“Выньте серьги, бросьте кольца: Вас полюбят комсомольцы” – як в молодому Радянському Союзі створювали “нових людей”
Понеділок, 14 березня 2016
18:30
“Выньте серьги, бросьте кольца: Вас полюбят комсомольцы” – як в молодому Радянському Союзі створювали “нових людей”
Вже з перших років свого існування комуністична партія Радянського Союзу активно взяла курс на нову гендерну політику, що передбачала втручання в приватне і регулювання публічного життя громадян. Партія продукувала образи “нової жінки” та “нового чоловіка”, але жіноче питання стало провідним пунктом в даній політиці.
Період 1920-30-х років характеризується тим, що відбувається звільнення жінки від патріархальних устроїв та зміна їх на модерні. Кінцевою метою було підкорення жінки державі. З одного боку, жінка представлена як “відсталий елемент”, що потребує державно-політичного спрямування. З іншого – жінки розглядаються як матері та розбудовниці соціалістичного суспільства. Говорячи про жіночу політичну неграмотність та некомпетентність, більшовики визнавали їх неготовність будувати нову державу, тому основною метою було перетворити колишніх неграмотних жінок у “свідомих комуністок”, що будуть спроможні працювати на благо держави. Відповідно до нових уявлень необхідно було перетворити колишніх “пригноблених патріархальними звичаями” жінок в повноцінних членів трудового колективу та борців за ідею. Від цього часу жінка-робітниця стає на один щабель з чоловіком, цим самим руйнуючи застарілі патріархальні сімейні норми. Жінки стають політично активними: створюються відділи з роботи з жінками при ЦК РКП(б), основною метою яких є заохочування жіноцтва до активної зайнятості в промисловості.
На зміну старої моделі “буржуазної сім’ї” приходить нова , де жінка вже не піддається патріархальним впливам. Відпадає потреба в створенні сім’ї на економічних засадах, бо кожен член сім’ї може самостійно себе забезпечувати. У спадок від революційної доби і досі ми маємо таке явище, як цивільні шлюби, коли церковний обряд вінчання стає непотрібним. Загальна тривалість таких шлюбів у перші роки існування Радянськго Союзу становила близько восьми місяців.
З 20 лютого 1919 р. радянські громадяни отримали повну свободу розлучень згідно з Декретом Раднаркому України “Про цивільній шлюб і ведення книг запису актів громадянського стану”, згідно з яким цивільний шлюб прирівнювався до церковного та скасовувалися релігійні обмеження при укладенні шлюбу”..
Згідно з більшовицькими ідеями, руйнувалась стара сімейна модель. “Жінки-активістки зовсім по-новому стали дивитися на сім’ю, менше половини студенток мріяли про одруження, четверта частина дівчат проголошували “вільне кохання”. Також відомі випадки комунального спільного проживання.
Популярною серед тогочасної молоді була теорія “склянки води”, згідно з якою кохання ставало вільним. Це питання було розглянуто в статті А. Луначарського: “Якщо є велика статева потреба, то її потрібно задовольнити. Розповіді про кохання, шлюб – буржуазні стереотипи. Потрібно вчитися у природи, в життєвої правди, вона не знає ні романів, ні ускладнень”.
Великий внесок зробила Олександра Коллонтай для емансипації жінки згідно з її поглядами “нова” жінка – сильна особа, що приховує свої емоції, їй не властиві сентименти та покірність. Коллонтай зауважує, що “нова” жінка має високі вимоги до чоловіка. Для неї справи з особистим життям відходять на другий план, оскільки таке саме місце воно займає у чоловіків. Жінка отримує, по суті, чоловічу роль: вона мусить багато працювати, щоб досягти незалежності та бути пристосованою до вимог сучасного світу.
Щодо зовнішнього вигляду громадян, то в цей період він був бідним та сірим, це стосувалося як чоловіків, так і жінок. Низьке матеріальне становище, післявоєнна та революційна розрухи не могли не вплинули на матеріальне становище населення. Хоча, існував певний прошарок людей, що значно різнився за своїм зовнішнім виглядом, – правляча верхівка.
Доступним модним атрибутом одягу жінки 1920-30-х років вважалася чорна спідниця, біла блузка і червона хустка. Також масовим було носіння шкіряної куртки – відлуння Першої світової і громадянської воєн. Характерним для цього періоду є те, що “шкірянки” були актуальними не лише для чоловіків, а й для жінок. Падіння авторитету “шкірянки”, як елемента моди, свідчить про демілітаризацію атмосфери в суспільстві та утвердження НЕПУ.
У період НЕПу ситуація з жіночим одягом значно змінилася: радянські модниці намагалися виглядати як європейські. Популярними були маленькі шляпки та плаття “пташиного крою”, чобітки на шнурівці, хутра. Але кредом більшовиків залишався аскетизм, і “непманській моді” була оголошена війна. Дівчат, які одягали шовкові блузи, звинувачували в тому, що лише “розбещені буржуазки дозволяють шовку торкатися свого тіла.” Доречною буде тогочасна кричалка: “Выньте серьги, бросьте кольца: вас полюбят комсомольцы”.
Тума Віолета
Похожие записи
Об авторе
