У Каннах показали поетичний фільм Джармуша
Вівторок, 17 травня 2016
15:50
У Каннах показали поетичний фільм Джармуша
Перед показом нової стрічки Джима Джармуша на Каннському фестивалі глядачі вишикувались у довжелезні черги. Місця вистачило не всім, що деяких глядачів засмутило до сліз.
Зі слів кінокритиків, особливе зацікавлення публіки викликала й поява Адама Драйвера у ролі, власне, драйвера (від англ. driver – водій) – що виглядало досить незвично після його зйомок у “Зоряних війнах”. “У Джармуша знімаються тільки ультрамодні артисти – пише кінокритик Олексій Тарасов. – Про фільм “Патерсон” хтось з американських блогерів уже написав, що це піднесене поетичне кіно. Але, хвала небесам, воно зовсім не ідеальне”.
Фото: Reuters
Режисер продовжує гру слів, називаючи героя Адама Драйвера так само, як і місто, де він живе – Патерсон. “Він прокидається близько сьомої ранку. Перед зміною записує новий вірш до блокноту. Поки веде автобус, слухає, як пасажири розмовляють про боксерів, жінок, анархістів, – переповідає сюжет Олексій Тарасов. – Після роботи повертається до коханої дівчини, котра мріє бути художницею, дизайнеркою, королевою кексів і кантрі-співачкою. Вечорами залишає бульдога Марвіна біля бару, де п’є пиво з його власником, що грає у шахи сам з собою. Так виходить, що Патерсона оточують самі поети – і навіть 10-річна школярка, і навіть чорношкірий хлопець з пральні, і навіть сердита дружина бармена”.
Window Frame Films
На думку кінокритика, в контексті України “поетичне кіно” звучить як лайка: “у будь-якого іншого учасника віршовані рядки, накладені на відео з водоспадом, виглядали б нестерпною вульгарністю. Але Джармуш, як завжди, не намагається зумисно комусь сподобатись. Він за звичкою милується двоповерховою Америкою. Він не втомлюється перераховувати улюблених авторів: Петрарку, Данте, Іггі Попа. Це ніжне, неспішне кіно, з якого стає зрозуміло, що режисер все-таки любить людей (його попередній фільм про снобів-вампірів “Виживуть лише коханці” змусив в цьому засумніватися). Тут є щось від “Ночі на Землі” з її неприкаяними таксистами, щось від “Мерця” з його тривожним почуттям, що будь-який щастя (і нещастя теж) коли-небудь завершується”.
Window Frame Films
“Патерсон” – про внутрішній устрій будь-якого чоловіка, якому обов’язково потрібні захоплююча робота, хобі і людина, з якою хотілось би прокидатися. Загалом це кіно про те, що все буде добре – і з любов’ю, і з кексами, і з блокнотами. І не любити життя – все одно, що стрілятися з іграшкового пістолета: просто безглуздо”.
Похожие записи
Об авторе
