Побудувати метро у Львові – міф чи реальність
Вівторок, 22 березня 2016
14:00
Побудувати метро у Львові – міф чи реальність
Обговорення будівництва львівського метрополітену розпочалося ще у 1966 р., після чого було запропоновано генеральний план розвитку міста Львова в перспективі, в якому вперше прозвучала ідея про будівництво “підземного трамвая”. За окресленим планом, проектування якого розпочалося у середині 1970-х рр., “підземного трамвай” мав би обслуговувати чотири найбільш потужні пасажиропотоки міста. Про це йдеться в “Фотографії Старого Лева”.
Будівництво трамвайної мережі було розділено на дві черги. Перша черга – мала розбудовуватись вісім років, включаючи спорудження двох підземних трас. Перший тунель мав починатися на перехресті вулиць Суворова (суч. Сахарова) та Дзержинського (суч. Вітовського). Планувалось також підвести колію з вул. Наукової, Артема (суч. Володимира Великого) та Боженка (кн. Ольги). Отже, трамвай, який мав курсувати з Південного житлового мікрорайону, мав заглибитися під землю, і подолавши відстань 3,3 км., виїхати на розі вул. Леніна (суч. Личаківська) та Мечникова.
Другий тунель мав пролягати маршрутом вул. Снопківська – вул. Гайдамацька. За планом у перспективі мали додати п’ять підземних станцій – Головпоштамт, площа Возз’єднання (I та ІІ; суч. пл. Соборна), площа Старий ринок та Винниківський ринок. Мав також з’явитися маршрут, який би зв’язав Північний житловий район з Новим Львовом, а також з Сиховим.
Друга черга будівництва мала розпочатися після завершення першої, склавши маршрут довжиною 4 км. Трамвайна мережа мала пролягти від перехрестя вул. Індустріальної і Шевченка. З виходом пасажирів біля Залізничного вокзалу, пл. Кропивницького, уздовж вул. Київської, і вул. Дзержинського (суч. Вітовського).
Харківський інститут “Укрдіпрокомунбуд” у 1977 р. підготував проектну документацію, після чого було виділено значні кошти на будівництво – у розмірі 50 млн. карбованців.Незважаючи на наявність великої суми грошей, які очевидно витратили за іншим призначенням, а також, враховуючи економічну кризу, наприкінці існування СРСР, підготовчі роботи до спорудження першого тунелю розпочалися аж у 1989 р.
Перша шахта глибиною 30 м. і шириною 5 м., з якої мало початися будівництво тунелів, перебувала на задньому дворі Палацу Потоцьких. Позаду цієї будівлі розбудували електричну станцію, будівлю для робітників, а також управління дирекції ( з 1997 р. – там розміщується Музей мистецтва давньої української книги). За час весь роботи, дирекція виконала проектування ліній на Сихів та на вул. кн. Ольги. Проте не обійшлося і без проблем: через проведення бурильних робіт, був пошкоджений Палац Потоцьких, в якому утворилася тріщина шириною близько 30 см. За словами Бориса Возницького (директора Львівської картинної галереї) тріщину вдалося ліквідувати тільки через майже десяток років, витративши на це понад 6 млн. гривень.
Проте, мрії про спорудження вже осучасненого метрополітену не полишали львівську владу і після розвалу СРСР. У середині 1990-х рр. Львів був включений до програми метробудування в Україні, як перспективне місто. Наприкінці 1990 – початку 2000 рр. цю ідею активно лобіював міський голова Василь Куйбіда.
Об авторе
