Могильник збірної СРСР готувався стати священником
Вівторок, 12 липня 2016
11:30
Могильник збірної СРСР готувався стати священником
Іспанці святкують перемогу на чемпіонаті Європи-1964
У неділю визначився чемпіон Європи з футболу. Португалія перемогла Францію – 1:0 завдяки єдиному голу Едера. Хто ще забивав “золоті” голи Євро і як склалася їх подальша доля?
У 1960 році збірна СРСР зустрічалася у фіналі Євро на стадіоні “Парк де Пренс” із збірною Югославії. За сім хвилин до закінчення другого овертайму рахунок був 1:1. Але Михайло Месхі різко пройшов флангом і навісив точно на голову форварду ростовського СКА 23-річному Віктору Понєдєльніку. Той ударив у протихід воротарю 2:1.
Уже наступного сезону Віктор грав за московський ЦСКА. Невдало. Довелося повертатися до Ростова. У 1966-му 29-річний Понєдєльнік знову вирішив спробувати щастя в столиці й перейшов до московського “Спартака”. Перехід не був оформлений належним чином. Віктора дискваліфікували. Образившись, він вирішує завершити кар’єру. Іде працювати журналістом в газету “Советский спорт”. Згодом переходить у тижневик “Футбол-Хокей”. У 1984 році очолює видання. Працює до 1990-го. Зараз – на пенсії.
У 1964 році СРСР поступився у фіналі Іспанії на мадридському “Сантьяго Бернабеу”. На 84 хвилині рахунок був – 1:1.Однак після прострілу з флангу радянський захисник Віктор Шустиков махнув ногою повз м’яч. Той ліг на ногу нападнику Марселіно Мартінесу. Іспанець ударив у протихід Яшину – 2:1. Цей гол виявився вирішальним.
Марселіно був однолюбом. Усе життя присвятив одному клубу – “Реалу” із Сарагоси. Але спочатку був семінаристом і готувався стати католицьким священиком. Виступав за “Сарагосу” із 1960 по 1970 роки. Провів 14 матчів за збірну Іспанії. Востаннє – проти ФРН на Кубку світу 1966 року 1:2. Забив лише один гол, зате який – вирішальний у фіналі Євро самому Яшину. Окрім Кубка Анрі Делоне вигравав Кубок Ярмарків в 1964 році та тричі – Кубок Іспанії. Зараз проживає у рідному місті Арес. Захоплюється яхтами. Кілька років тому газета “Марка” вручила йому трофей “легенда”.
У 1980 році на чемпіонаті в Італії у фіналі зустрілися збірні ФРН і Бельгії. Німці домінували, а бельгійці сподівалися на контратаки. Рахунок відкрив 29-річний Хорст Грубеш, який прийняв м’яч на груди і невідпорно пробив із лету. Воротар Жан-Марі Пфафф до м’яча дотягнувся, але відбити потужний удар не зміг – 1:0. На 75-й хвилині румунський суддя Райнеа подарував шанс бельгійцям, призначивши пенальті за порушення, яке сталося за межами карного майданчика. Вандерейкен був холоднокровним – 1:1. Справа йшла до додаткового часу, але німці вкотре продемонстрували вміння грати до останніх хвилин. Подача з кутового, і той же Грубеш у високому стрибку робить рахунок – 2:1.
Золоті часи Хорста припали на початок 80-х Він двічі виграв бундеслігу в складі “Гамбурга”. Причому у 1982 в драматичному матчі з “Баварією” (4:3) забив вирішальний м’яч на останній хвилині гри. Разом із командою виграв Кубок чемпіонів-1983, здолавши у фіналі “Ювентус” із Мішелем Платіні. Трохи пограв у Бельгії за “Стандарт” і став тренером. Спеціалізується на юнацьких збірних своєї країни. Привів юнацьку збірну Німеччини до титулу чемпіонів Європи-2009. Очолює олімпійську збірну Німеччини на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро.
“Золотий” гол у фіналі 1996 року забив 28-річний Олівер Бірхофф. У лютому “Олі” дебютував у бундестім, а в липні став автором переможного голу в додатковий час. Під час фінального матчу він сидів на лаві запасних. Німеччина поступалася Чехії – 0:1. Переломною стала поява на полі Бірхоффа. За п’ять хвилин після виходу він зрівняв рахунок. Чехи могли забити ще, але Кепке упорався із ударом Шміцера. Натомість у додатковий час Бірхофф ударив абияк. Неузгодженість голкіпера і захисника дорого коштувала Чехії. М’яч зрадницьки закотився у сітку – 2:1. “Золотий” гол завершив гру і Євро в цілому. Німеччина стала триразовим чемпіоном Європи.
Олівер грав за збірну до 2002 року. Майже всю клубну кар’єру провів у Італії. Був провідним форвардом “Мілана” кінця 90-их. За тренера Юргена Клінсмана став менеджером збірної. На посаді й досі. Інколи коментує матчі Ліги Чемпіонів.
Француз Давід Трезеге відзначився у знаменитому фіналі 2000 року. Матч мали вигравати італійці. Дельвеккіо відкрив рахунок у першому таймі. Французи, як не намагалися, зрівняти його не могли. Арбітр додав чотири хвилини. Італійські запасні біля лінії поля обнялися, в передчутті близької перемоги. Однак голкіпер Тольдо цього разу підвів свою команду. За шість секунд до закінчення гри він пропустив простенький удар із кута штрафної від Сільвена Вільтора. М’яч легко можна було відбити ногою, однак Франческо почав складатися, щоби відбити рукою. Не встиг і м’яч прослизнув у сітку.
На додатковий час в італійців не було ні бажання, ні сил. Давід Трезеге забив “золотий” гол. Франція стала дворазовим чемпіоном Європи.
Найкращі роки Давід провів у італійському “Ювентусі”. Згодом виступав за аргентинський “Ньюелс Олд Бойс”. 2010-го закінчив кар’єру гравця. Окрім вирішального голу на Євро “відзначився” нереалізованим пенальті проти Італії у фіналі Кубку світу- 2006. Трезеге був єдиним, хто схибив у серії пенальті.
У фіналі Євро 2004 зійшлися господарі – португальці й феноменальні греки на чолі з Рехагелем. У греків виділявся високий (191 см) форвард Ангелос Харістеас. Саме його гол вивів команду у півфінал після перемоги над Францією. У фіналі історія повторилася. Господарі як не билися, але протиснутися до воріт греків не могли. Натомість Ангелос свого шансу не втратив. Удар головою, і Греція стає чемпіоном Європи. По завершення гри глядачі побачили сльози на обличчі Кріштіану Роналду. Вперше змагання виграла збірна, яка сповідувала відверто захисний варіант гри.
Надалі Харістеас виступав за німецькі й голландські клуби. Зірок із неба не хапав. Більше 10 голів за сезон не забивав. Закінчив кар’єру у 33 роки в клубі “Аль-Наср” із Саудівської Аравії.
Фінальний матч Євро 2008 був напруженим. Зустрічалися Іспанія та Німеччина. Німці не стримали Фернандо Торреса на 33-й хвилині. До того він успів влучити в штангу. 1:0 – й Іспанія вдруге за 44 роки стала чемпіоном Європи.
Після Євро Фернандо відіграв три чудові сезони в “Ліверпулі”, а у січні 2011-го за 58 млн. євро перебрався до “Челсі”. У Лондоні Торрес зав’яв. В 110 матчах забив лише 20 голів. Перебрався до “Мілана”, але зіркової гри не спімав. “Малюка” реанімував Дієго Сімеоне в іспансьому “Атлетіко”. Там він грає й понині.
Похожие записи
Об авторе
