“Всіх пасажирів вивели. Чоловіків — окремо. Наказали роздягнутися до пояса”

Вівторок, 07 червня 2016
05:35

Газета по-українськи

Люди

“Всіх пасажирів вивели. Чоловіків — окремо. Наказали роздягнутися до пояса”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: Леся ІВАНУСЬ

Марина і Максим Кожевнікови (на фото) переїхали з Донецька в Полтаву після погроз бойовиків. Відкрили магазин канцтоварів

— Навесні 2014-го у профілакторій біля нашого будинку привезли українських військових. Місцеві озброєні орки їх оточили. Кричали: “Здавайтесь!”. Кілька разів вистрілили, когось поранили. Серед бойовиків був колишній колега. Знав про мої проукраїнські погляди. Подзвонив і каже: “Будеш наступний”. Це стало останньою краплею, — говорить 41-річний Максим Кожевніков. Із дружиною 42-річною Оксаною, донькою 19-річною Анастасією і сином Дмитром, 14 років, переїхали з окупованого Донецька до Полтави.

Із Максимом Кожевніковим зустрічаємося в магазині канц­товарів на вул. Раїси Кириченко. Родина орендує приміщення для розвитку бізнесу. Чоловік — у сірій сорочці та джинсах. Носить окуляри. Сідаємо в кутку за столик із комп’ютером.

— Для переїзду обрали Полтаву. Місто чисте, охайне, старе, наче маленька копія Санкт-Петербурга. Приїхали у вихідний. Із собою перевезли меблі, одяг і 20 мішків книг. Мали вдома велику бібліотеку. Шкода було лишати. Прихопив кілька пивних кружок із колекції, — розповідає Максим Валентинович. — Перший рік жили в орендованій квартирі. Потім купили власне житло.

У Донецьку мали 4-кімнатну квартиру та 2-поверховий будинок на 180 “квадратів”.

— Квартиру продали через посередників за 25 тисяч доларів. Знаю, що купив місцевий сепаратист. Його не бачив. Ходили чутки, що мав зв’язки з Гіркіним (Ігор Стрєлков — колишній ватажок донецьких бойовиків. — ГПУ). Будинок купила сім’я за 32 тисячі доларів. Це безцінь. Вклали в нього майже 150 тисяч. Будували п’ять років. Через півроку планували оселитися.

Мали ще машину. Поїхав по неї автобусом. На блокпосту під Волновахою зупинили бойовики. Всіх пасажирів вивели. Чоловіків — окремо. Наказали роздягнутися до пояса. Обдивлялися плечі, коліна й пальці правої руки. Шукали військових. Хто часто стріляє, мають на правому плечі синець від приклада. Також на колінах від щитків. На пальцях — мозолі від курка. Перед цим якраз допоміг одній жінці нести важку сумку. Плече натерло до крові. Кажуть: “Усі заходять, а ти лишайся”. Стало страшно. Коли оглянули коліна, відпустили.

Чоловік пропонує каву з молоком. Приносить шоколадні цукерки.

— Перший місяць у Полтаві працював таксистом, — говорить Максим Кожевніков. — Підвозив якось трьох чоловіків. Один — п’яний. Почав вказувати, що мені треба їхати назад до Донецька. Таким тут робити нічого. В мене планка впала, висадив. Зрозумів — треба шукати інший заробіток. Подумав про канцтовари. Кілька тижнів не вдавалося відкрити бізнес. Футболили з податкової до міськвиконкому й назад. Допоміг пенсіонер із сусіднього під’їзду, з яким потоваришували. Запропонував оформити магазин на себе. На нас зробити генеральну довіреність. Нотаріус думала, що він несповна розуму або його окрутили “­данєцкі”. Кричала: “Вы понимаете, что творите?”. Але чоловік нам довіряв.

Бізнес у Донецьку продали через півроку.

— У магазині працюємо вдвох із жінкою без вихідних. Завдяки роботі подружилися з бухгалтером однієї з лікарень. Купує в нас товари, заходить у гості. Якось подарувала шарф “Ворскли” (місцева футбольна команда. — ГПУ). В їхній клініці гравці проходять медогляд. А недавно принесла абонемент на футбол. На стадіон ходжу безкоштовно. Вболіваю за “Ворсклу”. Але улюбленою командою лишається “Шахтар”. Стежу за ними по телевізору.

Донька Анастасія навчається у Варшаві на архітектора. Син Дмитро — школяр. У вільний час родина їздить на екскурсії.

— Об’їздили всю область. Були в Опішні, Гоголівському краї. Залюбки ходимо в драматичний театр, у кіно. Сина в школі зустріли дружелюбно. Він — патріот, на уроки одягає вишиванку.

37 відсотків переселенців мають кошти лише на харчування, за даними Міжнародної організації з міграції. Середній дохід 59% опитаних не перевищує 1330 грн на місяць. Для третини переселенців гуманітарна допомога є основним засобом існування.

Источник