“НАБУ — це ті ж прокурори. Називаються інакше, а поводяться по-старому”
Пʼятниця, 24 червня 2016
07:25
“НАБУ — це ті ж прокурори. Називаються інакше, а поводяться по-старому”
Автор: Сергій Старостенко
Народний депутат Ігор Луценко: ”Онищенка вирішили вичавити з країни. І показати це як успіх слідства. Його партнери по бізнесу візьмуть на себе координацію фінансових потоків, а НАБУ скаже: ”Депутатська недоторканність. Ми зробили, що могли”
З народним депутатом Ігорем Луценком, 37 років, зустрічаємося у Маріїнському парку неподалік Верховної Ради. Кілька хвилин по другій дня він чекає на лавці поблизу фонтану. На вулиці спека. Одягнув футболку. Ліворуч на грудях — значок партії “Батьківщина”. Луценко роззувся. Ноги в чорних шкарпетках поклав на черевики.
Нещодавно до Національного антикорупційного бюро передали чорну бухгалтерію Партії регіонів. Хто зацікавлений у цьому?
— Голова Служби безпеки Василь Грицак думає, як стати наступним Борисом Ложкіним (керівник Адміністрації президента. — ГПУ). Гасить офшорний скандал добутим у “регіоналів” залежалим компроматом.
Оприлюднення прізвищ зі списку завадить слідству, кажуть у НАБУ.
— Не знаю, як це може завадити. Хто міг злякатися і втекти, зробили б це. Знищили б докази, домовилися зі свідками. Якщо хтось справді хотів розслідувати чорну касу, шуму не було б. Ця медійна спецоперація спрямована на зменшення проблем президента в інформаційному просторі.
Як найкраще використати ці документи?
— Треба було тихо розслідувати справу щодо Центрвиборчкому (у чорній бухгалтерії фігурує Охендовський М. В., дані якого співпадають із паспортними голови ЦВК Михайла Охендовського. — ГПУ).
Також варто опитати тодішніх працівників офісу Партії регіонів (чорну касу викрали під час пожежі там 18 лютого 2014 року, за словами голови Закарпатської облдержадміністрації Геннадія Москаля. — ГПУ). Так можна встановити походження документів. Зараз вони нічого процесуально не означають. Підписи легко підробити. Це — не доказ, а привід зареєструвати заяву, порушити кримінальне провадження. Встановити, що нічого не відомо й закрити справу. І таке рішення буде законне.
Юридичних наслідків справа не матиме?
— Це оперативна інформація. Повідомлення на рівні сексота. Якщо слідство не має альтернативних джерел, її не можна використати в суді. Від неї мали відштовхуватися. Амбарна книга дає розуміння, де копати. Утім, НАБУ бракує ресурсів і професіоналів для цього.
Нардеп Сергій Лещенко казав, що у списку є люди з оточення Порошенка.
— Звісно, вони там будуть. В оточенні президента — купа “регіоналів”. Він сам мав стосунок до Партії регіонів. Нехай за 1990-ті чорну касу піднімуть. Подивляться, чи був від Петра Олексійовича дохід.
За два роки по революції в країні продовжує процвітати корупція. Чому?
— А що змінилося? Загинули 10 тисяч людей за 600 кілометрів від нас. Це не ті зміни, через які щезає корупція.
Створені органи, що мали б запобігати їй. Як-от НАБУ.
— Це не орган боротьби з корупцією. Це орган, що може розслідувати дуже вузький перелік злочинів. Дай Боже, п’ять-сім відсотків того, що ми розуміємо під корупцією, було в його компетенції.
Бюро не бореться з корупцією, а карає за неї. Щоб здолати її, потрібно повернути нагляд за дотриманням законів суб’єктами публічного права, якого парламент позбавив прокуратуру 2014 року. Щоб влада дотримувалася законів, за нею має хтось наглядати. Не завжди корупцію можна зупинити кримінальним провадженням. Наприклад, депутатові виділяють ділянку в парку під ресторан. Хто з цим боротиметься? Нікому. Прокуратура була єдиним органом, що мав право оперативно подати припис до міської ради про скасування незаконного рішення.
Ви подали заяву до Генпрокуратури про злочин керівника НАБУ Артема Ситника. Чому?
— У рожевих мріях думав — якщо ми будуємо орган, створений США і профінансований ними, то й закони будуть “їхні”. Маю на увазі, що американські детективи намагаються виконувати їх. Але, приміром, є стаття 214-а Кримінально-процесуального кодексу (початок досудового розслідування. — ГПУ). Якою б недолугою вона не була, її треба виконувати. Якщо будь-хто подає заяву про злочин, треба реєструвати кримінальне провадження. Якщо склад злочину не знайдений, його закривають. Ситник не виконує її.
Саме через це можна було добиватися звільнення Шокіна. За дві речі — що не виконувалася стаття 214-та і що прокурори, які підтримували неправдиві — визнані незаконними Європейським судом з прав людини — звинувачення в суді проти майданівців, були невідлюстровані. Чинний генпрокурор робитиме те ж саме.
Тому я написав заяву. Що ж це за такий новий орган? Як можна терпіти, що за такі великі гроші нічого не відбувається (директор НАБУ отримує понад 75 тис. грн зарплатні на місяць, детективи — близько 34 тис. грн. — ГПУ)?
Як би ви вчинили на місці Ситника?
— Виконував би закон. Або прийшов у Раду і сказав: “Депутати-негідники, змініть КПК, я не можу працювати”. Тоді правоохоронна тусовка подумала: “Слухайте, хоч одна людина високого рівня вийшла і сказала депутатам, що вони створили недолугий кодекс”. Але ж НАБУ це влаштовує. Одні справи можна порушувати, інші — ні.
Бюро стає ще однією інституцією, з якою треба боротися. Навіщо це нам?
Доцільно було б закрити його?
— Ні, закривати пізно. Спочатку треба було реформувати існуючі органи. Провести не вибіркову чистку, а нормальну люстрацію прокурорів. Якщо порушив 214-ту статтю — до побачення. Після цього прокурори ходили б по струнці. Не виконували б злочинних наказів своїх начальників. Не брали б хабарів. По суті НАБУ — це ті ж прокурори. Називаються інакше, а поводяться по-старому.
Яким буде продовження справи Олександра Онищенка?
— Побачимо ще багато піар-баталій на ній. По-перше, НАБУ діє абсолютно піарницьки в цій справі від початку. До подання генпрокуророві на стіл пропозиції щодо арешту нардепа Онищенка, анонсували це в ЗМІ. Друге — якщо карати Онищенка, то разом з іншими посадовцями. Його звинувачують у податкових зловживаннях. Треба бути генієм, щоб без змови з Державною фіскальною службою вкрасти 1,3 мільярда гривень. Певно, розраховували на некомпетентність та поганий імідж Онищенка. Його вирішили вичавити з країни. І показати це як успіх слідства. Натомість його партнери по бізнесу, зокрема Ігор Кононенко (народний депутат від Блоку Петра Порошенка. — ГПУ), візьмуть на себе координацію фінансових потоків. НАБУ скаже: “Депутатська недоторканність, ми зробили, що могли”.
Але проблема не тільки в Онищенку. Де подання на інших корупціонерів у парламенті — на Юрія Бойка, Євгена Бакуліна? Ледь не 70 відсотків “Опозиційного блоку” можна кинути за ґрати. Парламент настільки заляканий словом “корупція”, що будь-кого позбавити імунітету навіть у порушення закону — не проблема.
Кого наступним Верховна Рада може позбавити недоторканності?
— Хотілося б, щоб це був депутат-мажоритарник Геннадій Бобов. Наскільки мені відомо, він причетний до вбивства майданівця 2014 року (журналіста Василя Сергієнка в місті Корсунь-Шевченківський, Черкаська область. — ГПУ). Є всі матеріали, які дозволяють покарати виконавців замовного вбивства й через них вийти на Бобова.
У якій точці перебуває зараз Україна?
— Ми відкотилися до 2012–2013 років. Розвиток іде циклічно. Крок уперед, два — назад, далі — революція. Після останньої зробили знову два кроки назад.
Що буде протягом наступних року-півтора?
— Порошенко продовжить концентрувати владу в своїх руках. Позбавлятиме повноважень парламент, ставитиме своїх суддів. Критикам поступово закриватимуть роти. Так триватиме, доки система не скаже: “Далі так не можна”. І буде новий вибух.
Півроку був бійцем “Азова”
Ігор Луценко народився 10 листопада 1978 року у столиці в сім’ї лікарів. Навчався в Києво-Могилянській академії на економіста. Працював у редакціях кількох газет і журналів. 2007 року заснував громадський рух “Збережи Старий Київ”.
Під час Революції гідності був заступником коменданта протестного табору у столиці, членом Ради народного об’єднання “Майдан”. У січні 2014-го разом з Юрієм Вербицьким його викрали невідомі. Побили. Допитували щодо фінансування Майдану.
З початком війни на Донбасі півроку був бійцем добровольчого батальйону “Азов”.
Народний депутат від партії ВО “Батьківщина”.
Розлучений. Має 9-річну доньку Марію.
Похожие записи
Об авторе
