу в голову. Він зробив вигляд, що нічого не сталося. Коли я виходжу з себе, мені достатньо залишити роздягальню, швиденько покурити – і все в порядку. Хоча я намагаюся кинути”.
Чому Ви вибрали мюнхенську “Баварію”? У чому цю команду можна поліпшити після того, як вони з відривом виграла Бундеслігу учетверте поспіль?
“Чому? Тому що це вдалий час для мене і для клубу. Їм був потрібен тренер, а мені була потрібна робота. Так співпало. Вони виходили у півфінал Ліги чемпіонів п’ять разів за останні п’ять років, але виграли її лише одного разу. Так що в наступному сезоні ми зосередимося на цьому. Таку гарну команду складно зробити ще кращою. Головне – це продовжувати в тому ж дусі. Єдиний гравець “Баварії”, з яким я вже працював, – це Хабі Алонсо; всі інші будуть для мене новими. Зараз я вчу німецьку, це непроста мова”.
Ви дійсно є шанувальником “Стар Трек” і навіть зіграєте роль у новому фільмі?
“Так. У мене буде невелика роль в новій частині. Я граю доктора; мій герой не говорить ні слова – я просто стою на тлі. Я жив у Ванкувері, там цей фільм і знімали. У мене хороші стосунки з Зої Салдана: вона одружена з італійцем і теж знімається там. Зої жартома сказала, що я міг би отримати невелику роль, а потім запитала режисера – і ось я опинився на знімальному майданчику. Так, актор з мене жахливий. Ще в дитинстві я обожнював “Стар Трек”, так що тепер зіграти у фільмі – це величезна радість для мене”.
Похожие записи
Об авторе
