Про туризм в Україні і чому його нема
Вирішив подивитись знаменитий Чернівецький університет. Фантастично красива і унікальна споруда – окраса країни, плюс розкішний парк. В Європі заради таких місць їдуть сотні километрів.
Але то в Європі. Тут туриста зустрічає табличка із достатньо недвозначним повідомленням що із заходом на територію у вас проблеми.
Причому, іноземці проблем цих не зрозуміють від початку попри те що прямо за воротами заховався факультет іноземних мов. Охоронець з вахтерки виносить інструкцію університетської адміністрації з розцінками на екскурсії.
– Чому інструкція не на воротах?
– Наказ адміністрації.
Я так і уявив австрійського туриста, який зі знанням справи лізе до будки охоронця знайомитися з прейскурантом на екскурсії українською мовою (лише екскурсії, без можливості індивідуального відвідання!). Де шукати екскурсовода не написано – твої проблеми. Захочеш – знайдеш.
Мені пощастило – в часи богослужіння в університетському храмі вхід на територію вільний і безкоштовний. В красивезні корпуси, правда, ні – туди лише з екскурсоводом, якщо вдасться знайти.
І хто ж винен в тому, що потенційні прибутки не хочуть взяти з поверхні? При правильній організації туристичного потоку від цього вигоду отримав би і університет, і місто, і чернівецькі підприємці. А так залишився тільки неприємний осад.
Об авторе
