“Вісім років не спілкуюся з матір’ю, бо переписала хату на брата”
Четвер, 29 квітня 2016
00:10
“Вісім років не спілкуюся з матір’ю, бо переписала хату на брата”
Автор: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ
“Онукові Назару п’ятий рік, а він не говорить, — пише вінничанка 51-річна Марія Григорівна. — У чому причина, ми не знаємо. Хоча зверталися до багатьох спеціалістів”.
Листи коментує столичний біоенергетик Валентина Гавура. Кладе правицю на фото хлопчика. Він синьоокий, одягнений у зелену футболку і сині джинсові шорти.
— Проблема тягнеться не один рік. Перестаньте вірити обіцянкам, що дитина заговорить до школи. Час діяти. З онуком мають займатися спеціалісти. Зробіть знімок голови і вирушайте на лікування до столиці. Не можна втрачати жодного дня.
“Сину Олексієві не щастить з жінками, — розповідає в листі Вікторія Павлівна з Тернополя. — Йому 30, а зустрічається з 18-річною. Привів додому, а вона — як дитина. Ми з чоловіком перепитали, чи хоч повнолітня. До того півроку зустрічався з Наталіею. Ми її полюбили. Хотіли, щоб стала невісткою. Коли син завів мову про весілля, з’ясувалося, що Наталія вже одружена. З чоловіком живуть у різних квартирах, але розлучатися не спішать. До неї мав жіночку Лесю з двома дітьми. Ледь відговорили на ній женитися”.
У конверт вкладають фото Олексія. Він худий, високий, кучерявий. Поруч стоїть мати — сутула, у червоній хустці.
— Олексій не може знайти пару, бо досі любить Лесю. Не треба було його відмовляти від шлюбу. Діти не стали б ні для нього, ні для вас тягарем. На них платить аліменти перший чоловік. З дівчиною, яку має зараз, розійдеться до літа. Її цікавлять гроші, а не почуття. До Лесі повернутися вдасться не одразу. Зараз у неї інший чоловік.
“Доньці Ользі 44 роки, з чоловіком розвелася давно, — пише Марія Миколаївна з Полтави. — Сама виростила синочка Женю. Зараз він вчиться на юриста. Оля працювала вчителем. Але коли внук вступив в університет, звільнилася і влаштувалася у супермаркет продавцем. Працює майже без вихідних. У сина є стипендія, але все дуже дороге. За квартиру платить 1,5 тисячі гривень. Живуть утрьох з однокурсниками. Дочка хоче їхати в Польщу на заробітки, а я боюся відпускати. Там треба важко працювати фізично, а вона в мене маленька і худенька”.
— Пустіть доньку на заробітки. У Польщі має шанс зустріти свою пару. Онук через два роки закінчить навчання. Буде вступати в магістратуру до Польщі.
“Вісім років не спілкуюся з матір’ю, бо переписала хату на брата, — пише львів’янка Оксана Юріївна, 42 роки. — Недавно вона сильно захворіла. Поклали в лікарню, робили операцію на печінці. Я прийшла провідати, принесла 5 тисяч гривень. Вона вигнала мене з палати і не захотіла нічого брати. Батька нема вже 10 років. Якби він був живий, то не допустив би такого. Брат маму накрутив проти мене. Вона каже, що як дочка я для неї вмерла. Лише чоловік бачить, як я страждаю. Мені обідно, бо у брата є квартира. А ми з чоловіком 14 років винаймаємо чуже житло”.
— Не втрачайте надію помиритися з матір’ю. Відпустіть образи. Перша попросіть вибачення, доки не пізно. Не заздріть братові. Якби хата дісталася вам, щастя б вона не принесла. Бо закладена на місці, де колись був цвинтар. Там спокою не буде. Скрипить підлога, можуть виникати пожежі, господарі часто хворіють, мають проблеми в особистому житті. Не втрачайте надію придбати власне житло. Чоловік успадкує землю свого діда.
“Дочці Лесі 34 роки. Має хорошу роботу, власну квартиру, але досі сама, — пише 70-річна Надія Іванівна з Полтавщини. — Старша донька Катя у свої 36 років має дві вищі освіти. Вісім років тому вона виїхала за кордон. Хоча ми просили лишатися тут. Зараз вона з рідними не спілкується. Її доля нам не відома”.
Біоенергетик дістає з конверта два фото. Катерина в чорній блузі, має довге русяве волосся, сині очі. Леся коротко стрижена, в коричневому піджаку.
— У вашому роду жінки виходять заміж після 30. Леся побереться наступного року. З чоловіком почне жити у цивільному шлюбі вже восени. Нехай не спішить прописувати його у квартирі чи купувати спільне майно. Катерина повернеться в Україну наступної весни, бо хтось із родичів занедужає. Досить звинувачувати її, що поїхала з дому. Якби лишилася, не досягла б того, що має зараз. Зумійте пробачити і відновити контакт з донькою.
Похожие записи
Об авторе
