Я б хотів, щоб “Шахтар” виступав в чемпіонаті Росії – Шарафутдінов
Четвер, 21 квітня 2016
17:08
Я б хотів, щоб “Шахтар” виступав в чемпіонаті Росії – Шарафутдінов
В’ячеслав Шарафутдінов. Фото: footballua.tv
Відомий коментатор В’ячеслав Шарафутдінов українським телеглядачам став відомий після матчу-відповіді 1/8 фіналу Кубка УЄФА “Шахтар” – “Севілья”. На 82-й хвилині поєдинку, після голу бразильця Елано, який вивів “гірників” вперед (2:1) коментатор поспішив привітати “гірників” із загальною перемогою. Однак на четвертій хвилині доданого арбітром часу, за вісім секунд до фінального свистка голкіпер іспанців Андрес Палоп прибіг до штрафного господарів і після навісу з кутового точним ударом головою перевів гру в овертайм. Шокований “Шахтар” у додатковий час пропустив ще один гол і вибув з турніру. Ця помилка коштувала коментатору роботи.
Про фатальний матч, своє нинішнє життя в Донецьку і український футбол в цілому Шарафутдінов розповів у інтерв’ю виданню footboom.com.
Про нинішню діяльність
Займаюся російським “Советским спортом”. У Москві це видання виходить шість разів на тиждень, а в Донецьку всього один. На базі цих шести випусків у нас збирають найкраще на 14 смуг, ми додаємо ще дві донецькі смуги, які я редагую. Це стосується “Шахтаря”, ще якоїсь теми, яка пов’язана з Україною, ну і того, що відбувається в спортивному житті Донецька й Луганська. Для донецької газети “Старт”, яку видає мій син Віктор, пишу огляд матчів чемпіонату Росії та Ліги чемпіонів, для “Советского спорта” потрібно володіти інформацією і по Росії, і по Україні.
Я в Донецьку намагався знайти якусь роботу на телебаченні, але моїх послуг не потребують. Вважаю, я міг би передавати якийсь досвід. Намагався налагодити відносини з місцевим футбольним союзом, але там є такий пан Поляков, своєрідна людина, але він до мене упереджено ставився, нам довелося розлучитися. Ніяким виконавчим директором в футбольному союзі “ДНР” я не працюю, як писали раніше.
Про футбол в Донецьку
Про який футбол може йти мова, коли ми живемо практично в воєнному стані. Пам’ятаю, прийшов на стадіон “Кіровець” із Звягінцевим, дивимося футбол і чуємо канонаду. Хіба до футболу, коли потрібно зберегти життя людей? У всіх є бажання, щоб все це швидше закінчилося. На жаль, поки що це лише бажання. Навіть сьогодні вийшов на балкон – чую канонаду.
Про “Шахтар”
“Шахтар” зараз вже трохи не той, президент, в силу всім відомих обставин, зробив ставку на своїх вихованців, які розкриваються. Той самий Малишев, Коваленко. Стало менше бразильців, навіть дивно, що в основному складі грають лише Тайсон, Марлос та Ісмаїлі. Звичайно, погано, коли улюблена команда грає так далеко. Серце кров’ю обливається, коли бачиш, що “Шахтарю” доводиться приймати своїх суперників у Львові. Хотілося б, щоб “гірники” повернулися до рідного Донецька, але що ми можемо зробити? Не від нас це все залежить. Єврокубкові матчі “Шахтаря” дивлюся з самого першого матчу. Якщо бути точним, з вересня 1976 року, коли донеччани грали з берлінським “Динамо”. Часто спілкуюся з тими, хто тоді грав. Зокрема, з Юрієм Дегтяревим, який і зараз живе в Донецьку.
Будуть непрості матчі для “Шахтаря” з “Севільєю”. Незважаючи на те, що я все життя віддав “гірникам”, саме іспанці є фаворитами протистояння. Хоча й “Севілья” зараз не в найкращих кондиціях і поступається самій собі зразка минулого року, коли грала з “Дніпром” у фіналі Ліги Європи. Зараз це слабша команда, вони навіть у топ-4 не потрапляють в Іспанії, в останньому матчі зіграли невдало. Вони будують нову команду, деякі футболісти пішли, але це постійний процес.
Чемпіонат команда Луческу програла, поступившись “Дніпру” і зігравши внічию зі “Сталлю”. Будь-яка людина вам скаже, що шансів практично не залишилося. Тому всі сили будуть кинуті на матчі з “Севільєю”, а наскільки вистачить цих сил, покаже гра.
Повернення “Шахтаря” в Донецьк? Дуже багато вболівальників задають мені це питання. Кажуть: “А ви могли б сказати Ахметову, щоб “Шахтар” повернувся до Донецька і грав у чемпіонаті Росії”? Я ж з ним не спілкуюся, і хто команді дозволить там грати? Я б теж хотів, щоб “Шахтар” виступав у чемпіонаті Росії, було б цікаво дивитися матчі з ЦСКА, “Спартаком” і “Зенітом”. Але це невизнана територія. Що буде? Це треба питати в Ахметова.
Про матч “Шахтар” – “Севілья” дев’ятирічної давнини
Моє життя можна розділити на два етапи: до матчу з “Севільєю” і після нього. І я не драматизую, нікого на жалість не пробиваю. Звичайно, те, що сталося – гол Палопа за кілька секунд до фінального свистка – перевернуло моє життя в гірший бік. Ну що зробиш, таке в житті буває. Ніякого злого наміру в мене не було. Іспанці пішли подавати кутовий. У штрафний прибіг воротар “Севільї” Андрес Палоп і забив гол. Зараз він вже закінчив кар’єру.
Після матчу “Шахтар” – “Севілья” телекоментатор позбувся роботи
Повернутися коментувати півфінали? Мені такої пропозиції не надійде, бо жодних зв’язків з каналом “Футбол” немає. Я працював за трудовим договором, його перервали ще 2 травня 2014 року, коли “Шахтар” провів свій останній матч на “Донбас Арені” проти “Іллічівця”. Після цього не було жодного дзвінка ні від керівника каналу Олександра Денисова, ні від шеф-редактора Івана Гресько. Вони знали, яка біда зі мною сталася, але ніхто не запропонував роботу. Навіть Олександр Сопко, з яким ми багато працювали разом, нічого толком не сказав. Тільки донецькі хлопці – Вітя Соколов, Андрій Малиновський, Вадік Караманец – дзвонять, питають: “Ну як, живий, старина”? Вони зібрали якісь гроші мені на операцію і дороге лікування.
Про чемпіонат України і спорт взагалі
Чемпіонат України деградує. “Олімпік” живе і процвітає на тій території, але це вибір Гельзіна. Хоча й там не найкращі часи. “Зоря” (Луганськ) – не Луганськ, “Олімпік” (Донецьк) – не Донецьк, і так далі. З “Металіста” ось пішов мій хороший друг Олександр Севідов, на нього там хочуть всіх собак повісити. Там і Сергій Попов, і Олександр Мартюк, багато наших хлопців. Ще ж є проблемні “Волинь”, “Говерла”, “Чорноморець”. Дніпродзержинська “Сталь” – це взагалі незрозумілий клуб, бомжі якісь. Тренуються в Харкові, числяться в Дніпродзержинську, грають в Дніпропетровську, а юнаки взагалі в Києві. Тренер у “Сталі” – невідомо хто. Він весь час такий веселий хлопець, посміхається, і програє 0:3. Але при цьому говорить: “Мені сподобалася гра нашої команди”. Навіщо було закривати проект “Металург”, щоб поїхати невідомо куди?
Це все не футбол, все не серйозно. Навіть “Дніпро”: Маркевич піде, за ним підуть Зозуля й Ротань, залишаться невідомо хто. Їх виключили з єврокубків, це вже не “Дніпро”. Залишаються тільки “Шахтар” і “Динамо”, але і з цих команд будуть йти гравці, якщо ось так все буде. Оптимізм є тільки у ФФУ, вони все віщають з оптимізмом.
Хокей показують на трьох каналах, а “Донбас” виграє з рахунком 28:0. Важко це назвати хокеєм. А коли хтось їде в інші країни, гімнастка з Краснодона, наприклад, або гандболістка, все обурюються, роблять їх ворогами. Та в Україні ані гімнастики, ані гандболу! Життя спортсмена коротке, вони шукають щось краще.
Про майбутнє Луческу
Все в його роботі збереглося: не виграли в “Сталі” – суддя винен. Луческу не змінюється. Рівень українського чемпіонату падає, це розуміють всі й Луческу в першу чергу. Він може собі дозволити працювати безкоштовно, в нього бізнес у Румунії є. Він сина хотів працевлаштувати головним тренером, а сам перейти на посаду спортивного директора, але в Донецьку це не пройшло. Що тепер? У збірної Румунії вже не таке навантаження, може, піде туди. Але скажемо чесно: Луческу любить, коли його просять і додають зарплату. Якщо Ринат Леонідович запропонує, він залишиться.
Вернидуб замість Луческу? При всій повазі до Юрія Миколайовича, це не його команда. Не хочу образити наставника “Зорі”, це моя особиста думка. За вислугою років підходить Севідов. Ми з ним добре знайомі, йому не щастить. В Ужгороді був кошмар, у Львові було непросто, тому що там Димінський, а в “Металісті” всі розуміють, до чого воно прийшло. Я йому казав: “Саша, навіщо ти йдеш у ці команди”? А він мені відповідає: “Інших пропозицій немає”. Адже хочеться не лише працювати, а й їсти.
Тут повинен вирішити президент, які завдання він поставить. Що буде з чемпіонатом України далі? Потрібен тренер, який знає внутрішню кухню клубу. Спиридон? Навряд чи, не думаю, що йому довірять. Він хороший асистент, але не головний тренер.
Про збірну України
Я ніколи не вболівав за збірну України і в добрі часи. Колись в Донецьку, на стадіоні “Шахтар”, проходив товариський матч Україна – Румунія. Тоді нас Григорій Суркіс дорікав, що ми не підтримуємо збірну. У тій зустрічі на заміну вийшов гравець “Шахтаря” Мар’ян Аліуце, його зустріли овацією, а збірну України навпаки, холодно. Після того почали говорити, що Донецьк – це погане місто для збірної, що її тут не люблять.
Фан-зона в Донецьку на Євро-2016? Не знаю, хто буде цим займатися? Наскільки це важливо і цікаво для людей? Вболівати за Україну? Думаю, будуть більше вболівати за Росію. Але це справа потрібна, це відвернуло б людей від війни. Фан-зони не важко зібрати, вони ж були чотири роки тому, нікуди не поділися. Якби мене попросили, я б з радістю допоміг. Але поки ніхто не питає. Якби був мирний час, то інше питання. Зараз не до цього.
Похожие записи
Об авторе
