Чому підтримка України в Польщі стрімко падає?

Бачу, що сьогодні в фейсбуці активно обговорюють останнє опитування про ставлення поляків до інших народів, яке показало, що симпатія до українців знизиляся за рік з 36% до 27%, тобто на 9%.

Це багато. Але це було цілком прогнозовано.

Я говорила про це вголос вже давно. Говорила всім журналістам з України з якими спілкувалась, але писали про це, звичайно ж, одиниці, бо “це на руку російській пропаганді”, озвучувала це спеціально декілька разів в українському Посольстві, але не допомогло.

Наша країна не звикла слухати й робити висновки. Наша країна, на жаль, звикла жувати соплі й потім розводити руками.

Щоб не бути голослівною й попередити коментарі в стилі “тепер, як є результати, то всі так кажуть…” даю Вам посилання.

Ось моє інтерв’ю від 20 січня 2016 в якому я говорю, що підтримка України в Польщі стрімко падає і пояснюю чому.

А це березневе інтерв’ю для УкрПравди в якому навіть у заголовку написали “Лідер ”Євромайдан-Варшава”: Україна втрачає свого головного адвоката в Європі“, в ньому я знову пояснюю для українського читача “на пальцях”, що і чому так відбувається в надії, що мне хтось почує. На жаль, знову марно.

І таких голосів як мій протягом останнього року було безліч, тільки от ніхто їх не слухав й впевнено вдає, що не чує й далі.

Щодо причин чому так відбувається, то їх є декілька:

1) розчарування в українській владі

2) відсутність реформ та швидкого ефекту Революції Гідності

3) невирішені історичні питання (Волинь)

4) великий наплив українських мігрантів та міфи про “українця-біженця” що отримує гроші від польського уряду та українця, який забирає робоче місце у поляка

5) поведінка самих українців, які сюди приїжджають (із збільшеннням кількості мігрантів, на жаль, змінилася їх якість)

6) європейська міграційна криза та негативне ставлення поляків до будь-яких мігрантів

До цього ще додається кілька яскравих факапів української влади, типу декомунізаційний закон в день приїзду Президента Польщі, або заява Порошенка, що Польщу не треба включати як партнера до переговорів у Мінську, тримання в СІЗО 5-ий рік громадянина Польщі Орлова, який виявився особистим ворогом Ківалова і якому вже п’ятий рік “шиють” замовлення вбивства, славнозвісна фабрика в Ліпєцку ітд.

Звичайно ж про особливості поведінки окремих представників нашої країни теж не треба забувати: спосіб ведення бізнесу, спосіб спілкування з людьми, “п’яні морди” теж у цьому допомагають.

До всіх цих аргументів ще додайте невтомну “кремлівську рать”, яка на відміну від української сторони, працює не покладаючи рук.

Організовує покази “Маски революції” в річницю Майдану, проводить інтерв’ю з міністром культури РФ, робить виступи хору Алєксандрова, проїзди “Ночних вовків”, залаякує проукраїнських активістів судовими справами і просто щодня штампує статті та коменти в польському інфопросторі.

Так що здивування, щодо саме такого результату опитування в мене зовсім не виникає. Більше того, я скажу, що симпатія поляків й далі буде спадати, якщо державна політика України не зміниться. Адже всі наведені мною вище явища будуть прогресувати, а до цього чудового вернісажу наших мінусів додасться ще й осіння прем”єра фільму “Волинь”, яка в Польщі точно наробить багато антиукраїнського шуму.

І знову ж таки, я про це неодноразово говорила й наголошую знову!!!

Україно, роззуй очі! Роздуплись! Не знаю, як ще сказати, щоб мене почули.

Pawło Klimkin Андрій Дещиця Вам зараз треба дуже активно і багато працювати над тим, щоб Польща не стала черговою Голандією.

Чому в Польщі(!), яка є нашим стратегічним партнером й досі немає українського інформаційно-культурного центру?

Чому держава сьогодні не робить ЗОВСІМ НІЧОГО, щоб покращити або хоча б утримати нормальні стосунки із стратегічним партнером?

А потім, коли клюне в одне місце, то за один місяць буде висилати сюди активістів з України пачками, так як це було з Голандією, але тоді вже буде не треба…

Треба зараз! Саме зараз! Завтра може бути вже пізно.

Источник