“Поки живий Путін, ми будемо в стані неоголошеної війни” – експерт

Четвер, 14 січня 2016
15:38

Суспільство

“Поки живий Путін, ми будемо в стані неоголошеної війни” – експерт

3
Коментувати
Роздрукувати

Василь Мирошниченко

13 січня у Мінську відбулися чергові переговори з врегулювання конфлікту на Донбасі. Дійшли згоди найближчим часом звільнити більше 50 полонених з обох сторін. Також домовилися про новий режим тиші. Проте, за словами представника України в політичній підгрупі Романа Безсмертного, навіть половина домовленостей другого Мінську не виконані. Експерт з міжнародної політики Василь Мирошниченко вважає, що переговори з урегулювання конфлікту на Донбасі доведеться розпочати з чистого аркушу. Якщо Верховна Рада не проголосує за зміни до Конституції щодо особливого статусу Донбасу наступного пленарного тижня.

– Проблема Мінських домовленостей у тому, що Україна і Росія по-різному бачать децентралізацію. Росія пропонує нам федералізацію, щоб суб’єкти федерації впливали на зовнішню політику України. Для нас це є неприпустимо, – каже експерт. – Український варіант децентралізації – це надання більших повноважень регіонам. Путін не був зацікавлений виконувати Мінські домовленості. Він використовував їх як імітацію переговорного процесу. Відведення російських військ з території Україні не відбулося. Так само як не припинилося фінансування бойовиків. Не виконана одна з основних умов – встановлення контролю над кордоном. ОБСЄ не має доступу до багатьох об’єктів, тому вони не можуть встановити відповідальних за обстріли.
Путіну вигідний заморожений конфлікт, який будь коли може спалахнути з новою силою. Фактор нестабільності впливатиме на сприйняття України західними партнерами. Це робить Україну непривабливою для іноземних інвесторів. Послаблює і відволікає від основних зусиль щодо розвитку держави. Зрештою Порошенко і Путін мають домовитися так, щоб це було прийнятно і для України і для Росії. Але ж політична мирна угода може відбутися тільки після повернення Криму. Я не бачу, як президент зможе пояснити людям, що ми Донбас повернули, а Крим здали чи обміняли. Ми зможемо повернути півострів, якщо Путін завтра помре. Але ж він може жити 20 років. Поки він живий, ми будемо в стані неоголошеної прихованої війни. Ситуація патова. Тому нам треба рухатися вперед, не зважаючи на війну. Як це робив Кіпр, ставши членом Європейського союзу попри окупацію Туреччиною північної частини країни. Це нам не заважає боротися з корупцією, створювати нові експортні ринки, нові робочі місця, рухатися до ЄС.

Чому Україна під час другого Мінську не домоглася вигідніших умов?
– Будь які переговори – це компроміс. Ми не знаємо їхньої динаміки. Маємо довіряти тим, кого обрали. Я впевнений, що Україна наполягала на багатьох конкретних речах. Але це не означає, що як Україна захотіла, так і запишуть в угоді. Так само і Росія хотіла більшого для себе, але і їй всього не вдалося домогтися. Це складний процес.

Захід продовжуватиме тиснути на Україну, аби прийняла зміни до Конституції?
– Є певні домовленості і є гаранти цих домовленостей – це канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Франсуа Оланд. Вони мають модерувати процесом, щоб домовленості були виконані. Не виконані вони в першу чергу Росією. У меншій мірі – Україною. Наступний сесійний тиждень – остання можливість, коли зміни до Конституції можуть бути проголосовані. Якщо цього не відбудеться, я не думаю, що західні партнери від нас відвернуться. Це просто означатиме колапс і що все треба починати з чистого аркушу. Потрібно буде скликати Мінськ-3 чи зустрічатися в Женевському форматі. Санкції з Росії не знімуть. Інакше б їх не продовжували на півроку кілька днів тому. Тут виникають інші питанні. Наприклад, чи є у нас коаліція? І чи вона працює? Порошенко погано виглядатиме перед партнерами, якщо не забезпечить голосування. Бо саме він мав об’єднати коаліцію в цьому питанні.

Якими саме мають бути зміни до конституції?
– Місцева влада має отримати більше повноважень для управляння своїм бюджетом. Витрачати гроші, які збирають в регіоні, на медицину і освіту, а не віддавати в центр. Це нормальній процес. Можуть бути ліквідовані зайві адміністративні одиниці, об’єднані райцентри. Головне, щоб регіональні чи обласні суб’єкти на мали впливу на зовнішню політику. Щоб Донбас не міг заблокувати вступ України до НАТО чи Європейського союзу.

На кого працює час?
– Я думаю, що час тягне скоріше Путін, ніж Порошенко. Путін почав бомбити Сирію, щоб з ними співпрацював Захід. Щоб зняли санкції. Для наших партнерів питання номер один – це тероризм. Сталися вибухи у Стамбулі. Загинули дев’ять німців. Згадаймо розстріл людей у Парижі. Україна відходить на задній план. Бо зараз гинуть люди прямо біля їхніх дверей, а Україна для них в таких умовах дуже далеко. Захід не визнав ні Придністров’я, ні Осетію, ні Абхазію. Але нічого не заважає Росії контролювати ці території. Так може відбутися і в нашому випадку. Путін прагне зробити так, щоб час грав саме на нього.
Крім того санкції можуть виявитися не такими страшними для Росії. Їх накладали на Іран, Кубу та інші країні. І вони жили так багато років.

Якої лінії має дотримуватися України на міжнародній арені?
– Ми не знаємо, яким чином відбуваються переговори. Ніхто не може казати, що ми слабкі в переговорах, бо не були там. Можливо, нам навпаки треба бути менш агресивними. Переговори відбуваються надзвичайно конфіденційно. Про все знають президент і ще кілька людей. І це правильно.
На зовнішній арені нам в першу чергу потрібно підтримувати інтерес до України. Залишатися привабливим партнером для Заходу. Німеччина головуватиме рік в ОБСЄ, яка є єдиним міжнародним арбітром у протистоянні з Росією. Треба користатися цим для налагодження діалогу.

Источник