Українські заробітчани в Італії мають право на 4-тижневу відпустку

Четвер, 30 червня 2016
18:30

Суспільство

Українські заробітчани в Італії мають право на 4-тижневу відпустку

 
Коментувати
Роздрукувати

www.dw.com

Українські заробітчани в Італії мають право на відпустку мінімум на 4 тижні. При цьому відмова від відпустки є незаконною. Відмовитися від відпустки за власним бажанням можуть лише менеджери, управлінці та власники бізнесу.

Про це порталу “Українська газета” розповіла Розанна Каджано, експерт з імміграції.

“Чинні нормативи передбачають: заробітчани мають право на оплачувану відпустку на мінімальний період, що дорівнює 4 тижням. Працівник має право скористатися мінімум 2-тижневою відпусткою упродовж року, якщо вони нагромадилися за відпрацьований час. Також можна використати решту відпустки упродовж наступних 18 місяців по закінченні року, за який вони нагромадилися. Крім того, заборонено замінювати 4-тижневу відпустку грошовими виплатами, за винятком випадку розірвання робочих стосунків”, – пояснила експерт.

За порушення правил роботодавець сплачує від 130 до 780 євро штрафу за кожного працівника.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки коштує зібратися на пляж – інфографіка

Колективні робочі контракти різних категорій працівників визначають мінімальну тривалість відпустки, залежно від тривалості роботи на одному місці. Право на відпустку передбачене вже під час пробного періоду на новій роботі. Якщо тривалість роботи на одному місці є меншою за один рік, працівник має право на відпустку, що обчислюється індивідуально.

Колективні контракти певної категорії працівників можуть передбачати триваліший період відпустки. Зазвичай, період відпустки визначає роботодавець, враховуючи свої та потреби працівника.

“В Італії відпусткою слід скористатися протягом року. Її не можна ділити на більше, ніж 2 частини. Невикористані дні відпустки можна перенести за згодою роботодавця. Лише у виняткових випадках, чітко передбачених законом, їх можна замінити грошовими виплатами. Наприклад, коли розриваються робочі стосунки. Проте тоді роботодавець зобов’язаний виплатити компенсацію за невикористану відпустку”, – додала Розанна Каджано.

Відпустка автоматично призупиняється протягом офіційних вихідних днів, у разі захворювання працівника чи нещасного випадку з ним.
“Тобто вихідні дні та період лікарняної відпустки додаються до тривалості річної відпустки. Упродовж відпустки працівнику належать усі виплати, які б він отримав, якби був присутнім на робочому місці”, – наголосила експерт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де дешевше провести довгі вихідні

Домашні працівники щороку також мають право на відпустку. Її мінімальна тривалість, передбачена національним колективним контрактом, не залежить від робочого розкладу. За кожен рік, відпрацьований для того ж роботодавця, працівнику належать 26 днів відпустки.

“Іноземні працівники, які хочуть скористатися тривалішою відпусткою для того, щоб повернутися на батьківщину, за згоди роботодавця, можуть нагромадити звільнення від роботи за 2 роки, – продовжила Розанна Каджано. – Тобто не скористатися відпусткою за перший рік. І таким чином отримати 52 дні”.

Право визначати період відпустки має роботодавець, який повинен завчасно повідомити про своє рішення працівнику. Якщо працівник піде у відпустку без згоди роботодавця або не повернеться на роботу без поважної причини, до нього можуть застосувати адміністративне покарання або звільнити з роботи.

Якщо в Італії працівник відмовляється без поважної причини від будь-якої пропозиції роботодавця про період відпустки, то втрачає право на компенсацію за невикористану відпустку та можливість скористатися нею.

Не мають права на відпустку робітники, що працюють за контрактом. Договір не передбачає накопичення відпускних днів.

Источник