У четвер після Трійці відзначають Русалчин Великдень

Пʼятниця, 17 червня 2016
07:50

Газета по-українськи

Історія

У четвер після Трійці відзначають Русалчин Великдень

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО З САЙТА www.art-catalog.ru

Тарас Шевченко. Русалки. Малюнок 1859 року

Русальним називають тиждень після Трійці на Київщині й Житомирщині. У понеділок поминають душі народжених та померлих на Трійцю, померлих засватаних дівчат і нехрещених немовлят. Вірять, що вони стають русалками, бігають весь Зелений тиждень полями. Водять хороводи, співають пісень, приносять вологу з річок і озер на ниви. За це їх шанують, приносять їм дари — розвішують на деревах полотно, сорочки, рушники. На вікнах кладуть гарячий хліб, парою з якого русалки нібито харчуються.

На Чернігівщині в суботу перед Трійцею й протягом тижня поминали загиблих “не ­своєю” смертю: утоплеників, вішальників, самогубців.

— Їх ховалі в отдєльний ряд, — розповідає 74-річна Галина Решетнік із села Смяч Сновського (колишнього Щорського. — ГПУ) району на Чернігівщині. — Дак у Тройцю хаділі туда родствєннікі, насилі гостинці — канхвєти там, гарєлку ставілі у чарочку. А на Духа і цєлу нєдєлю нє купалісь в рєчці. Бо багато було топлєнніков у Троїцю, асабліва у середу і четвер.

У середу в Смячі урочисто справляли закінчення троїцьких святкувань — “Троїці ноги мили”. Галина Решетнік оповідає, що жителі кожного кутка варили на вулиці на вогнищі суп, яким спільно частувалися.

— Хто паймає рибеня яке, хто м’яса якого принесе, картошкі, круп. Наварим чугун, да й сідім, да й гуляєм, — згадує.

На житомирському Поліссі середа на Зеленому тижні називається Градовою. Щоб град не вибив урожай, утримуються від роботи в полі. Також цього дня не печуть хліб — щоб “не запекти дощ” і щоб не було засухи.

Наступний четвер — Сухий. Пересушують одяг і постіль, щоб не завелась міль. Поліщуки вірили, що цього дня — Русалчин Великдень: русалки сушаться на березі річок, озер, ставків.

— За моєї молодості ми проводили русалок у жито, — розповідає Меланія Ющенко, 67 років. — В’язали з кропіви вінка великого, ув’язували туди трави і плели до вінка сього косу з трави таку дліннющу, може метрів зо два. Вибіралі бойку дєвочку — це була русалка. Вєдьом її до жита і спєваєм: “Проведем русалочку до бору, самє вернємось додому”. Кидаєм нашу русалку в жито, а вона за нами гониться. Кого догонить — дак дуже вже наджарує кропивою.

Русалчині вінок і косу розплітали і кидали в городі на капусту. Вважали, що це дуже сприяє її урожаю.

Источник