Василь Кубів помер дорогою до магазину

Вівторок, 14 червня 2016
05:15

Газета по-українськи

Люди

Василь Кубів помер дорогою до магазину4

 
Коментувати
Роздрукувати

— Попри вік, Василь Григорович не сидів на місці. Ще минулого тижня бачилися з ним. Був здоровий. А 6 червня вийшов у магазин і впав на дорозі, — згадує 56-річний Іван Романів.

Його тестем був 89-річний Василь Кубів, учасник національно-визвольного руху. 9 червня його ховають на Личаківському кладовищі Львова. На похорон зібралися близько 100 людей. Заводять стрілецьку пісню “Гей у лузі червона калина”. Починається дощ. Люди не розходяться.

– 1990 року Василь ініціював створення Львівської обласної організації “Спілка політичних в’язнів України”. Проте відмовився від посади голови після того, як задумав встановити пам’ятник жертвам комуністичних злочинів у Львові. Віддав цій справі усі сили, — розповідає 65-річний Степан Яхницький, голова Спілки політичних в’язнів. — Задля здійснення задуманого Василь навіть поїхав на Тернопільщину, звідки був родом, і привіз кам’яну брилу. З неї скульптор Іван Самотос змайстрував пам’ятний знак.

Плаче вдова 80-річна Олена Йосипівна. Подружжя має сина 51-річного Олега та доньку Зеновію. Їй 57. Онукам Олені та Романові 20 і 13 відповідно.

1948-го за зв’язок з ОУН Василя Кубіва арештували. Засудили до 10 років у’язнення у таборах ГУЛАГу. Покарання відбував у Башкирії.

— Після звільнення ­повернувся до Львова, де ще до арешту навчався у зоо­ветеринарному інституті, — розповідають знайомі. — Склав кандидатські іспити, але захистити дисертацію не зміг — завадила біографія політичного в’язня. Тож працював на будівництві майстром, виконробом, головним інженером. Мав пасіку. Видавав книжки. Збирав відомості про життя політичних в’язнів у Радянському Союзі. Важко переносив кожну звістку про смерті українських воїнів у зоні АТО.

Галина ДАШКЕВИЧ

Віктор Олісейчик утопився з конем

8 червня поховали Віктора Олісейчика з села Мельники-Мостище ­Камінь-Каширського району на Волині. Чоловік втопився в річці Турія.

— Він повертався возом із косовиці. Хотів проїхати через річку вбрід, де ­мілко. Бо об’їжджати доводиться через сусіднє село Бузаки. А це більш як 10 кілометрів, — розповідає сільський голова 41-річна Тетяна Моцюк. — Але посеред річки збився вбік десь на 50 метрів. І віз загруз. Глибина там сягала 4 метрів. Чоловік ще й плавати не вмів.

— Односельці неподалік пасли ­корів, косили сіно. Вони перші прибігли на допомогу, — каже Тетяна. — Побачили, як з річки виринав кінь і знову тонув. Врятувати їх не змогли. Спочатку витягли коня з підводою. А потім знайшли на дні тіло. Віктор мав шістьох дітей. Усім поміг хати построїти. Доки колгоспи працювали, то робив із дружиною біля телят. Останнім часом їздили на заробітки.

Тетяна САРАХАН

Коротко

Мати Вікторія плаче біля труни 19-річного Євгена Костюка, одного з наймолодших бійців “Правого сектора”. 4 червня з ним прощалися у Вінниці. Служити пішов 17-річним на початку АТО. Воював у Пісках. 29 травня Євгенові поранило голову при мінометному обстрілі шахти “Бутівка” на Донеччині. 2 червня помер у Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова.

— Коли несли труну в центрі міста, у Тор­го­вельно-­економічному університеті гарлапанила музика. У них зустріч випускників, а ми хоронимо козака, — каже Таїса Гайда, яка очолює “Автомайдан” Вінниччини. — Влаштувала скандал. Музику вимкнули, колонки забрали. Вернулася, а посеред дороги вирулює патруль. Перекриває шлях похоронній процесії, бо опівдні розпочинається фестиваль велогонок. Бійці-добровольці тримали труну і дивилися, як повз них проїжджає велоколона. За два квартали біля облради в ряд стояли депутати. Ніхто не став на коліна й навіть не схилив голову перед героєм. Зробили це лише двоє роботяг.

2 червня в горах Грузії загинув журналіст Павло Сивокінь, 32 роки. Під час спуску з Казбеку він зірвався і впав у 25-метрову льодяну прірву. Помер від отриманих травм. Працював у журналі “Кореспондент”.

— Йому дивним чином вдавалося працювати журналістом і бути при цьому людиною доцифрової епохи. Він любив і цінував невіртуальні речі — сім’ю, мандри, друзів, яким приділяв час. Читав книжки, а не соцмережі. Не заривався у смартфоні, а говорив з людьми навколо, — каже друг Павла 32-річний Антон Кушнір.

Поховали Сивоконя 6 червня на Васильківському цвинтарі. У нього залишилися дружина Наталя та син ­Андрій, 2 роки.

2 червня не стало 25-річної Наталії Кравчук з міста Калуш на Івано-­Франківщині. 28 травня вона потрапила в аварію. Дівчину викинуло з мотоцикла. Її кілька разів прооперували. За ніч тричі зупинялося серце. До тями не приходила. Для Наталії шукали донорів рідкісної групи крові — перша, резус мінус. Працювала в центрі соцслужб для дітей і молоді.

Від пневмонії 6 червня пішла з життя американська акторка 62-річна Тереза Салдана. Стала відомою 1982-го, коли потрапила в кримінальні хроніки. До її будинку в Лос-Анджелесі увірвався маніяк. Із ножем напав на актрису. Тереза врятувалася, але її обличчя нападник знівечив. Після численних операцій зірка повернулася в кіно, знялася ще в 40 фільмах і серіалах “Закон і порядок”, “Комісар поліції”.

Источник