ПАВЛО РОЗЕНКО: “ЖОДНА КОПІЙКА ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЧИ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ НЕ ПОВИННА ПЕРЕТІКАТИ НА ОКУПОВАНУ ТЕРИТОРІЮ”

У розмові з "Цензор.НЕТ" новоспечений віце-прем’єр пояснив, що, говорячи про відмову від газу, зовсім не закликав "палити дровами і кізяками", а навпаки – ратував за технічний прогрес. Крім того, наш співрозмовник розповів багато деталей про плани уряду підвищувати ціни на газ, одночасно скорочуючи його нормативи для громадян. Торкнулися, втім, й інших тем: так, населенню тимчасово окупованих територій фактично обіцяно атракціон небаченої щедрості у випадку повернення до складу України.З формуванням уряду Володимира Гройсмана Павло Розенко, міністр соцполітики в попередньому уряді Арсенія Яценюка, сягнув чергової вершини своєї політичної кар’єри: тепер він став віце-прем’єр-міністром України з кураторством трьох міністерств. З будівлі Мінсоцу поблизу Олімпійського стадіону чиновник тепер переїхав працювати безпосередньо до Кабміну, втім, сам по собі, здається, не змінившись. Останнє не є ні компліментом, ні закидом, а лише суб’єктивним враженням.

“ЯКЩО ВИ ПОМІТИЛИ, НИНІШНІЙ СКЛАД УРЯДУ Є ДУЖЕ ДЕМОКРАТИЧНИМ”

– Павле Валерійовичу, вже другий місяць як ви пішли на підвищення – з міністра соцполітики у віце-прем’єри. Тепер у нас аж шестеро заступників глави уряду (в попередньому було двоє). Є чим зайнятись стільком людям?

– Функції віце-прем’єра – це координувати певні напрямки роботи. Зокрема, проведення реформ від моменту їх обговорення до кінцевої реалізації. Це – міжвідомча координація. Персонально за мною сьогодні закріплено Мінсоцполітики, Міністерство охорони здоров’я і Міністерство культури. Оце мій блок.

– Не секрет, що збільшення кількості відомств тягне збільшення внутрішнього листування, усіх цих узгоджень, про які ви згадали, і зрештою сприяє тому, щоб справа “тонула” в паперах і проектах. Страшні ж історії розповідають, наприклад, про те, як важливі документи місяцями ходять по колу між Кабміном і АП… Чи може “координуючий” віце-прем’єр в цій ситуації грюкнути кулаком по столу й зрушити щось із місця?

– Знаєте, якщо людина не хоче працювати, вона знайде тисячу аргументів. Вона буде звинувачувати бюрократію, зовнішній тиск, відсутність власної команди… Але якщо людина, від головного спеціаліста до міністра, зацікавлена провести документ, то в нинішньому уряді, я переконаний, це легко й просто.

А щодо “грюкання по столу”, то кінцеве ж рішення все одно приймається на засіданні уряду, де голосують всі члени Кабінету міністрів. І, якщо ви помітили, нинішній склад уряду є дуже демократичним. Часто точаться дискусії, й ніхто нікому не закриває рот… У мене поки немає фактів того, щоб хтось комусь вставляв палиці в колеса, і я сподіваюсь, такого й не буде. Так само, до речі, як у Володимира Гройсмана я не бачу жодних намірів “ламати когось через коліно” та діяти в стилі ” я начальник – ты дурак “.

– Уряд пана Гройсмана – це, по-вашому, команда однодумців?

– У нас є всі шанси стати такою командою однодумців, але до цього ще треба пройти певний шлях. Можу сказати, що на сьогоднішній день це досить професійна команда. Випадкових людей в цьому уряді немає, це сто відсотків.

– А в попередньому були?

– Я б сказав, що й склад попереднього уряду був сильним, а щодо випадкових людей – гадаю, якщо вони попервах були в уряді Яценюка, то в ході еволюції того уряду вони відсіялися.

Наша ж діяльність має спільний вектор, який ґрунтується на принципах Коаліційної угоди…

– Яка фактично не виконана.

– Не хочу говорити про всіх міністрів попереднього уряду, але по моєму міністерству Коаліційна угода і програма діяльності уряду була виконана на 95 %. Це був один з найвищих показників. А про результати діяльності нинішнього уряду ще говорити рано.

ПРОПЛАЧЕНІ “ГАЗПРОМОМ” ПОЛІТИКАНИ ЛЯКАЮТЬ ЛЮДЕЙ ПЕРЕХОДОМ НА ОПАЛЕННЯ КІЗЯКАМИ

– У вас на столі я бачу роздруківку цін на газ, які платить населення сусідніх із нами країн…

– Тому що зараз іде важка публічна дискусія, в ході якої треба пояснювати людям, що таке насправді газ. І що всі ці історії про те, ніби це дуже дешевий ресурс, якраз заперечуються світовою кон’юнктурою. Насправді це один із найдорожчих енергоносіїв. І саме тому, я переконаний, кожен українець повинен формувати своє бачення майбутнього виходячи з того, що дешевшим газ не буде – він буде лише дорожчим.

– І тут згадується ваш заклик до селян відмовлятись від газу, що викликало в тому числі й різкі тлумачення.

– Ну от справа якраз в тлумаченнях. Я розумію, звідки почались ці тлумачення… Просто формулювання було обрубано і вирвано з контексту усієї розмови, а потім певні організовані сили, власне, з перших днів включилися в перетворення фрази про енергетичну незалежність України від Росії на повний абсурд.

А фраза звучала дуже просто. Ми тоді годину говорили в ефірі про енергонезалежність України, й головний лейтмотив програми полягав у тому, що ми сьогодні вперше за 26 років маємо прекрасний шанс стати енергетично незалежною державою. І злізти з газової голки Росії. Припинити врешті-решт купувати газ у країни-окупанта, країни-агресора.

Наша національна ідея повинна полягати в тому, щоби стати повністю енергонезалежною державою за 2-3 роки. Припинити переказувати окупантам мільярди бюджетних коштів. А для цього нам треба дві прості речі: збільшити обсяги власного видобутку газу, і всім – підприємствам, установам, організаціям та й людям – різко скоротити його споживання. В тому числі, переходячи на інші типи енергоносіїв.

І тут деякі персонажі, які вважають себе націоналістами й постять у себе на Facebook фото загиблих героїв АТО й так далі, після фрази про те, що треба відмовлятися від російського газу, просто впали в істерику, почали говорити, що ми цього зробити не можемо і різко критикувати та пересмикувати мої слова. Ось ціна їхнього справжнього патріотизму.

А на вищому політичному рівні до цього підключилося потужне газове лобі, яке вибудувало свій бізнес, а потім і політичну кар’єру, на газовій трубі.

– Пробачте, якщо цілий віце-прем‘єр говорить про “вищий політичний рівень” – то це про кого може йтися?

– Ні, я говорю про конкретних народних депутатів та політикум у цілому, які за час Незалежності стали газовими королями й королевами, сидячі на мільярдних потоках від російського газу. А представники “Окупаційного блоку” взагалі ледь не почали процедуру моєї відставки під якимись надуманими підставами. У цьому протистоянні треба розуміти одне: різке скорочення споживання газу і відмова від російського газу – для них це шок, втрата власного бізнесу, втрата власних статків. Ось за що вони реально переживають і печуться, а не за долі простих людей.

Але я задаю одне питання. Якщо для таких країн, як Німеччина, Польща, Словаччина, Литва, Латвія, Естонія та багатьох інших ідея поступової відмови від газу стала вже національною ідеєю – чому не може ця ідея об’єднати і Україну? І ми повинні це обговорювати всерйоз. А не лякати людей нібито “переходом на опалення дровами й кізяками”, як зробили ці проплачені “Газпромом” політикани.

Ми повинні розуміти, що газозаміщення – це не крок назад до “буржуйок”. Це крок уперед, до передових технологій, які, до речі, є в Україні! Є прекрасні вітчизняні виробники й досвід застосування, я вас запевняю, бо вже вимушено став практично експертом з енергозбереження. І отримав колосальну підтримку людей.

Мені писали сільські голови – Вінницька, Тернопільська, Запорізька, Луганська області – де два-три роки тому вирішили відмовитися від газу як енергоносія і перевели всі комунальні заклади на альтернативне опалення. Так от, сьогодні вони прямо кажуть: це були абсолютно правильні рішення, і зараз ми економимо до 50 % місцевих бюджетів! За рахунок економії на енергоносіях у них з’явився додатковий ресурс на ремонти доріг, закупівлю медикаментів та обладнання для лікарень і ФАПів, на розвиток місцевих шкіл та дитсадочків. От вам реальні приклади.

МИ ПОВИННІ СТИМУЛЮВАТИ ОТРИМУВАЧІВ СУБСИДІЙ ДО СКОРОЧЕННЯ СПОЖИВАННЯ ГАЗУ

– Попри це, уряд пропагує підвищення вартості газу.

– Почалося це ще з рішень попереднього уряду. І це правильні рішення, бо це якраз і є перші кроки з газозаміщення. І те, що ми прожили першу в історії України зиму, не закуповуючи російського газу, це якраз підтверджує. Так, нам пощастило, що зима була тепла, але, з іншого боку, у нас і дійсно зменшилося споживання газу. Тому це – спрямована стратегія.

До речі, нещодавно Уряд затвердив фінансування частини програм Фонду регіонального розвитку – це програма капітальних вкладень, які йдуть на місця через Державний бюджет України. Там по різних областях сьогодні затверджено виділення коштів, на абсолютно різні цілі, близько 2 млрд грн. Так от, там тепер немає жодного об’єкту, якому коштом Держбюджету встановлювались би газові котельні чи газові станції. Натомість є близько 20 проектів з енергозбереження, в тому числі встановлення котелень на альтернативних видах палива.

В наступному році ми доб’ємось того, щоб серед отримувачів субсидій, якщо людина зекономить на використанні газу, в неї на рахунку з’явились кошти, які вона могла б монетизувати або вкласти в програму з енергозбереження.

– Хотілось би докладніше про цю монетизацію.

“Монетизувати” – це можливість отримати живі кошти, якщо людина зекономить на газі, отримуючи субсидії. Тому що по останньому опалювальному сезону ми бачимо, що субсидіанти використовують приблизно в півтора рази більше природного газу, ніж ті, хто не користується субсидіями. Що ж, це була соціальна програма, ми захистили 5,5 млн родин. Але тепер ми повинні і цю категорію громадян стимулювати до скорочення споживання газу.

Повертаючись до основного. Ніхто нікого не буде примусово в селах відключати від газу. Ну не буде Розенко ходити з гайковим ключем по хатах і перекривати чи різати газові труби. Але має бути ідея-фікс для всієї нації: відмовитися від споживання російського газу. А де необхідно – використовувати винятково газ українського видобутку.

– Що ви відповісте на закиди про те, що ось ці субсидії укорінюють звичку громадян покладатись на державу і роблять таким чином із цієї частини суспільства “слуг государєвих”?

– Давайте розрізняти два критерії. Перше. Які ми беремо критерії успішності чи неуспішності програми? Програма субсидій була спрямована на захист найбідніших людей у процесі підняття цін. При цьому ж гроші даються не просто так, а за певними соціальними нормами залежно від доходів родини.

І я вважаю, що з цієї місією влада добре впоралася. Тим паче, на якусь альтернативну програму в нас не було ні часу, ні ресурсів… Тому ми зробили все швидко і ефективно через реформу системи субсидій.

Тепер друге. Ми прокатали цю систему, й побачили її слабкі місця. Наприклад, уже згадане мною споживання газу. Наша субсидія була розрахована на норматив 7 кубів газу на людину на квадратний метр. Тепер, по опалювальному сезоні, ми побачили, що ця норма – завищена. Реальне споживання в цьому році було близько 5 кубометрів…

– Ну, ви самі згадували про теплу зиму…

– Правильно. Тому тепер ми встановили 5,5. Тепер ми розраховуємо, що ця норма вже стимулюватиме економити в тому числі й тих, хто отримує субсидію. І вже газовики не бігатимуть по хатах із криками “випалюйте швидше свої норми, бо в наступному сезоні у вас скасують субсидію”.

– Ця нова норма діятиме весь наступний сезон?

– Так. Вона прийнята з 1 травня. А щодо теплих чи холодних зим, то ми маємо постійний зв’язок із регіонами. Якщо ми побачимо, що, з огляду на температурний режим, людям не вистачає цієї норми, то ми її зможемо дуже швидко відкоригувати.

Це не значить, що ми не будемо покращувати якість, сервіс і так далі. Зокрема, на наступний опалювальний сезон ці 5,5 млн українських родин, що вже охоплені субсидіями, повторно отримають їх автоматично. Їм не буде треба знов писати заяви, заповнювати декларації, стояти в чергах – це все автоматично зроблять місцеві органи влади.

– Коли ми з вами розмовляли на цю тему в жовтні минулого року, ви говорили, що програмою “газових” субсидій охоплено було ще тільки 4 млн сімей. Тоді ж ви казали, що в бюджет на ці цілі було закладено 24,5 млрд грн, а на 2016 році планувалося вже порядку 43 мільярдів.

Читайте про це: МІНІСТР СОЦПОЛІТИКИ ПАВЛО РОЗЕНКО: “ПІД ПРОГРАМУ СОЦЗАХИСТУ ЧЕРЕЗ ЦІНИ НА ГАЗ ПІДПАДУТЬ ДО 13 МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ”

Чи скоригувалась ця цифра тепер, і в який бік?

– Цього року безпосередньо в Держбюджеті в нас було заплановано 35 млрд грн. Але оскільки ціни зростають трішки швидше, ніж планувалося, й ми вирішили прийти до єдиної ціни одразу, то ми внесли до ВР пропозицію збільшити видатки на субсидії ще на 5 мільярдів. Отже, разом – 40 млрд грн на 2016 рік. Це не лише на субсидії, а й на пільги в тому числі… Одна з причин того – ми побачили оту економію, про яку я вам вище розповідав.

СБУ ПЕРЕДАЛА СПИСОК НА 450 ТИСЯЧ ОСІБ, І ЇМ АВТОМАТИЧНО ПРИПИНИЛИ СОЦІАЛЬНУ ДОПОМОГУ

– Ще одна тема. Питання тимчасово переміщених осіб досі лишається у вашому віданні?

– В тому числі. Хоча безпосередньо за це відповідають різні міністерства, в тому числі й Міністерство соціальної політики. До мене зараз не надходить буквально кожен документ по тій чи іншій проблемі “переселенців”. До мене доходять лише інформаційно-аналітичні матеріали. Або ж документи щодо виконання моїх доручень, якими я, втім, міністрів намагаюсь не “вантажити”. Нарешті, бувають, звичайно, й конфліктні питання.

– Які, наприклад?

– Які знаходяться на “стику” повноважень різних відомств, коли різні структури бачать різні шляхи розв’язання питань.

Скажімо, Держміграційна служба, за постановою уряду №509, повинна ставити в довідках “переселенців” відмітки про проживання. Але от чогось Служба не хоче цього робити. Ясна річ, вони під це підводять якусь свою внутрішню аргументацію… Але в підсумку через такі дії певні категорії “переселенців” не можуть вчасно отримати допомогу. І я, як віце-прем’єр, чітко доручив: поки 509-та постанова уряду не змінена – ДМС має виконувати свою функцію. А якщо той чи інший орган вважає, що те чи інше рішення уряду чомусь там суперечить – він має право ініціювати зміни.

– Щодо власне “переселенців”. Постійно лунають різні цифри переміщених осіб – від Міграційної служби, від Мінсоцполітики, від громадських організацій… Можете назвати свої актуальні цифри?

– Розумієте, якщо лунають у ЗМІ різні цифри, то це комусь потрібно. Можна знайти серію публікацій, де йшло протистояння двох цифр. Однієї – від оперативного штабу Держслужби надзвичайних ситуацій. Там називали 1 мільйон “переселенців”. І другої – з реєстру Мінсоцполітики, де називались 1 млн 780 тис. І на цьому була побудована ціла історія змови про те, що 800 тисяч людей невідомо чи існують, і уряд нібито на цьому якимось чином наживається.

А я завжди кажу: не можна порівнювати кілограми з кілометрами! Я півтора року повторюю: не можна дані Мінсоцу порівнювати з даними ДСНС! І все одно деякі журналісти продовжують пересмикувати й маніпулювати цими цифрами.

– Так поясніть же, в чому відмінність.

– Тому що Мінсоц реєструє абсолютно всіх, хто звернувся до управлінь соцзахисту місцевих адміністрацій по довідку як тимчасово переміщена особа. А ДСНС реєструє лише тих, хто звернувся до них за конкретною допомогою в перевезенні, розміщенні, гуманітарною допомогою тощо.

Тобто база всіх “переселенців” є в Мінсоцполітики. А в Держслужбі з надзвичайних ситуацій є тільки база тих, хто звертався до них по якусь окрему допомогу.

– Ясно. Тож останні найточніші дані – оці 1 млн 780 тис. чоловік?

– Загалом, так. Водночас, оскільки йде певна робота з верифікації баз даних, ця цифра коливається. Вона може збільшуватися, вона може в майбутньому і зменшуватися. Зокрема, правоохоронні органи постійно передають нам інформацію про тих людей, які не мають права на статус “переселенця”, бо повертаються на тимчасово непідконтрольну територію.

– В цьому контексті цікаво: як довго і в якій формі Україна продовжуватиме здійснювати соцвиплати людям, які насправді мешкають під контролем ворога?

– Тут у мене чітка позиція, хоча вона й призводить, на жаль, до часом жорстких дискусій із деякими громадськими ініціативами. Позиція проста: жодна копійка Державного бюджету чи Пенсійного фонду не повинна перетікати на окуповану територію.

– Але ж “перетікає”.

– Проте хто повинен за цим стежити? Ні соцслужби, ні Пенсійний фонд просто не мають такого ресурсу, аби встановити, по який бік “лінії розмежування” людина реально живе. Усю подібну інформацію, за законами України та постановами уряду, нам надає або та сама Державна міграційна служба, або МВС, або СБУ. Лише за поданням цих органів – хоча зараз там з’явилась і роль Міністерства фінансів – ми можемо призупиняти виплати.

В минулому році ефективної роботи цих органів не було – був “пенсійний туризм”. А от три місяці тому СБУ в Пенсійний фонд передала базу даних майже на 450 тисяч осіб, які, на думку СБУ, насправді не проживають на території, підконтрольній законній владі, проте отримують соціальні та пенсійні виплати.

По цих списках автоматично припинили надання допомоги. Разом із тим, ті, хто потрапив до списку помилково, мають можливість відновитись. Але для цього треба ідентифікуватися в Пенсійному фонді, управліннях місцевих органів влади й так далі на підконтрольній законній владі території країни.

Або людина переїздить, і ми гарантуємо їй всі соцвиплати в будь-якій точці України. Або, коли будуть виконані в повному обсязі Мінські домовленості, й на тимчасово окупованих територіях повністю відновиться дія законів України та органів української влади – тоді ми в повному обсязі виконаємо всі свої соціальні зобов’язання перед тамтешнім населенням.

– І кожен тамтешній пенсіонер, наприклад, одразу отримає пенсію за всі ці роки?

– Ми це готові виконати.

Олександр Михельсон, “Цензор.НЕТ”

Источник