Наші правителі діють на боці нашого ворога. Кілька важких тез

Які ознаки, що вони на боці нашого ворога. Важкі істини.

Істину взагалі важко визнавати. Бо таке визнання зазвичай вимагає робити важкі речі, а часто навіть неприємні. І ще відмовити собі в інших речах, які не мають ніякої користі, часто і реального сенсу, натомість приємні. І ще треба пояснити собі й іншим, чому раніше робив навпаки.

Істиною є те, що під час війни або іншого протиборства якщо правитель (хоч як його називай) не робить (або правителі не роблять) для перемоги все, що належить робити і що потрібно робити, то він діє на боці ворога. Він фактично є або союзником ворога або поплічником ворога.

Читайте також: “Головна проблема – в українцях. Росіяни не йдуть туди, де люди здорові”, – політолог

Йдеться не про те, щоб робити щось, а про те, щоб робити все. Бо щось робити не лише безсенсовно, але й шкідливо. Бо щось із належного, а не все належне не гарантує досягнення перемоги, здебільшого навіть не збільшує шанси, натомість витрачає ресурси, часто значні, і втрачає час. Втрачати час набагато гірше, ніж ресурси, бо це не відновлювальний ресурс.

Правитель можу бути на боці ворога прямо або опосередковано. Прямо, коли правитель діє з метою нашої поразки і перемоги ворога. Опосередковано, коли правитель діє суто у власних інтересах, а сприяння ворогу лише побічний результат таких дій.

Поневоленим, скаліченим і мертвим нема різниці, через що їх зрадив правитель, причини і обставини зради можуть бути різними, а результат один.

А тепер подивимося, що необхідно і належить робити такій країні, як Україна, у визвольній війні проти агресії такої країни, як Московія, і що ми з того або не робимо, або робимо не так, як треба, або робимо взагалі навпаки. Те, що обов’язкове, без чого матимемо поразку.

По-перше, потрібна готовність і спроможність усіх громадян захищати свою країну і незалежність за будь-яку ціну. Потрібно єднання еліти і мас навколо прийнятних для всіх цінностей і принципів. Тут багато чинників, і жодного в нас нема. Нема чесної поведінки еліти. Нема “свобода або смерть!”, нема “свою землю не віддамо!”, нема “все для фронту, все для перемоги!”, нема організаційної, ідеологічної, інформаційної, нормативно-правової роботи для готовності. Нема освітньої і виховної системи, яка виховує і навчає громадян захищати країну, воювати за свою країну. Нема організаційної роботи і матеріально-технічного забезпечення для спроможності: озброєння і спорядження громадян, стрільбищ і полігонів, викладачів і інструкторів, програм підготовки.

По-друге, потрібні матеріальні засоби. Потрібна система озброєння і військової техніки, яка відповідає концепції і стратегії війни, потрібне або власне виробництво, або імпорт, або ленд-ліз. Потрібно оперативна обладнання території.Нне будь-яке, а достатнє для визначеної стратегії. Не маємо а ні того, а ні того.

Звичайно, потрібен розвиток економіки, бо без того не буде ресурсів для оборони. Потрібні інвестиції, внутрішні і зовнішні.

А для того потрібен чесний суд, поліція, яка є правоохоронним органом, себто захищатиме громадян і осіб без громадянства і їхні права, потрібна податкова система і митна політика, які стимулюють вкладати капітал у наше виробництво, насамперед оборонне, потрібні спецслужби, які знищують ворога, а не політичну опозицію і економічних конкурентів правителя. Не маємо ні першого, ні другого, ні третього, ні четвертого. Це по третє.

Четверте. Правитель, його родина, його наближені мають бути моральним прикладом боротьби і жертовності, мають поділяти всі “тяготи і лішенія”. Не бути голодними і не носити секонд-хенд, але принаймні вести скромний спосіб життя і не робити бізнес на оборонних замовленнях.

Це все прості і загально відомі речі, без кожної з яких нам не перемогти у цій війні. Не має відмінностей, яким чином Московія буде продовжувати війну, чи вирішить провести великомасштабне вторгнення, чи застосує диверсії і терор, чи зосередиться на інформаційних, економічних, політичних, дипломатичних операціях, чи комбінуватиме все це в різний спосіб. Наведені чотири умови є обов’язковими за будь-якого ворожого сценарію Московії проти України.

Читайте також: Ідеологія майдану VS антимайдану

Пан Порошенко все це гарно знає. Його наближені прибічники це знають. Призначені ним військові керівники це знають.
І нічого з наведеного не робиться як належно. Багато що робиться навпаки. І “щось зроблено” тут не підходить. Ані трохи не підходить. Як вже зазначив, “щось” є шкідливим, бо неефективно витрачає обмежені ресурси. Результат може дати лише все.

Істина в тому, що наші правителі діють на боці нашого ворога. Це об'єктивно. Хто прямо, хто опосередковано – оцінюйте самі. Вони не можуть просто так здатися, погодитися на умови ворога, бо поки що не можуть повністю нейтралізувати ту меншість з нас, хто не готовий здаватися. Хоча і в цьому вже далеко просунулися.

А тепер шукайте собі виправдання і пояснення своїх дій.

PS. Репост буде в нагоді.

Источник