“Офшорний скандал завдав дуже сильного удару по Порошенку. Так по Януковичу вдарило “Межигір’я”
Вівторок, 31 травня 2016
15:41
“Офшорний скандал завдав дуже сильного удару по Порошенку. Так по Януковичу вдарило “Межигір’я”
УКРАЇНУ НИЩАТЬ НЕКОМПЕТЕНТНІ ЛЮДИ У ВЛАДІ, А НЕ КОРУПЦІЯ, – КАЖЕ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ ІГОР ЛУЦЕНКО
Після першого офшорного скандалу з президентом Петром Порошенком минули півтора місяця. Досі не створили Тимчасової слідчої комісії у Верховній Раді, що вивчила би це питання. Хто затягує?
– “Блок Петра Порошенка” і “Народний фронт”. Але постанову зареєстрували, процес потихеньку рухається. Мабуть, потрібно знову блокувати трибуну, здіймати шум, тиснути – щоб спікер поставив питання на порядок денний і голосування. 150 нардепів, думаю, підтримають це.
Чому затягують?
– Не хочуть створювати ще одне місце, де регулярно говоритимуть про офшори президента. Навіть якщо люди не вникнуть у суть скандалу, головне вони зрозуміють – Порошенко порушив моральну частину суспільного договору. Веде бізнес під час війни, та ще й офшорний. Це знижуватиме його рейтинг.
У середині травня журналісти опублікували розслідування про оборудки Порошенка зі своїми офшорними компаніями у березні 2016-го. Його юристи це заперечують. Президент мовчить. А як мав би діяти в цій ситуації?
– Порошенко мав виконати норми антикорупційного законодавства – стаття 36, частина третя закону “Про запобігання корупції” (передати майно і корпоративні права в управління зареєстрованому в Україні суб’єкту підприємницької діяльності й торговцю цінними паперами або компанії з управління активами. – Країна). Мав учинити так з усім своїм бізнесом. Зараз бити його зсередини країни важко – бо контролює медіа через домовленості з власниками найбільших телеканалів. Але Порошенко не може перекрити інформаційні приводи, що виникають ззовні. Бо офшорний скандал має загальносвітову природу. Так само не може контролювати заяви наших іноземних партнерів.
Президент узяв курс – нічого не коментувати. Голову в пісок – і все.
Ігор ЛУЦЕНКО, 37 років, народний депутат України, член фракції партії ”Батьківщина”. Народився у Києві в родині лікарів. Батько – отоларинголог, мати – епідеміолог. Закінчив Києво-Могилянську академію за спеціальністю ”економіка”. Має диплом магістра Київської школи економіки. Працював в інвестиційно-банківській сфері. Займався економічною журналістикою. Один із засновників громадського руху ”Збережи старий Київ”. Під час Майдану був заступником коменданта табору. У ніч на 21 січня 2014 року Луценка та Юрія Вербицького викрали невідомі з Жовтневої лікарні. Потрапив туди через струс мозку, вибитий зуб і підбите око. Ігоря допитували про організацію та фінансування Майдану. Був бійцем батальйону ”Азов”. Захоплюється аеророзвідкою. Допомагає військовим на Донбасі працювати з безпілотниками. Їздить дорожнім мотоциклом Hyosung. Розлучений. Має 9-річну доньку Марію
У панамських документах засвітилися понад 50 українців. Зокрема, партнери глави держави – Гонтарева, Кононенко, Зайцев, Гладковський (позаторік змінив прізвище Свинарчук). Про що це свідчить? Які наслідки може мати для них?
– Ці люди вийшли з бізнесу, однак частинку його взяли з собою у владу. Порошенко намагається будувати власні позиції у ній так, як робив це в бізнесі. Це можна було б стерпіти, якби не війна. Поведінка президента і його партнерів свідчить про їхню глибоку ментальну неадекватність щодо того, що відбувається сьогодні. І нездатність як менеджерів керувати країною.
Природа української кризи перш за все – управлінська. Прийшли некомпетентні люди, які не знають, що робити. Починають метатися. В результаті система йде в рознос.
Зайшли у глухий кут із Мінським процесом. Тепер Захід силою каже: “Виконуйте свої обіцянки. Проводьте місцеві вибори”. Порошенко від початку допустив величезну помилку – дав змогу нелегітимним представникам України в Мінську пов’язати політичні вимоги з військовими питаннями. Можна домовитися про обмін полонених. Можна навіть міняти території: їм один населений пункт, нам – інший. Але це не можна пов’язувати з державним устроєм країни, як і з іншими політичними питаннями. Наприклад, із визнанням їхньої місцевої влади, яку оберуть під дулами автоматів. За подібних умов відбувся “референдум” у Криму. Тоді виникає запитання: чому ми не визнали його результатів?
Міністр економіки Олександр Данилюк приховав свої офшорні компанії. Чому його не відправили у відставку? Чи сам не звільнився?
– З тієї ж причини, чому Янукович одразу не покарав “беркутівців” – як тільки вони побили людей 30 листопада 2013-го. Бо тоді вся система феодальних понятійних стосунків Порошенка почне сипатися. А так, якщо не здає своїх – значить ще править. Така бандитсько-феодальна політика.
Підстави для звільнення були?
– Звісно. Служба безпеки складає протокол про корупційне правопорушення. У суді він легітимізується. Після цього міністр Данилюк мав би потрапити в реєстр із забороною перебувати на державних посадах на певний період. Треба просто прочитати закон. Але це, з точки зору Порошенка, не припустимо. Бо тоді його також треба карати за аналогічні порушення.
Офшорний скандал прискорить процес розмежування бізнесу й політики?
– Бепосередньо – ні. Опосередковано – так. Офшорний скандал завдав сильного удару по Порошенку. Так по Януковичу вдарило “Межигір’я”. Розрив між суспільством і владою значно зріс. Це означає, що стосунки між нею та бізнесом можуть змінитися не через 10 років, а щонайбільше за два.
Українці зрозуміли – не варто голосувати за людину, яка має бізнес?
– Важко сказати, що тоді думали співгромадяни. Усі підсумки голосувань після Майдану досить сумні. Тому потрібно шукати якусь ненасильницьку альтернативу впливу на владу, окрім виборів.
Як історія з офшорами вплине на рейтинг президента?
– Він не збільшиться. Порошенко зберігає динаміку Ющенка. Якщо кінець буде такий самий, то рейтинг виявиться подібний. Але все буде значно веселіше й динамічніше.
А на позиції в середовищі політичної та ділової еліти?
– Порошенко став підбитим льотчиком. Звісно, він ще сильний. Але останній стрижень, що прикривав його легітимно, щез. Іноземна спільнота й українська громада мають однакову позицію щодо нього. Президент стоїть при владі суто адміністративно. Як тільки щось утне, його зіштовхнуть як відпрацьований матеріал.
Є кілька антикорупційних органів. Та офшорним скандалом ніхто не займається. Чому?
– Переконали Міжнародний валютний фонд – щойно створимо Антикорупційне бюро, корупція щезне. Це вузькоспеціалізований підхід до боротьби з нею – невеликої тусовки. Його реалізували на державному рівні через їхню галасливу позицію. У житті ці люди не знищили жодної корупційної схеми. Тому бачимо недолугий спектакль з Антикорупційним бюро. Неможливо створити окремий орган, що займатиметься всією корупцією у країні. Правильно було би реформувати державу. Але хто захоче наступати собі на горло?
Яка альтернатива?
– Приходити до влади і 300-ми голосами змінювати Конституцію. Й виконувати її. Зараз Основний закон – це суцільний корупційний документ. Потрібно розділити гілки влади, щоб одна на одну не впливали. Щоб був незалежний суд, виконавча влада, парламент. Класика правового будівництва.
Слід визначитися, яка у нас республіка – парламентська чи президентська? Хто обирає главу виконавчої гілки влади: Верховна Рада чи народ? Бо зараз виконавчу владу очолюють двоє людей – Порошенко і Гройсман. Повний маразм. На цю мішанину накладаються феодальні уявлення. Мовляв, законодавство – суперечливе, тому краще жити “по понятіям”. Я – цар. А головний міністр – Гройсман. Відтворюється схема Януковича.
Тобто не варто було створювати антикорупційні структури?
– Можна було обійтися реформами правоохоронних органів. Навести лад у Генпрокуратурі, оновити суди. Але за умов конституційних змін. Потрібно прописати антикорупційну конституцію, а не 5–10 антикорупційних законів чи створювати до десятка агенцій.
Що має передбачати антикорупційна конституція?
– Спочатку маємо вирішити, яку державу будуємо – президентську чи парламентську. Потрібно зібрати чесних людей, щоб вони прописали завдання. На другому етапі професійні юристи мають перекласти їх мовою кодів. Потім Конституцію винести на референдум для затвердження. Байдуже, де буде прокуратура – в Міністерстві юстиції чи як окремий орган у судовій гілці влади. Головне, щоб усе було продумано і прописано чесними громадянами і професіоналами. В Україні цього ніколи не робили. Нашу Конституцію писав Медведчук. Тому не дивно, що він зараз настільки впливовий.
Які помилки Порошенко зробив за два роки на посаді президента?
– Він порушує законодавство щодо підписання ухвалених Верховною Радою законопроектів. Не оголосив воєнний стан. Поєднує бізнес і президентство. Не замінює членів Центральної виборчої комісії. Це все – грубе порушення законодавства, а не просто помилки. Неоголошення воєнного стану нанесло і продовжує наносити колосальну шкоду державі. Чітко прописано, що треба робити коли на країну нападають. А він грає в ігри.
Також особиста провина Порошенка за все, що не зробила Генеральна прокуратура. Бо він призначає її керівника. Насамперед – непокарання за вбивства на Майдані.
Новий генпрокурор доведе до суду справи Майдану?
– Сподіваюся. Не хотілося би публічно оголошувати песимістичний прогноз.
Яка ймовірність дострокових президентських виборів?
– Величезна. Живемо на пороховій бочці. Загострення кризи – дуже ймовірне. Один із найкращих методів виходу з неї – переобрання влади.
Із призначенням уряду Гройсмана політична криза зникатиме?
– Вона поглиблюється. Раніше мали парламент певного рівня легітимності. Зараз немає легітимної більшості, немає легітимного уряду. Втрачаємо й легітимного президента.
Як оцінюєте план дій уряду прем’єр-міністра?
– Гройсман має бажання в хорошому сенсі випендритися. Показати результат – через його ультра, мега, гіперамбіційність. Вважає себе фаховим державним керівником і хоче це довести. Сподіваюся, щось із цього вийде. Але глибинні болячки нашої держави Гройсман не вилікує. Системного бачення він не має.
Порошенко дасть йому можливість діяти самостійно?
– Звісно, ні. Торгуватимуться. Логіка державного устрою штовхає їх на прихований конфлікт.
Якою Україна буде за рік?
– Що буде за рік – значною мірою залежатиме від мене. Так це відчуваю. Тому не прогнозуватиму, але намагатимуся впливати на майбутнє. Діятиму.
Як змінилося суспільство за два роки?
– Стало маніпульованіше, емоційніше. Нас принижують Мінськими угодами. Суспільство почало шукати нову надію. І швидко закохується в некомпетентних негідників. Перші місяці після Майдану були золотою епохою шахраїв. Але вони мали особисту гідність, сміливість. Комбат міг бути злодійкуватим, але не боягузом. Зараз же не тільки відсутнє розуміння, як діяти – немає ні чесності, ні компетентності. А суспільство все одно в таких закохується.
Чому це відбувається?
– Природа нинішньої кризи – у невмінні керувати. Злочинність зростає, бо не здатні ловити правопорушників. Приклад – поліцейська реформа. Її автори забули запровадити дві норми. Перша: що поліція мусить займатися слідством. Друга: позбавили її права на оперативно-розшукову діяльність. Тому реформа перетворилася на аферу. Справа тут не в корупції, а в кричущій некомпетентності людей, які управляють державою. Вони знищили міліцію, сказали: “Буде нова поліція”. А чим вона займатиметься – невідомо. Ну, їздитиме з мигалками. Кричимо, що корупція нас знищує. Але насправді це роблять некомпетентні люди у владі.
Похожие записи
Об авторе
