Через особливий статус для Донбасу може вибухнути громадянська війна – дипломат
Четвер, 19 травня 2016
11:56
Через особливий статус для Донбасу може вибухнути громадянська війна – дипломат
Референдум про статус окупованих територій Донбасу стане козирем у переговорах із Заходом та Росією.
Про це в інтерв’ю Gazeta.ua розповів експерт із міжнародних відносин фонду “Майдан закордонних справ” Олександр Хара.
Які будуть політичні та соціальні наслідки, якщо влада вирішить надати Донбасу особливий статус?
– Україні потрібна децентралізація, але не політична, а фінансова. Для цього не треба перетворювати державу з унітарної на федеративну. Зараз гроші місцевих громад ідуть у Київ. Там розкрадаються. Назад з податків повертається мізер. Тому формувати бюджети потрібно на місцях. Але статус Донбасу не має відрізнятися від статусу Київщини чи Львівщини. Треба створити для всіх єдину модель. Потім розмовляти з громадою окупованих територій, чи хочуть бути в Україні на таких умовах. Якщо так — приєднуйтесь, ні – до побачення.
Якою має бути ця модель співжиття?
– Важливо, щоб вона слугувала інтересам українського суспільства, а не була нав’язана Москвою. Росія шляхом федералізації намагається зробити Україну недієздатною і підконтрольною. Конфлікт виникне, якщо лише Донбас отримає особливий статус. Населення запитає, чому ті, хто воювали проти України мають його, а хто за – ні.
Народ має самостійно визначитися з конституційним статусом Донбасу. Він мудрий, попри президентську пропаганду та неповну інформацію. Текстів Мінських угод ніхто не бачив. Відсутній повний перелік документів, які були підписані. Влада бере зобов’язання, яких не має за Конституцією. Президент не може її змінювати. Це узурпація влади і перевищення повноважень. Право на зміну конституційного ладу належить лише народу. Якщо президент погодиться на вибори та особливий статус – суспільство обуриться. Це може стати підставою для громадянського протистояння, а то й громадянської війни.
Олександр ХАРА, 40 років, дипломат. Народився в Донецьку. Етнічний грек. Батько – народний депутат чотирьох скликань, мати – завідувала клубом авіапідприємства. 1998-го закінчив Донецьку державну академію управління. Потім – Дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ. На початку 2000-х працював у МЗС, а також у посольстві України в Канаді. Далі – в Апараті Ради нацбезпеки й оборони. Випускник Королівського коледжу оборонних наук у Лондоні – закладу для вищих офіцерів, державних службовців і представників великого бізнесу Великої Британії, країн-союзників і партнерів. Позаторік долучився до фонду ”Майдан закордонних справ”. Дружина – колишня працівниця МЗС, нині – приватний нотаріус. Мають 11-річного сина.
Які матиме наслідки військове повернення окупованих територій?
– Велика дипломатична помилка президента, що він не говорить про військове вирішення конфлікту. Кожна держава має правові внутрішні та зовнішні підстави боронитися зброєю і з нею ж повертати окуповані території. Самі дипломати ще жодної війни не вигравали. Дипломатія – інструмент, який супроводжує військових. Якщо увага йде тільки на неї, а військові не діють – цілей не досягти.
Як будувати стосунки з мешканцями окупованого нині Донбасу після його військового повернення?
– Можна застосовувати досвід інших. Приклад – розпад Югославії (події 1991-2008 років, в результаті яких держава розділилася на сім незалежних країн. – ред.). Сербія, Хорватія, Боснія і Герцеговина мають програми з примирення. Найгірше вони працюють в останній. Це економічно найдепресивніша територія. Якби не міжнародна спільнота, країни не існувало б. Мають досі серйозні протиріччя. Серби, боснійці й хорвати у цій країні не змогли домовитися. Мають трьох президентів, які змінюють один одного. Їх головне завдання – блокувати будь-які ініціативи іншої меншини. Цей варіант влаштував би росіян.
Інший приклад – Друга світова війна. У Західній Німеччині причетних до злочинів судили. Вони не могли потрапити до влади. Також проводилася роз’яснювальна робота. Розповідали, що відбулося, як має працювати держава. Це дозволяло подолати наслідки внутрішньої окупації гітлерівським режимом. Донбас також мусить пройти через таку ідеологічну реабілітацію. Певний час там не можна проводити виборів до Верховної Ради. Це не демократично, але іншого виходу немає.
Що буде, якщо тимчасово ізолювати Донбас від України?
– Якщо росіяни не виводять свої війська, слід відмовлятися від будь-якої підтримки населення на цих територіях.
Президент не виконав свій конституційний обов’язок із захисту держави. У законі про оборону прописано, що таке збройна агресія. Під це визначення підпадають дії Росії. Петро Олексійович міг розірвати дипломатичні відносини, заявити про збройну агресію, прийняти закон про тимчасово окуповані території. Як це було з Кримом. Тоді відповідальність за територію та людей на ній лягла б на окупанта. Слід було б перекрити кордон. Лишити лише гуманітарний коридор, щоб змогли виїхати, хто хоче. Можна допомагати гуманітарними вантажами. Але платити за зруйновану інфраструктуру та утримувати громадян має Росія.
Нині окупований Донбас адміністративно, економічно і у військовому плані — фактично частина РФ. Формальне його повернення до України призведе до втрати державності.
Якщо немає можливості тиснути на Росію, або відвоювати зі зброєю – потрібно відкласти конфлікт на пізніший термін. Влада має утримати території по лінії розмежування, щоб окупація не розширювалася. Зміцнювати армію, проводити реформи. Зробити висновки з військових катастроф. Забезпечити децентралізацію – більше включення громадянського суспільства. Потім збройним чи дипломатичним способом повертати окуповані території Донбасу і Криму.
А якщо нічого не робити, чекати, поки ситуація вирішиться сама?
– Президент обрав цей варіант. Він не називає речі своїми іменами, лишає Україну у сфері впливу Росії. Потрібно розірвати всі стосунки з агресором. Бо вони дозволяють Москві й далі втручатися у внутрішні справи України. Не дають можливості перебудувати економіку, політику на Захід.
Але сам Захід протискає рішення, неприйнятні для України.
– У західних партнерів вже увірвався терпець. Вони хочуть вирішити свої безпекові питання. Не хочуть, щоб РФ погрожувала їм ядерною зброєю, чи збільшенням військ на кордонах ЄС та НАТО. Хочуть співпрацювати з Кремлем у боротьбі з тероризмом. Також Російська Федерація – великий ринок збуту товарів. Дає нафту, газ та корисні копалини для Європи. Україна не такий важливий партнер. Тому будуть тиснути, щоб зробити хоч якийсь вигляд примирення та відновити відносини з Москвою.
Що станеться, якщо офіційно віддати Донбас Росії?
– Таке рішення можна прийняти лише на всенародному референдумі. Якщо президент хоч заїкнеться про це, його слід зміщати.
Який вихід є найкращим?
– Йдемо у найгірший варіант. Захід нав’яже своє бачення вирішення конфлікту. Громадянське суспільство, військові, волонтери цього не приймуть. Будуть заворушення. Москва цим скористається, щоб розкачати ситуацію в Харкові, Одесі, Херсоні, Дніпропетровську. Ці міста з точки зору економіки та оборонно-промислового комплексу для неї важливі.
Кращий сценарій – вийти з Мінських домовленостей. Шанс можливий лише при перезапуску влади та перевиборів президента. Він має визнати, що це його помилка, а не зобов’язання держави. Має сказати: розумію, що не можу виправити ситуацію, тому йду у відставку. Новий президент буде у законний спосіб домовлятися, який матимемо мир з Росією. А миру не може бути, якщо не визнали війни. Потрібно визнати факт військової агресії Москви. Потім вести мирні переговори з Кремлем. Так має бути з точки зору логіки, законодавства та демократичних процесів.
Яку роль може зіграти референдум у пошуку виходу з конфлікту?
– Референдум необхідний, щоб розмовляти із західними партнерами та Росією, спираючись вже на думку населення. Він став би сильним козирем.
Це інструмент, щоб Україну не розірвало створеною діями президента та його оточення ситуацією. Але не вирішення. РФ після референдуму не збере своїх “моторол” та інших “орків”. Українці відрізняються від росіян. Хочемо жити в демократичній правовій державі. А демократично — це і врахування думки суспільства. Перевибори або референдум дадуть можливість народу вибрати із варіантів, які пропонуватимуть політики для врегулювання конфлікту. Обрати, як жити в країні далі.
Але треба пояснити: повернути Донбас самою зброєю не можемо, бо воюємо з ядерною державою. Погодитися забрати території на умовах, які пропонують, теж не можемо. Це призведе до краху української державності. Правильне і чесне питання до українського суспільства: чи варто на певний час Донбас ізолювати від України, але залишити за собою право повернути ці території згодом?
Що це нам дасть?
– Час. Можливість не втратити інші території. Кожен день гинуть військові. На відміну від росіян, ми цінуємо життя кожного громадянина. Якщо вони можуть гинути дивізіями – їх право. Маємо жити інакше. Важливо наводити порядок, зміцнюватися. Потім зможемо повертати окуповані землі. Історична паралель – Німеччина. Сталін пропонував Аденауеру (канцлер Західної Німеччини у 1949-1963 роках. – ред.) об’єднання на умовах не входження останньої в західні військові, економічні союзи. Аденауер відмовився. Розумів, що Німеччина втратить свою незалежність, стане сателітом Москви. Його звинувачували у зраді східних німців. Але він знав: економічна, політична, військова інтеграція з Заходом дозволить повернути ці території. Так і в Україні. Якщо не можемо повернути на наших умовах – робимо паузу.
Похожие записи
Об авторе
