“Частину села, де живуть переселенці, називають Бандерштрассе”
Середа, 06 липня 2016
16:27
“Частину села, де живуть переселенці, називають Бандерштрассе”7
Бахмут став третім містом на Донеччині, де відбувся фестиваль “З країни в Україну”
Неподалік від центрального парку у місті Бахмут, колишньому Артемівську, на Донеччині стоїть готель “Україна”. У холі зелений диван і кілька великих пуфів, є позначка: wi-fi. Більшість місць заброньовано. Часто телефонують і питають, які номери залишилися. Ще частіше – заходять. В основному це літні люди. В готелі пояснюють: зупиняються на ніч чи дві люди з окупованих територій. Отримують тут пенсії, роблять закупи. На рецепшин підходить жінка і чоловік з великою картатою сумкою.
– Номери є?
– Мало. Вам зі зручностями чи без?
Жінка уточнює ціну. Найдешевший номер коштує майже 80 грн. Зі зручностями на двох – понад 300 грн за добу.
– А в дешевому телевізор хоч є? – чути бас чоловіка.
– Є тільки в тому, що за 300, – кажуть на рецепції.
– Нащо тобі той телевізор, – каже його дружина.
– Хоч на Україну подивлюся, – відповідає чоловік.
На другому поверсі в готелі “Україна” по дереву вирізьблено “Бахмут”
Бахмут – став третім містом після Покровська і Костянтинівки, в якому відбувся фестиваль “З країни в Україну”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Окупація Донецька – це погано. Але Костянтинівка від цього виграла”
Головну сцену зводять біля Будинку культури в центрі. Допомагати в організації заходу згодилися до сотні городян.
“Довго домовлялися з військовими – у них постійні ротації. “У мене маленький особовий склад, але я розумію, що культура – це потрібно”, – сказав командир 54-ї бригади. А я відповіла: “Якби такі фестивалі проводили тут 20 років, вас би тут не було”, – каже 32-річна Юлія Тимчак, організатор заходу в Бахмуті. На допомогу їй прислали 11 солдат. Технічну частину забезпечують 42 волонтери, переважно жінки.
“Виявилося, у Бахмуті багато активної молоді. Люди приходили на флешмоб, школярі взяли участь у показі мод. Самі зголошувалися, ніхто не кликав “бюджетників”. Раніше на такі заходи ходили “добровільно-примусово”. Була відверта шароварщина”, – додає Юлія Тимчак.
Вони з чоловіком Андрієм очолюють місцеві громадські організації. Зустрічають гостей з короваєм та пляшкою шампанського “Артемівське”.
“Хочемо, щоб і його перейменували на “Бахмутське”, – Андрій тримає на руках найменшу донечку.
У подружжя троє дітей. Живуть у селі Званівка неподалік від Бахмута. Село відзначило 700-річчя. У 1950-х в Званівку і сусідні села переселили мешканців двох сіл із Західної України, території яких перейшли до Польщі через демаркацію кордону. Переселенці були бойками. Кажуть, це дуже відчувається у побуті.
“Званівка – проукраїнське село. Воно стояло на Чумацькому шляху. Є млин, якому 300 років. Маємо три історичні підтвердження, що поселення засноване в XIV столітті. Правда, точної дати нема, – каже Юлія. – Та частина села, де живуть переселенці-бойки, називається Нова Званівка. Її ще звуть Бандерштрассе. Завдяки цим людям у селі з’явилося багато традицій, звичаїв. Вони привезли культуру. Маємо Різдвяні вертепи, Івана Купала, вечорниці на жнива”.
Організаторка фестивалю в Бахмуті Юлія Тимчак
54-річний Сергій Ніколаєнко організував кінопокази документальних фільмів. Вони з дружиною Ольгою заснували антикафе “Майстерня”. Антикафе або вільний простір в загальному розумінні – заклад, в якому платять за приємно проведений час. Але тут інше трактування: платити не треба. Це благодійна ініціатива, місце збору творчої молоді. Влаштовують поетичні середи, лекції, майстер-класи, кінопокази. Позаторік закрили один із своїх будівельних магазинів і влаштували склад для допомоги в АТО.
“Забезпеченням військових вже має займатися держава. А ми почали шукати іншу форму допомоги. Зупинилися на культурі. У Краматорську є “Вільна хата”, у Слав’янську – “Теплиця”. Тепер таке є й у Бахмуті – “Майстерня”, – каже Сергій.
На фестивальному майданчику розмовляють представники громадськості. Організатори кажуть, що хотіли перезнайомити місцевих активістів. Багато говорять про історію і культуру.
– Бахмуту понад 400 років. Це купецьке місто, за менталітетом – консервативне. Тут не люблять зміни. Тому проросійська тема сюди не зайшла, – говорить 53-річна Світлана Секварова з еколого-культурного центру “Бахмат”.
Назву міста, Бахмут, вимовляють із наголосом на “у”.
“Навіть якщо на “а”, то це краще, ніж Артемівськ”, – усміхається Юлія Тимчак.
Городяни кажуть: місто не перейменували, а повернули йому історичну назву.
“А от перейменування вулиць далося важко. Виїжджали робочі групи, стільки всього від людей вислуховували, – додає Світлана Секварова, вона працювала журналістом. – Серед депутатів не було кворуму. Вони хотіли відкараскатися від цього питання. Та ми зробили крок уперед. Моя родина в цьому місті щонайменше з 1831 року. Маю документ про закінчення прадідом тутешнього повітового училища.
Колишній пам’ятик Артему в Бахмуті
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Донбас – це люди без історії. Дивляться досі російські канали”- історик
Фестиваль відбувається у парку навпроти міськради. Квітники засаджені трояндами, працює фонтан. Продають солодку вату. Стоїть дві машини з кавою. Замовляємо лате по 18 грн. Бариста простягає каву і перепрошує, бо порушив технологію приготування й узяв менший стаканчик:
“Тут рідко каву замовляють. Беруть чай або мохіто з м’ятою, бо ціна підходяща – 8 гривень. А каву купують у сусідньому продуктовому, розчинну “три в одному”, – робить знижку на 5 грн.
Район по той бік річки Бахмутки називають Забахмутівка. Через аварійний водогін там більше місяця проблеми з водопостачанням. В кінці минулого року поставили близько 600 м нових пластикових труб. Та у травні новий водопровід знов раз за разом проривало.
Похожие записи
Об авторе
