Надія Савченко провела в полоні 709 днів

Четвер, 27 травня 2016
00:10

Газета по-українськи

Політика

Надія Савченко провела в полоні 709 днів2

 
Коментувати
Роздрукувати

Фото: ФОТО з сайта WWW.facebook.com

У середу, 25 травня, незаконно засуджена в Росії льотчиця Надія Савченко повернулася в Україну.

Першим, об 11:20, про це написав російський “Інтерфакс” — літак президента України найближчими годинами приземлиться в аеропорту Ростова-на-Дону.

Близько 10:00 Петрові Порошенку адвокати подали клопотання про помилування засуджених за агресію і тероризм російських спецназівців Євгена Єрофєєва й Олександра Александрова.

— О 6:30 президентський борт вилітає по Надію до Ростова, — розповідає заступник голови Верховної Ради 45-річна Ірина Геращенко. Вона була в літаку разом зі Святославом Цеголком, прес-секретарем Порошенка.

— Ми не маємо права сходити з трапа, — розповідає Ірина Геращенко. — Операцією керує голова Служби безпеки України. Надія мала зайти, коли російський літак у Києві забере на борт двох убивць-ГРУшників. Усе затримується. Ми нервуємо. Все. Вона виходить в оточенні 10 чоловіків у формі. Дивиться на небо й жадібно хапає повітря. Піднімається на борт і кричить: “Слава Україні!” Ну, й ще дещо. Але то нехай залишиться за кадром. Даруємо їй букет у патріотичних кольорах. “Я не люблю квітів”, — відказує. Кладе букет поряд: “Це мамі віддам”. Вона — мов натягнута струна. Розповідає, що п’ять годин сиділа в автобусі без номерів. Тим часом не дають виліт. Надя скидає зимові чоботи, показує саморобки з паперу, що збирала в камері. І подарунок мамі на день народження — склеєну в березні тарілку, що не змогла віддати раніше. І два величезні пакети з листами, що отримала цього місяця.

Мчить до кабіни пілотів і нарешті усміхається. Широко і щасливо. Говорить перші слова, які хоче сказати всім, хто її підтримував. Потім знову різко піднімається з крісла і мчить у кабіну пілотів: “Я мушу побачити перетин кордону. О, Україна! Харків! Полетіли в Чугуїв!” — сміється Надія. Дорогою дві години спілкуємося про головне — звільнення інших.

О 12:20 літак із ­Савченко на борту вилітає до ­Києва. Одночасно російський ­Ан-148 із ГРУшниками піднімається з аеродрому в Гостомелі неподалік столиці. Указ про помилування спецназівців від 24 травня з’являється на сайті президента у другій половині дня.

О 14:55 президентський літак приземляється в Борисполі. Надію Савченко зустрічають мати Марія Іванівна й сестра Віра, народні депутати різних скликань, близько сотні журналістів і киян.

Першою виходить Ірина Геращенко:

— Операцію зі звільнення готували кілька останніх тижнів. До останнього боялися, щоб не зірвалася. Тому мовчали.

З’являється Надія Савченко — босоніж, у футболці з тризубом і джинсах. Журналісти кидаються до неї. Надія має знервований вигляд.

— Відійдіть! Я скажу так, що ви все почуєте! Я два роки сиділа! Я відвикла від людей! Я буду різкою! Я — на волі! — голосно говорить Надія.

Після короткої промови сідає до чорного “Фольксваґена”. За декілька метрів авто зупиняється.

— Де мама? — Надія відчиняє двері.

Марія Савченко стоїть у колі журналістів, поруч із Юлією Тимошенко. Надія підходить до лідерки “Батьківщини” (Надія Савченко — народний депутат України, член фракції партії “Батьківщина”. — ГПУ). Перекидаються кількома словами.

З аеропорту Надію Савченко везуть до Адміністрації президента на вул. Банкову. В залі — понад 200 журналістів і кілька десятків побратимів Надії з добровольчого батальйону “Айдар”.

О 16:40 Савченко заходить у супроводі президента Петра Порошенка та свого помічника 26-річного Олега Мезенцева.

— Довгих 709 днів переживали, молилися, активно діяли, організовували акції, щоб настав цей день, щоб в Україну повернулася Надія. Так само повернемо Донбас і Крим. І всіх українців, які в полоні, — говорить Порошенко. — Зараз я вже можу сказати, це — не перша спроба повернути Надію. Попередню дату призначили на 18 травня, 22 травня, на багато інших днів. Та через різні обставини звільнення тоді не відбулося.

Надія Савченко не реагує на слова президента. Має зосереджений вигляд.

— Дякую матері, що дочекалася. Дякую сестрі, що воювала. Не було б у мене такої, я була б мертва, — каже Надія. — Дякую народові України й усього світу. Народ — це велика сила. Якби народ не говорив, то політики нічого б не робили. Дякую всім хлопцям, які залишилися живі і які померли за нашу Україну. Прошу вибачення, що ще жива. Але завжди готова піти в бій за Україну до переможного кінця. Україна має право бути. Незважаючи ні на чию гнилу душу і хвору голову. І ми будемо. Бо ми — українці, народ, нація. Я не стану говорити про людей погано. Не хочу передавати вам свою лють, злобу, ненависть. Сподіваюся, з часом у мене залишиться тільки мудрість. Точніше, вона з’явиться. Я не хочу, щоб люди прагнули війни. Хочу, щоб люди прагнули миру. Але, на жаль, мир можливий тільки шляхом війни.

Петро Порошенко вручає Надії орден Героя України. Звання присвоїв рік тому. Дарує її матері букет білих і червоних троянд. Дякує за доньку.

Надія не відповідає на запитання журналістів. Коротко спілкується лише з бійцями “Айдара”, які чекають у холі. З адміністрації мікроавтобусом, що віз її з аеропорту, вирушає на вул. Турівську до штабу “Батьківщини”. 27 травня обіцяє оголосити про свої плани.

“Це перемога мужності над совістю, що зникає”

“Вітаю обмін, про який було домовлено 23 травня — під час телефонної розмови в нормандському форматі. Повернення Савченко — важливе. Воно має посприяти якнайшвидшій реалізації Мінських домовленостей”, — заявив президент Франції Франсуа Олланд, 61 рік.

“Це гарна новина — повернення Надії в Україну. Важливе і звільнення двох російських військовослужбовців. Український уряд прийняв гуманне рішення. Тим більше, враховуючи те, що росіяни були засуджені за тероризм, — каже держсекретар США Джон Керрі, 72 роки. — Звільнення Надії — зобов’язання Росії за Мінськими угодами. Тепер чекаємо подальшого прогресу на Донбасі: стійкого припинення вогню, повного доступу ОБСЄ у зону конфлікту, виборів за українським законодавством, виведення іноземних сил і повернення території під контроль Києва. Також Росія має звільнити всіх інших українських заручників”.

“Звільнення української льотчиці — те, над чим ми всі разом довго працювали. Важливо, що Україна й Росія таки навчилися домовлятися щодо спірних питань. Це дає змогу з оптимізмом дивитися у майбутнє”, — говорить 60-річний Франк-Вальтер Штайнмаєр, міністр закордонних справ Німеччини.

“Вітаю з поверненням у вільний світ, Надіє Савченко! Це ваша перемога мужності над совістю, що зникає”, — написав у соцмережі міністр іноземних справ Литви Лінас Лінкявічус.

Зі звільненням Надію Савченко привітали депутати Європарламенту.

Оксана СНІГУР, Сергій ДЗЕХ

Источник