Бабченко: Україна часів Порошенка дуже нагадує Росію часів Єльцина
Понеділок, 23 травня 2016
12:17
Бабченко: Україна часів Порошенка дуже нагадує Росію часів Єльцина
Аркадій Бабченко. Фото: theinsider.ua
Стійкий мир на Донбасі принесе тільки його повернення під повний контроль української влади. Таку думку в інтерв’ю Gazeta.ua висловив російський незалежний військовий журналіст Аркадій Бабченко.
Нинішнє відносне перемир’я на Донбасі – надовго?
– Я думаю, що війна якийсь час буде залишатися такою – з приблизно сталою лінією фронту і точковими, локальними джерелами напруги. Наскільки можна судити, такий стан справ Кремль влаштовує: “Добре, ми далі не поліземо, але що вже віджали – наше, чи не лізьте сюди.”. Так що з боку Кремля, мені здається, планів подальшого широкомасштабного наступу зараз немає. Але вони можуть з’явитися в залежності від оперативної обстановки. Скажімо, чергова політична криза. Рейтинги української влади зараз є дуже низькими. Якщо щось або хтось спровокує третій Майдан, шанси наступу на Маріуполь і повернення до ідеї пробивання коридору на Крим різко зростуть.
Ну або якщо загостряться внутрішні проблеми Росії. Якщо тут почне відбуватися те, що зараз відбувається в Венесуелі. Але передумов до цього найближчим часом поки немає – ціна на нафту встановилася, грошові запаси ще є, економіка ледве-ледве, але ще тримається. Так що в близькотерміновій перспективі активізації від внутрішніх російських катаклізмів я б не планував.
Що принесе стійкий мир на Донбасі?
– Тільки одна річ – встановлення українського прапора над прикордонним пунктом “Ізварине”. Тобто повернення територій під український контроль. Справжньої стовідсоткової суверенної державності в України без цього не буде. Війна закінчиться тільки тоді, коли Україна відновить свій суверенітет. Скільки на це потрібно часу? Може два роки. Може, двадцять. Може, силовим способом. Може – дай Бог – політичним. Але треба розуміти, що кінцева мета – тільки така. Все інше – оперативні зміни ситуації.
У разі виборів на Донбасі чи не доведеться Україні знову битися проти легалізованих “ЛДНР” аналогічно другій Чеченській війні?
– Думаю, обов’язково доведеться. Як я і сказав, якщо Україна хоче бути по-справжньому суверенною державою, у неї немає іншого виходу, окрім повернення Донецька і Луганська під свій протекторат. І як це зробити інакше, окрім як силовим способом, я поки не уявляю. Якщо вийде політичним – відмінно. Але поки до цього немає передумов.
Бачу все більше аналогій з Чеченської війною. Україна часів Порошенко дуже схожа на Росію часів Єльцина. У нас це призвело до приходу до влади підполковника КДБ. На жаль, я бачу все більше дзвіночків, які подібний варіант розвитку подій в Україні роблять не таким вже й неймовірним.
Як змінилася українська армія за два роки війни?
– Що можна сказати точно – в України армія тепер є. Тому що два роки тому її просто не було. Те, що я бачив на початку війни на блокпостах: як переміщалися колони, планувалися операції, використовувалася авіація – це були сльози.. Дивитися на це було неможливо. Це була не армія, а клуб самогубців. Так не можна було. Перший блокпост на рибгоспу під Слов’янськом – це був приклад того, як не можна ставити блокпости. У підсумку це і призвело до трагедії. Як не дивно, найбільш гаряча точка на той момент – гора Карачун, була і найбільш безпечною. Тому що там все було зроблено по розуму. Там були люди, у яких був досвід і вони розуміли, що і як потрібно робити. Зараз це розуміння, вміння воювати, безумовно, прийшло. Прийшло воно, на жаль, як це найчастіше й буває – через втрати.
Чи можна зараз говорити про поразку чи перемогу російської політики щодо України?
– Росія втратила Україну – це очевидно. На найближчі покоління – точно. Потім, безумовно, відносини відновляться, але колишніми – вже не стануть ніколи. Це була поворотна точка. Україна змінила свій вектор. Вибрала західний напрямок розвитку і це є цілком і повністю “заслугою” Росії, яка буде тепер все більше йти з українського життя. Уміння робити навіть з найближчих друзів мотивованих ворогів – талант цього режиму, нічого не скажеш. Так що можна говорити не про поразку російської політики щодо України, а про те, що цієї політики на найближчі два-три десятиліття – вже просто немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада провалить вибори на Донбасі – Найєм
Як довго Росія буде підтримувати сепаратистські утворення на Донбасі?
– Так довго, скільки зможе. Навряд чи будуть нові наступи, але і завойованого віддавати ніхто не збирається. Так що ешелони з технікою і боєприпасами, безумовно, продовжаться. А в разі необхідності – введуть назад регулярну армію. До тих пір, поки режим не впаде. А такі режими без зовнішнього втручання можуть зберігатися десятиліттями. А як ми розуміємо, Захід втручатися не буде.
Що думаєте про долю “добровольців”, “відпускників”, які повертаються в Росію після війни проти України?
– Та все, як завжди. Батьківщина тебе кине, синку. Завжди. Будуть жебракувати в переходах. А найактивніших садитимуть потихеньку. Скоординовані групи озброєних навчених людей – останнє, що потрібно Кремлю сьогодні. Так що ніякої третьої сили вони не сформують – Кремль їх буде нейтралізовувати в першу чергу.
Яку роль зіграє ця війна в формуванні майбутньої історії вашої країни?
– Це – найголовніше, що відбулося з Росією з 1991 року. Це точка біфуркації, поворотний момент. Ця війна повернула вектор розвитку країни від західної демократичної назад до імперсько-шовіністичної. Останній раз результатом такого повороту став крах СРСР. Чому цього разу має відбутися інакше – я не знаю. І, безумовно, після початку цієї війни годинник режиму почав зворотний відлік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поступок по виборах на Донбасі не буде – Айвазовська
Похожие записи
Об авторе
