“Через рік люди перестають порівнювати колишнє й нинішнє життя”

Вівторок, 15 березня 2016
05:50

Газета по-українськи

Люди

“Через рік люди перестають порівнювати колишнє й нинішнє життя”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: ФОТО з родинного архіву Наталії Лобової

Медичний психолог Наталія Лобова: ”Коли людина звикається, країну, до якої переїхала, називає своєю”

— У новій країні людина освою­ється в середньому від кількох місяців до року, — каже медичний психолог 58-річна Наталія Лобова з Вінниці. — Кожен, хто емігрує, переживає шок. Спочатку захоплюється чистими вулицями, страждає без гречки або намагається зрозуміти, як влаштоване метро. Далі все залежить від фінансових можливостей, знання мови, мети поїздки. Якщо має достатньо грошей на житло, їжу, адаптація дається легше. Коли людина звикається, країну, до якої переїхала, називає своєю.

Які психологічні труднощі можуть виникати після переїзду?

— Люди почуваються самотніми, бачать у всьому негатив. У мене є клієнти — мати з дочкою, — які переїхали до Америки. За кілька років дівчина вийшла заміж, відкрила бізнес. А матір використовувала — просила робити все по дому, постійно на ній зривалася. Коли ми почали обговорювати їхню проблему, виявилося, що мати бачить усе в негативі — американські продукти несмачні, люди насуплені. Ще й донька постійно сварить. Я порадила віджартовуватися. Це допомогло. Коли з’явилися внуки, жінка забула, що була невдоволена життям.

Дітям простіше призвичаїтись до нового?

— Це залежить від дорослих. Батьки середнього віку адаптовуються легше. Заводять нових друзів, йдуть працювати, знайомляться з ровесниками.

Літні люди гірше засвоюють мову, часто знають лише кілька фраз. На роботу в колективі не влаштовуються, бо думають, що їх ніхто туди не візьме. Страждають від самотності. Такий тон задають і своїм дітям.

Як вивести себе із ­депресивного стану?

— Варто мати ­психолога. І звертатися до нього одразу, як відчуєте самотність. Зазвичай українці, які виїхали, цього не роблять, бо дорого. Можна поговорити і з українським психологом — подзвонити йому через інтернет.

Важливо пізнавати культуру нової країни, звичаї, їжу. Уявити себе туристом, який має детально про все написати. Якщо вдасться увійти в нове культурне середовище, буде легше сприйняти тамтешнє життя.

Які психологічні етапи переживають емігранти?

— Від одного до шести місяців триває “медовий місяць”. Подобається все. Постійно порівнюють — “в них” і “в нас”.

Потім настає процес притирання. На перший план виходять побутові проблеми — де краще купити їжу, як їздити на роботу, куди звертатися до лікаря. Починається усвідомлення, що це не відпустка, не тимчасово. Виникає відчуття, що ти — невдаха. Всі навко ло успішно розвиваються, а ти — ні. Сильна туга за близькими, рідною мовою, їжею. Шукають товариства співвітчизників.

На етапі реінтеграції — з’являється почуття злості й роздратування. Здається, що культура, побут і самі люди влаштовані неправильно.

Лише через рік перестають порівнювати колишнє й нинішнє життя. Спокійно оцінюють плюси й мінуси переїзду.

Ще за рік-півтора настає період комфорту. Людина відчуває себе однаково задоволеною на батьківщині і в еміграції.

Наступний переїзд до іншої країни буде легший.

Частина емігрантів, проживши 10–20 років за кордоном і будучи успішними там, повертаються на батьківщину. Чому?

— Якщо людина збереже родину, заведе друзів, матиме хобі, то залишиться в новій країні. Якщо втратить це — шукатиме можливості повернутися на батьківщину.

Источник