У Львові ліквідовують унікальну контору кінофільмів на плівках

Понеділок, 18 квітня 2016
15:30

Регіони

Львів

У Львові ліквідовують унікальну контору кінофільмів на плівках18

 
Коментувати
Роздрукувати

Фото: Ярослав Тимчишин

У Львові ліквідовують Обласну контору прокату кінофільмів, це комунальне підприємство облради. Фонди із 800 рідкісних художніх і документальних фільмів, 3 тисячі афіш, обладнання для реставрації, зберігання кіноплівок будуть списані. Фільми передадуть обласному комунальному телебаченню “Львів-ТБ”, все інше – під загрозою прямого знищення.

Кіностудія існує у Львові з 1944 року, із 1953-го знаходиться на Замарстинівській неподалік центру. З роками обласна рада відібрала у контори кілька приміщень і передала іншим власникам. Зараз цей район активно забудовується.

“Ми підозрюємо, що комусь просто дуже потрібна ця земля. Тут може вирости гарна багатоповерхівка, – говорить директор контори кінопрокату Андрій Бабінський. – На Львівщині практично не залишилося комунальних кінотеатрів, тепер знищують і нас. Найбільше шкода фондів – це фільми найвищої якості, на плівках. Тільки плівками користуються провідні режисери світу. Такий фільм не зрівняється з цифровим кіно. У нас є стрічки, яких не знайдеш в інтернеті. А працівники працюють тут по 30 років, вони знають як зберегти ці картини, їх мистецьку цінність. А що із ними буде там на телебаченні – невідомо. Кіно – це не телебачення, це – культура. Тут потрібні фахівці, особливі умови зберігання, обліку, просування.”

За останні роки через поступову ліквідацію контори фонд стрічок з 12 тисяч списали до 800. Тут є фільми з усіх краї світу.

“Не кожен український фільм – шедевр, – продовжує директор.- Але це не означає, що їх не потрібно дивитися. Кінопалаци мають дотримуватися законодавства, що 30 відсотків сеансів відводиться українським фільмам. Однак цього ніхто не виконує. Показали прем’єру “Поводиря” для галочки і все. Тому конче потрібні фонди старого доброго кіно і комунальні кінотеатри, які системно будуть показувати українські і рідкісні, забуті фільми, і сучасні. Та за невисоку ціну. Таким донині ще лишився “Сокіл”, що транслює наші фільми. І жевріє кінотеатр “Львів”. Але ми розуміємо, що там ставлять спеціальних людей для керівництва таким закладом, які свідомо доводять його до занепаду. Щоби потім була можливість і привід його ліквідувати – приватизувати чи продати. Так уже було не з одним комунальним закладом обласної ради. Спродують все, замість того, щоби вести активну політику пропаганди української культури.”

Сьогодні на Львівщині апаратуру для трансляції кіно у плівці мають ще кілька кінотеатрів. Це комерційні “Коперник” і кінопалац “Кіно” імені Олександра Довженка. Та комунальні “Сокіл”, “Львів”, кінотеатри у Немирові, Жовкві, Кам’янці-Буській, Бориславі, Старому Самборі. З радянських часів ціна прокату фільму практично не змінилася – контора бере 20-35 відсотків від виручених коштів за квитки.

Працівники контори показують своє занедбане приміщення. Меблі і стіни радянські. У фондосховищі старі стелажі, підлога, почорніла стеля. Однак усі фільми акуратно поскладані на стелажах. Кожна бабіна з плівкою підписана свіжою білою карткою. У лабораторії контори – чисто. Розпаковані плівки, які зараз будуть реставрувати. Вага одного фільму на плівці – від 1,6 кг до 13 кг.

“Ось цей метрометр – 1959 року, – показує устаткування спеціаліст закладу Роман Давид. Працює тут із 1983 року. – Ця лупа – із 1948-го. А машина для промивання і реставрації плівки вагою 700 кілограм буде списана. Ми розуміємо, що якийсь іноземний мистецтвознавець і колекціонер віддав би мільйони за це добро. Однак ми не маємо права навіть продати в добрі руки, бо це все – державне, нема процедури. Не можемо музею зробити. Така ж ситуація із раритетними афішами. Це все – роботи художників, – показує сувій афіш до фільмів “Олеся”, “Наймичка”, “Тіні забутих предків”, “Циган”. – Це ж можна виставляти у власному музеї і мати постійний дохід на утримання контори. Однак цього спеціально не робиться. Бо нас треба знищити, щоб заволодіти приміщенням чи землею”.

У конторі є фільми на плівках усіх форматів – від 8 мм до 70 мм. На рідкісній нітрооснові, які випускалися до 50-х років минулого століття, і на целюлозній. Тільки тут є можливість їх реставрувати і зберігати.

Источник