Львівські учні підіймали руку на шляхтичів та ієрархів

Вівторок, 19 квітня 2016
12:25

Історія

Львівські учні підіймали руку на шляхтичів та ієрархів

Коли на початку XVII століття львівські єзуїти намагались відкрити у місті колегіум, однією із умов домовленості з громадою, був “спокій і безпека місту перед студентськими безпорядками”.

Саме таким чином було сформульовано 6 пункт згоди між сторонами, чому передувала довга і емоційна суперечка. На перший погляд, дана вимога від міста виглядає якось дивно: Єзуїтський колегіум, богословська освіта, виховання на засадах християнської моралі. Втім, опасання не були даремними. Пише Євген Гулюк для “Фотографії Старого Львова”.

У 1710 році під час шкільного диспуту виникла суперечка між філософом-єзуїтом та одним дворянином, слугою Яна Олександра Конецпольського. Дворянин образливо прозвав філософа, за що той його вдарив у відповідь. В шкільному холі розпочалась бійка, яка невдовзі випливла на вулицю. Підтримувати колегу взялись інші учні, а за дворянина заступились слуги Конецпольського.

Диспут, одним словом, вийшов дуже цікавим і насиченим, багатим на синці і пошкодження. Шкода лише, що цього запалу не зрозумів суд: філософ мусив 14 днів носити форму Конецпольському і відбути дисциплінарне покарання в межах школи. Дворянин взагалі дістав 14 днів ув’язнення. До виконання вироку якось не дійшло, оскільки проти виступив Конецпольський.

Інший інцидент стався у 1724 році. Тоді учні-єзуїти побили слугу львівського суфрагана Єроніма Єловіцького. Учнів тоді побили різками.

Траплялись моменти, коли учнів за розбій і напади карали значно суворіше, аніж в попередньому випадку. Такий фінал мав конфлікт, що стався у 1735 році. Тоді троє учнів єзуїтського колегіуму побили слугу суфрагана Гловінського. Слуга часто надокучав єзуїтам, а справа закінчилась бійкою. Головного організатора бійки з боку єзуїтів виключили зі школи, а двох інших добряче побили.

Інколи піднімалась рука в учнів єзуїтського колегіуму і на високих церковних ієрархів. Їх, звичайно ж, ніхто не бив і навіть робити цього не збирався, але непокору висловлювали однозначно. Це сталося, коли львівський унійний єпископ наказав забрати з єзуїтської музичної бурси студента, доводячи що це син його підданого, а тому має співати не в бурсі, а в церкві Юра.

В той час музична бурса, а це десь орієнтовно 40 студентів, спраглих пригод і авантюр, відправились в бік будинку челяді єпископа і відбили звідти свого учня. Закінчилось все добре. Єзуїти перепросили у єпископа. Учень залишився у бурсі, а студентів за чудово проведену операцію, пробачили.

Ще один епізод трапився у 1708 році. Тоді кілька учнів єзуїтського колегіуму зневажили та образили домініканця. Невідомо, діяв там принцип “гуртом й батька добре бити”, а чи якийсь інший, але бідний домініканець так образився, що написав скаргу одразу нунцію. Дипломатичний представник Папи, не довго думаючи, зобов’язав зловмисників кожного ранку бути присутніми зі свічками в руках на месі в день св. Томи Аквінського у домініканському костелі.

Источник