“Нікому ніколи легко не давалися 8000 очок”

Вівторок, 15 березня 2016
07:40

Газета по-українськи

Спорт

“Нікому ніколи легко не давалися 8000 очок”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО З САЙТА www.sport.segodnya.ua

Олексій Касьянов цього року переміг на чемпіонаті України в приміщенні

Легкоатлет 30-річний Олексій Касьянов є рекордсменом України із семиборства у приміщенні. 2012-го виграв “срібло” чемпіонату світу в манежі. За кілька днів він знову вийде на старт головного турніру зимового сезону. 17–20 березня у Портленді, США, відбуватиметься чемпіонат світу.

До Портленда Олексій поїде як найкращий легкоатлет лютого в Україні. Став ним після перемоги на чемпіонаті країни у приміщенні.

— У міжсезоння підготовку вели із прицілом на літо, — розповідає Олексій Касьянов. — У зимовому сезоні якщо й планували виступати, то на пік виходити не на чемпіонаті України. У Сумах (там відбувався турнір. — ГПУ) головним було побачити, що форма є. Зараз важливо відновитися, долетіти до США і там уже намагатися показати гарний результат.

Ви дещо змінили підготовку з метання списа. Зараз працюєте з В’ячеславом Римком — спеціалістом саме з цієї дисципліни?

— Ми з Анею (дружина Олексія, чемпіонка світу-2013 із семиборства. — ГПУ) почали більше готувати м’язи, щоб метати спис. Тренер показав нам набір вправ. Розповів, як їх виконувати, по скільки разів — і ми на зборах робили їх як домашні завдання. Вони стають у пригоді і в інших видах. Зокрема, додають вибухової сили.

Присутність дружини дуже допомагає. Ми завжди обговорюємо тренування, звертаємо увагу на помилки, підказуємо щось. Добре знаємо те, що обоє — професіонали, тому завжди з розумінням ставимося одне до одного як у спортивних питаннях, так і у побутових. Наприклад, Аня не готувалася до зимового сезону й певні обов’язки переклала на себе. Так само, коли вона готувалася до чемпіонату світу-2013, а в мене була травма, допомагав їй тренуватися.

Підтримка Анни — безсумнівна. Але якщо говорити про національні турніри, то підтримка у вигляді сильнішої конкуренції також не була б зайвою?

— Усі найкращі результати я показував не в Україні. Закордонні турніри завжди стимулювали, найкращі результати сезону встановлював на головних стартах року. Звісно, якби в Україні конкуренція або хоча б середній клас були трохи вищі, то й змагатися було б легше. На національному чемпіонаті змушую себе налаштовуватися на кожен вид. Тобто мене “заводять” не суперники, а я. Цього року довго чекав початкових висот у секторах для стрибків у висоту і з жердиною. А це виснажує. Крім того, хочеш чи ні, а спостерігаєш за змаганнями, переживаєш із хлопцями кожен стрибок. Це накладає відбиток. Відновлення після таких змагань буває тривалим.

Зараз ви тренуєтеся і у Запоріжжі, і у Броварах. Як у Дмитра Льопи, так і в Олександра Юркова. Як між ними відбувається розподіл обов’язків?

— Дмитро Іванович зараз уже не може літати на закордонні збори. Там ми постійно були з Олександром. А після Португалії одразу поїхали до Запоріжжя. Юрков приїжджав до нас на два збори.

Дмитро Іванович — висококваліфікований спеціаліст, має великий досвід у підведенні до змагань. Постійно ­консультуємося з ним — фахівець знає, які вправи потрібні, які дають результат, а які — ні. Він і мене колись цього ­навчив. Завжди користуємося його напрацюваннями.

Більш дружних легкоатлетів, ніж багатоборці, мабуть, не існує. Це пояснюється складністю виду, ще чимось?

— У нас і справді дуже складний вид спорту. Й усі знають, як багато потрібно працювати, щоб показати гідний результат і бодай відібратися на чемпіонат світу. Нікому ніколи легко не давалися 8000 очок. Крім того, всі багатоборці змагаються лише зі своїми результатами. А з результатами суперників — лише в заключному виді.

Плюс у нас дводенні турніри, і за рік їх досить багато. Ми купу часу проводимо разом — і до змагань, і під час, і після них. Знаємо одне одного, підтримуємо, спілкуємося з тренерами, обговорюємо методики тренувань, харчування. Стаємо як друзі.

Торік ви були на зборі у США і тренувалися разом з олімпійським чемпіоном Ештоном Ітоном. Що найбільше запам’яталося? Яким досвідом поділилися?

— Сподобалося їхнє ставлення до тренувань. Атлети, незалежно від результатів, тренуються на рівних, допомагають одне одному під час бігових робіт. Їм же сподобалася наша стрибкова робота, її методику використовуватимуть при підготовці до змагань. Той збір був корисний для обох сторін.

Ештон Ітон завжди запрошує спортсменів. Йому так само складно тренуватися, як і нам. А коли працюєш у парі, то набагато легше.

14 атлетів представлятимуть Україну на зимовому чемпіонаті світу. Найбільше — у багатоборстві. Зокрема, срібний призер чемпіонату світу в приміщенні 2012 року Олексій Касьянов, бронзова медалістка світової першості-2015 Аліна Фьодорова, а також лідер сезону Анастасія Мохнюк.

Варто поспостерігати за нашою жіночою естафетною командою 4х400 метрів. У ній дві 18-річні спортсменки — фіналістка юнацького чемпіонату світу-2015 у бігу на 200 м Анастасія Бризгіна і срібна призерка юнацьких олімпійських ігор-2014 на цій же дистанції Джойс Коба.

Також організатори проведуть змагання серед ветеранів у кількох дисциплінах. На 800-метрівку у віковій категорії понад 60 років вийде українець Олександр Лисенко з метою встановити світовий рекорд.

Найбільше медалей українці здобули у Парижі та Москві

Перший в історії чемпіонат світу в приміщенні відбувся ­1987-го в Індіанаполісі, США. Українці виступали у складі збірної СРСР. Здобули три медалі: донеччанин Сергій Бубка став чемпіоном світу зі стрибків із жердиною, Тетяна Самоленко із Запоріжжя здобула “золото” з бігу на 3000 м і “срібло” на дистанції 1500 м.

Найбільше нагород за роки незалежності українці виграли на чемпіонаті світу-1993 у Торонто: “золото” і чотири “срібла”.

Найбільше золотих медалей — по дві — наші спортсмени здобули на чемпіонатах світу 1997-го в Парижі та 2006-го в Москві.

Источник