“До нас приїжджали бандюки на танках. Склад у ресторані був забитий зброєю”

Понеділок, 17 травня 2016
00:50

Газета по-українськи

Люди

“До нас приїжджали бандюки на танках. Склад у ресторані був забитий зброєю”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ДМИТРО СКАЖЕНИК

— Я не воспринимала и не воспринимаю ДНР. Мой муж наоборот — считает, что жить там лучше. За год его доходы увеличились втрое, — каже донеччанка 34-річна Ольга ­Білошкурська.

Торік вона виїхала з окупованого Донецька до столиці. Її чоловік 40-річний Максим викрав доньку Дарину, 4 роки, і повернувся в Донецьк.

— Те, що Максим щось хімічить із грошима, зрозуміла навесні торік, — говорить Ольга. — До нас приїжджали бандюки на танках. Склад у ресторані був забитий зброєю. З Донецька я тікала. Із собою взяла доньку, тисячу доларів і трохи одягу. Коли приїхала в Київ, боялася десь рипатися. Аби ніхто мене не впізнав, купила руду перуку і носила окуляри. Доньку надвір не пускала. Через місяць після переїзду Даша мала запалення легенів. Мусила лягти з нею в лікарню. Хоча не вказувала ніде свого прізвища, але люди Макса нас вичислили.

— У травні чоловік прийшов на зйомну квартиру і забрав доньку. Це була неділя. Я саме смажила млинці на кухні, мала гралася в коридорі. Досі не можу зрозуміти, як він відім­кнув броньовані двері. Я вибігла в коридор, а мала кинулася до татка. Він мені пообіцяв, що погуляють і приведе малу назад. Я наказала почекати мене біля під’їзду, але доки вдягла штани і взулася, він зник. За кілька годин подзвонив і сказав, що везе доньку в Донецьк.

Ольга звернулася до поліції.

— Написала, що в мене викрали доньку, але заяву не прийняли. В поліції ­пояснили, що батько має такі ж права на дитину, як і я, — каже Ольга. — Макс насміхається наді мною. Каже, нехай наш суд пришле туди за ним конвой. Законодавчо це неможливо, і він може робити все, що захоче. На суд Максим не приїжджає. Рішення нашого суду не має сили на окупованій території. У Донецьку в мене залишилися подруга і сестра. Прошу їх наглядати за малою. Двічі їздила провідувати доцю. Купувала іграшки, фініки, які вона дуже любить. Чоловік не підпус­кає мене до дитини. Каже, аби поверталася в Донецьк до сім’ї. У грудні торік, поки Макс був у відрядженні, я хотіла забрати доньку з собою. Але не вдалося. На дитину вже оформлене російське свідоцтво про народження. Без згоди батька її не випускають через пункти пропуску.

Ольга схудла на 25 кг.

— Через постійні переживання не можу спати і їсти, — продовжує. — Адвокати лише руками розводять. Моя мама свариться. Каже: “Через рік дитині йти в школу. Одумайся і повертайся в Донецьк”. А я не можу жити з окупантами. Це інші люди. Якщо не буде іншого виходу, спілкуватимуся з донькою по телефону. Коли під­росте, сама зможе вирішити, де їй жити.

Максим Білошкурський від коментарів відмовився.

Источник