121 рік з дня народження джазмена Леоніда Утьосова

Понеділок, 21 березня 2016
13:00

Історія

121 рік з дня народження джазмена Леоніда Утьосова

Артист естради, співак, поет, актор Леонід Йосипович Утьосов (Лазар Йосипович Вайсбейн) народився 21 березня 1895 року в Одесі, в сім’ї дрібного місцевого комерсанта Йосипа (Йосифа) Калмановича і Малки Мойсеївни.

Навчався в Одесі в комерційному училищі Файга, але 1909 року був відрахований за погану успішність і низьку дисципліну. Про це пише ria.
З 1909 року Леонід Утьосов працював у бродячому цирку, вчився грати на скрипці.

1912 року вступив до Кременчуцького театру мініатюр, тоді ж взяв сценічний псевдонім “Утьосов”. З 1913 року актор грав в одеській трупі, Херсонському театрі мініатюр, мандрівному театрі мініатюр “Мозаїка”. 1917 року Леонід Утьосов посів перше місце на конкурсі куплетистів у Гомелі і в того ж року організував у Москві невеликий оркестр, з яким виступав у саду “Ермітаж”.

1919 року відбувся кінематографічний дебют Леоніда Утьосова – актор знявся в ролі адвоката Зарудного у фільмі “Лейтенант Шмідт – борець за свободу”.

З 1921 року по 1928 рік Леонід Утьосов грав в Московському театрі революційної сатири, Театрі музичної комедії, Палас-театрі, Ленінградському вільному театрі, Ризькому театрі “Маріне”.

1925 року Леонід Утьосов знявся у двох фільмах Бориса Свєтлова – комедії “Кар’єра Спірькі Шпандиря” і в драмі “Чужі”.

1928 року під час поїздки до Парижа Утьосов вперше почув професійний джаз, зібрав музикантів і став готувати джазову програму. 8 березня 1929 року в Ленінграді на сцені Малого оперного театру дебютував театралізований джаз Леоніда Утьосова “Теа-джаз”, який пізніше отримав назву Державний естрадний оркестр РРФСР.

Це був абсолютно новий для естради того періоду жанр. Утьосов поєднував диригування з конферансом, танцями, співом, грою на скрипці, читанням віршів. Музиканти грали різноманітні сценки між собою і диригентом. Весь виступ було режисерськи об’єднано, починаючи зі знайомства з публікою і завершуючи прощальній піснею “Поки”, для трансляції якої використовувалися кіноекран і репродуктори, встановлені на фасаді концертної будівлі.

Друга програма оркестру Утьосова називалася “Джаз на повороті”, випущена 1930 року і складалася з оркестрових фантазій на теми народних пісень і чотирьох рапсодій, написаних Ісааком Дунаєвським.

1933 року в репертуарі колективу Утьосова з’явилася п’єса “Музичний магазин”, що являла собою ряд невеликих комічних епізодів у музичному магазині протягом робочого дня. В одній зі сцен оркестр пародіював джаз, виконуючи перекладені Дунаєвським в ритмі фокстроту арію індійського гостя з “Садко” Римського-Корсакова, “Серце красуні” з “Ріголетто” Джузеппе Верді і деякі теми з “Євгенія Онєгіна” Петра Чайковського. Успіх джазовій інтерпретації класичних творів багато в чому визначив зміст наступної програми оркестру – “Кармен та інші”, в якій комічно обіграються епізоди відомої опери в супроводі переробленої музики Бізе.

Справжнім проривом для артиста і його ансамблю став 1934 рік, коли на екрани кінотеатрів вийшов фільм Григорія Александрова “Веселі хлопці”, в якому знімався весь оркестр Утьосова. Загальний настрій картини визначили пісні Дунаєвського на вірші Лебедєва-Кумача: “Серце, тобі не хочеться спокою” і “Марш веселих хлопців” у виконанні Леоніда Утьосова. Конгрес миру і дружби з СРСР у Лондоні 1937 року закінчувався під “Марш веселих хлопців”.

За перших років Другої світової війни оркестр дав понад 200 концертів на заводах, кораблях, в діючій армії на Калінінському фронті, постійно беручи до програми нові пісні: “Жди меня”, “Землянка”, “Темная ніч”, “Одессит Мішка”, сатиричні антифашистські частівки “Гадам немає пощади!”.

Друга програма військових років стала відгуком на початок серйозних успіхів радянської армії. У неї ввійшли пісні: “Прощання”, “Пароплав”, “Десять дочок”, “Двоє друзів”. 9 травня 1945 при величезному скупченні народу Леонід Утьосов виступав з оркестром на площі Свердлова в Москві.

1952 року з’явилася програма “Музика товстих”, центральне місце в якій посідала сатира на міжнародні теми. 25-річчя колективу 1954 року було відзначено естрадним спектаклем “Срібне весілля”, в якому, серед інших, Утьосов виконав один з останніх творів Дунаєвського “Я пісні віддав все сповна”.

У березні 1960 року у Московському театрі естради була представлена ​​програма “Тридцять років по тому”. У ній, поряд зі звичайним репертуаром, оркестр виконав складні класичні твори – марш Сергія Прокоф’єва з опери “Любов до трьох апельсинів” і п’єсу Дебюссі Reverie. Відмінність від західного танцювального джазу підкреслювалася пародійним номером “Еволюція західного танцю”.

1961 року, у віці 66 років, Леонід Утьосов вирішив піти зі сцени. У наступні роки він писав книгу, керував оркестром, багато знімався на телебаченні, але сам майже не виступав. У грудні 1981 року відбувся останній виступ Леоніда Утьосова.

Леонід Утьосов помер 9 березня 1982 року в підмосковному санаторії “Архангельське”. Похований на Новодівичому кладовищі.

Источник