“Українське суспільство вже не допустить жахіття 1986 року”

Пʼятниця, 22 квітня 2016
07:30

Газета по-українськи

Україна

“Українське суспільство вже не допустить жахіття 1986 року”2

 
Коментувати
Роздрукувати

Фото: Сергій Старостенко

— Чорнобильська катастрофа — одна з головних подій, що запустили процес розвалу Радянського Союзу, — каже 38-річний Володимир В’ятрович, голова Інституту національної пам’яті.

— Багато документів розповідають про порушення під час будівництва електростанції. Перші аварії на ЧАЕС були ще в 1970-х. Про це знало дуже обмежене коло людей.

Після катастрофи влада намагалася приховати інформацію. Люди побачили, на якій великій брехні будується система. Стали дослі­джувати це, щоб захистити себе. Почалися мітинги. Серед молоді набули популярності екологічний рух, за поширення правди про наслідки аварії. Вони й привели до незалежності України 1991 року.

Головний урок Чорнобиля — тоталітаризм будується на патерналізмі (система відносин, коли “старший” опікується і контролює “меншого”, змушує до чогось — виправдовуючи це добрими намірами. — ГПУ) та безвідповідальності. А це веде до катастрофи. Вповні цього ще не засвоїли. Але головне, що почали.

Як вплинула чорнобильська аварія на решту світу?

— Вона показала — від тоталітаризму не можна відгородитися залізною завісою чи сховатися. Після Другої світової війни комуністичні режими були в половині країн Європи. Друга половина жила за національно-демократичними стандартами і вважала, що не може постраждати від тоталітарної. Але радіоактивна хмара пішла й на Захід. Світ мусив об’єднатися в боротьбі з цією проблемою.

Чому досі маємо так само героїчних людей і безвідповідальну державу, як і тоді?

— Люди, які першими йшли ліквідувати аварію, поняття не мали, з чим мають справу. Пожежники думали, що гасять звичайне займання на промисловому об’єкті. Радіацію не перевіряли. Ніхто не знав, чим вона небезпечна. Цим і скористалася тодішня влада.

Маємо пам’ятати героїв, які віддали життя. Але також — до чого призводить безвідповідальність влади. Потрібно вимагати відкритості інформації. Сьогодні українське суспільство вже може відстоювати своє право на це. Жахіття 1986 року воно не допустить.

5 тисяч тонн захисних матеріалів скинули в реактор за перші 14 днів після аварії.

17 тисяч сімей отримують пільги через втрату годувальника, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, за даними 2015 року.

116 тисяч людей — приблизно стільки 1986 року евакуювали із забрудненої радіацією території. Протягом двох років для переселенців збудували 15 тис. квартир, гуртожитки. Замість відселеного міста Прип’ять для персоналу ЧАЕС звели місто Славутич.

1800 вильотів щонайменше зробили вертолітники над реактором, аби заглушити його спеціальними речовинами. Із 27 квітня по 10 травня 1986 року в розвал четвертого енергоблоку скинули близько 5 тис. т матеріалів. Потужність радіоактивного викиду зменшилася в кілька тисяч разів.

Коротко

Папа Римський Франциск 20 квітня прийняв у Ватикані ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС та церковних діячів з України і Білорусі. Делегація налічувала 60 осіб.

— Ми підносимо наші молитви в пам’ять про жертви цієї катастрофи і висловлюємо подяку за всі ваші дії, за допомогою яких ви спробували полегшити страждання і зменшити втрати, — сказав Папа Римський ліквідаторам.

Створити у Чорнобильській зоні майданчик для наукових експериментів хоче міністр екології Остап Семерак. 16 квітня він їздив до зони відчуження. Наукові лабораторії діяли тут до середини 1990-х. Найбільша дослідницька станція, де вивчали вплив радіації на рослини і тварин, була в селі Чистогалівка. Воно опинилося майже в епіцентрі радіоактивного викиду, тому засипали землею. Також радіотехнічну лабораторію мало військове містечко Чорнобиль-2.

Источник