“Орнамент для Надії Савченко відшила по її малюнку з тюрми”

Пʼятниця, 17 червня 2016
16:08

Культура

“Орнамент для Надії Савченко відшила по її малюнку з тюрми”64

 
Коментувати
Роздрукувати

Фото: Валерія Радзієвська

У Києві відкрилася виставка донецької майстрині вишивки Людмили Огнєвої “Культурний простір Донеччини: українське вишиття”. У виставці майстрині зібрала понад 200 робіт, пов’язаних з видатними українцями, які народилися чи пов’язали своє життя з Донецьком. Майстриня відтворила унікальні орнаменти, присвячені кожній з історичних постатей. Узори знаходила або на фото цих людей у вишиванках, або ті, які пов’язані з ними у якийсь інший спосіб. Окрема частина виставки присвячена не лише донеччанам, а видатним українцям починаючи від князя Аскольда.

Як вам вдалося відтворити унікальні орнаменти?

– Частина виставки, яка називається “З нами Бог і Україна”, представляє орнаменти, присвячені людям, які віддали своє життя за Україну. Це не обов’язково на сьогодні відомі люди, але вони залишились у пам’яті народній. Оцей принцип був підбору — не рейтинг. Це постаті починаючи від князя Аскольда і закінчуючи Надією Савченко. Окрема тема — люди, які залишили слід на Донеччині: тут Борис Грінченко, Володимир Сосюра, Іван Світличиний, Олекса Тихий, ВасильСтус, Іван Дзюба, Алла Горська, Віктор Зарецький — закінчуючи Надією Савченко і патріархом Філаретом. Він є наш земляк із села Благодатного.

Автор: Валерія Радзієвська

Але Надія — киянка.

– Надія Савченко воювала, залишила слід на Донеччині. Алла Горська теж не жила на Донеччині, але монументальні її твори знаходяться там.

Я намагалася знайти фотографії цих усіх людей або намальовані їх портрети у вишиванках. Є дві ікони, на яких першого князя Аскольда зображено у вишиванках. Є у мене орнамент і останнього князя Данила Галицького. Він був засновником міста Львова, і на його прапорі зображений лев як символ Данила Галицького. Одна пані зі Львова дала мені відшиту краватку. І вона лягла в основу цієї вишивки.

Святі київські князі ще представлені іконами. Далі йде козацька доба — Маруся Чурай, гетьмани. Далі — Олекса Довбуш, патріархи вже сучасні.

Які узори виявилися найрідкіснішими?

Мене цікавили оригінали. Скажімо, орнамент Лесі Українки я малювала з її фотографії сорочки з Волинського музею — там були стрічки, віночок, не закривав блузку. Там окремо фартушок був.

Напевно, доволі складно змалювати орнамент з фотографії?

– Складно. Непросто. В інтернеті фотографія значно стиснута. Збільшувала.

Але вам допомагає, мабуть, досвід. Якщо не видно кількість хрестиків, можете уявити.

– Безумовно. Уявити можу у геометричних орнаментах. А у квіткових рослинних орнаментах — мало.

Чи були орнаменти з особливо цікавою історією?

– Скажу про ті, від яких я отримала найбільше задоволення. Я прочитала у спогадах Ірини Сеник, що коли вона збирала орнаменти на Івано-Франківщині, то вона знайшла добушевий орнамент — присвячений Олексі Добушу. Коли я з нею розмовляла по телефону, вона вже тоді втратила слух. Нічого не могла мені сказати. А коли я була у неї в Бориславі. Дуже зраділа, коли зустрілась в Івано-Франківську з лікарем Іриною Свйонтек, яка десятки років збирає орнаменти. Вона мені подарувала фотографію сорочки жіночої з цим орнаментом. Тут я бачила його на поясах чоловічих. То я вже пояс відшила і поставила як джерело.
Дуже радість велика була знайти орнамент сорочки Степана Бандери. Звертались мої знайомі до його онука Степана Бандери в Мюнхені, до родичів, щоб хоч будь-яку вишивку з родини Бандери отримати. Бо в музеї Степана Бандери у Західній Україні є вишиті речі, які селянам належать, не його родині. Потім, мабуть Бог допоміг, я знайшла фотографію Степана Бандери, коли він пластуном був у костюмі запорізького козака. То була в мене радість неймовірна. Важко було знайти ту рідкість.

Ще подарунком було, коли в листопаді-грудні у мене була виставка в музеї Івана Гончара, прийшла жінка з-під Коломиї. На перший погляд, така простенька. А насправді надзвичайно цікава, освічена. Вона до пенсії була викладачем історії України в сільській школі. А зараз вона підробляє тим, що вишиває і і продає роботи в Києві. Виявилось, що у неї є орнамент, який, з її слів, люди присвятили Іванові Мазепі. Це у мене була проблема — знайти орнамент, пов’язаний з Іваном Мазепою. Вона мені прислала фотографію тієї сорочки і розповіла історію цього орнаменту.

Коли ви кажете – “орнамент, присвячений комусь” – це не означає що йдеться про орнаменти, які люди носили на своїх сорочках?

– Тут є орнаменти і з сорочок, і ті, що присвятили людям. Така традиція в Україні склалась: є орнаменти, які носять ім’я когось, скажімо “добушевий орнамент”. Чи то носив його тоді Добуш, то невідомо. Але він ходить під назвою “добушевий”. Є орнамент, який має назву “полуботківський”, присвячений гетьману Павлу Полуботку. Говорять, що це з його сорочки. Навіть в Полтавському музеї відшита її копія. Але я знаю історію цього орнаменту. Її відкопала Любов Волинець, наша емігрантка в Америці. Вона знайшла в бібліотеці Конгресу Сполучених Штатів архіви експедицій Харківського університету. Там була описана сорочка дружини Павла Полуботка: якими нитками, які шви, який колір, і дана замальовка. Пазушка з цієї сорочки пішла на чоловічі сорочки. Полуботківський орнамент дуже поширений сьогодні у всіх регіонах — його вже навіть машини на сорочках вишивають.
Бачила я в одній книзі фотографію орнаменту сорочки, і на цій же сторінці вірш, присвячений В’ячеславу Чорноволу. Тому і цей орнамент присвятила йому. Але Чорноволу присвячений ще один орнамент — з сорочки В’ячеслава Максимовича, яка знаходиться в Національному музеї історії України. В цій сорочці він хрестився в Карпатах у 1970-ті роки.

Не змогла знайти вишиванки Віктора Зарецького. Тоді я на одній із картин Зарецького побачила орнаментований стовбур дерево. Я замалювала з того стовбура орнамент і відшила його.

Орнамент для Василя Стуса знайшла на фотографії його випускного альбому з інституту. Він сфотографувався у вишиванці.

Скільки тут зразків орнаментів представлено?

– Десь 70. Маю дві роботи, присвячені Надії Савченко. Один орнамент — з її кофтини, яку вона одягала на суді. Інший орнамент я відшила з її малюнку, який вона намалювала в неволі: зобразила українку у вишиванці. Я по її малюнку склала подібний, не точний. Надія — сама дизайнер одягу. Її мама приходила на мою виставку взимку.

На виставці є вишивки українських політв’язнів. Які це роботи?

– Закладки до молитовників. Їх вишивали монахині, які були заслані до мордовських таборів. Сиділи за віру. Десять років відсиділи — знаходили причину, щоб їх посадити знову. Тоді була вишивальниця-художниця ірина Сеник, Стефа Шабатура. Стефа малювала, Ірина вишивала такі закладочки до Святого Письма.
Є ще вишитий різдвяний хрест. Його вишила Стефа Шабатура. Ви подивіться, яке знання традицій. Довга частина хреста складається з трьох частин. Перша — стіл: на ньому вишита паляниця, миска з кутею, глечик з узваром, груші, і три ложки — за кількістю членів родини. Така була традиція в Україні — вона ще збереглась у тих селах: на Різдво старший чоловік у родині, навіть якщо він був хлопчик, дарував нові ложки. Над яблучками-грушками вишите обличчя старе — це стилізоване зображення дідуха. Він символізує предків, які оберігають. Такий символічний дід. А над ним – трипромінник. Ще одна традиція: на Різдво ставлять не три окремі свічки, а у підсвічнику-трипроміннику. На Різдво саме трипромінники ставлять як символ трьох іпостасей Бога. У верхній частині вишитий ангел, а в правій і лівій — стилізовані козацькі хрести. Але є тут іще дохристиянський символ над церквою — сонце, а на його тлі — місяць. Бо з прадавніх часів святкували народження двох світил — сонця і місяця.
На виставці є також багато унікальних рушників.

Ви приїхали до Києва на початку війни?

– Коли по Донецьку стали бігати “зелені чоловічки” з автоматами, мені треба було їхати до Києва, тому що мала видаватися моя книга у “Смолоскипі”. Але я знала, що якщо я поїду, то не зможу повернутися. Тому не їхала. У мене розпочато кілька книг, весь архів орнаментів у комп’ютері — не в ноутбуці, а стаціонарному спеціальному. Що я буду робити, коли поїду? Але до мене приходила молодь — приносили мені ліки, їжу, наполягали, щоб я виїхала, поки ще можливо. Сказали: “Ви за межами Донеччини зможете розповісти про нас, донецьких українців, краще, ніж це можемо зробити ми”. І це стало поштовхом для мене. Знайшли волонтерів. Приїхала машина. Дві сумки я взяла, в одній рушники, у другій — нитки; куртку, шапку і мешти. Все, більше нічого не взяла.

Источник