Одинак викрав власну доньку
Пʼятниця, 13 травня 2016
19:05
Одинак викрав власну доньку5
В український прокат вийшли найкращі оскарівські короткометражки.
До альманаху “Oscar Shorts 2016” увійшло п’ять стрічок. Зокрема, 12-хвилинна драма ірландця Бенджаміна Клірі “Заїка” – найкраща ігрова короткометражка минулого року, за версією американської кіноакадемії.
Кінокритик Дмитро Десятерик, журналіст газети “День”, склав власний рейтинг цих фільмів.
5.
“Друг” (“Шок”), 21 хв. (Велика Британія, Косово), режисер Джеймі Донаг’ю
Дружбу підлітків Петріта й Окі випробовує боротьба за виживання під час війни в Косово. Намагаючись торгувати з сербськими бойовиками, вони продають їм папір для цигарок. Остання зустріч хлопців з озброєними “бізнес-партнерами” обертається на трагедію.
Попри більш-менш пристойний сценарій, косівську стрічку я би назвав найслабшою роботою. Слабка акторська гра й однозначний поділ героїв на добрих і злих – перші ознаки посередньої режисури.
4.
“День перший”, 25 хв. (США), режисер Генрі Г’юджес
Перекладачка Феда, етнічна арабка, розпочинає перший робочий день на американській військовій базі в Афганістані. На бойовому завданні їй доводиться приймати пологи у дружини терориста. Місцевий лікар допомагає лише усними інструкціями, попереджаючи: життя матері або дитини може обірватись будь-якої миті.
Як і “Друг”, стрічка “День перший” так само заснована на реальних подіях, має дещо кращий акторський ансамбль, але значно обтяжена лобовими, мелодраматичними режисерськими прийомами. Можливо, такий підхід і спрацював би у повнометражному фільмі – зрештою, всі ми любимо інколи пустити сльозу в темряві залу, проте для 25-хвилинної стрічки це невиправдана розкіш.
3.
“Заїка”, 12 хв. (Велика Британія, Iрландiя), режисер Бенджамін Клірі
Відлюдькуватий друкар на ім’я Метью, що страждає через сильне заїкання, шукає у світі звичайних людей допомоги, порозуміння й кохання. Та на зустріч з віртуальною подругою з онлайн-чату не наважується навіть після піврічного листування. Коли ж дівчина нарешті опиняється у Лондоні, долати внутрішні й зовнішні бар’єри у спілкуванні доводиться обом.
Ця новела, на мою думку, зроблена під явним впливом Мішеля Гондрі з його переліками і схильністю до речового наповнення кадру. Не виникає жодних претензій до авторів і оператора. Проте розчаровує те, що й тут режисер схиляється до мелодрами, коли у цьому немає жодної необхідності. Ще один мінус – розв’язка, цілковито передбачувана майже від самого початку.
2.
“Аве Марiя”, 15 хв. (Палестина, Францiя), режисер Базiль Халiл
Бейзил Халіл – палестинець, народжений в Ізраїлі, котрий сповідує християнство. Герої його фільму – родина ортодоксальних ізраїльських поселенців – врізаються автівкою у стіну жіночого монастиря. Водія лякає те, що в шабат він з матір’ю та нареченою опинився на арабській землі, а монахинь – те, що через метушливих чужинців вони мають порушити обітницю мовчання. Розв’язання непростої ситуації надходить несподівано – під час спільної молитви юдеїв і християн у каплиці на західному березі Йордану.
Режисерові “Ave, Maria” я присудив би “срібло”. Він, як Джеймі Донаг’ю, також розвиває історію в контексті міжетнічного конфлікту, проте перетворює релігійні й расові непорозуміння і упередження на об’єкти висміювання — тонкого, влучного й при тому цілковито коректного, необразливого для жодної зі сторін. Таких стрічок варто сьогодні знімати більше, вони знижують рівень агресії у світі.
1.
“Все буде добре”, 30 хв. (Нiмеччина, Австрiя), режисер Патрік Вольрат
Відчайдушний одинак вирішує викрасти у колишньої дружини свою восьмирічну доньку Лею. До останнього моменту дівчинка не підозрює, що їй оформлюють паспорт і планують вивезти на Філіппіни. Але фраза “Усе буде добре”, якою чоловік заспокоює дитину, виявляється лише порожніми словами – його плани руйнує один телефонний дзвінок.
У роботі австрійсько-німецької команди немає нічого зайвого, актори надзвичайно точні — як дитина, так і дорослі. Авторам вдалося вибудувати практично досконалу драматургію й створити напругу, що утримує увагу глядача з перших кадрів і сягає найвищої точки наприкінці фільму.
Але маю додати, що як “Ave, Maria”, так і “Все буде добре” насправді рівні за якістю, але геть різні, в певному сенсі – взаємодоповнюючі, просто втілюють різні тенденції в сучасному кіні, тож оптимальним рішенням було би визнати найкращими у цьому переліку обидві короткометражки.
Добірка фільмів (загальна тривалість – 105 хвилин) в українському озвученні з’явилась у кінотеатрах Києва, Вінниці, Дніпропетровська, Львова, Одеси і Харкова. У столичному кінотеатрі “Жовтень” фільми можна побачити мовою оригіналу з субтитрами.
Похожие записи
Об авторе
