Дикі західні горили співають за вечерею
|Четвер, 03 березня 2016
13:11
Дикі західні горили співають за вечерею
Багато тварин видають специфічні звуки під час їжі. Серед приматів найбільш повне уявлення про їх призначення було отримано вченими для шимпанзе. З цих досліджень стало зрозуміло, що видача досить широкого набору звуків, дуже схожих на пісні, може бути як позначенням кількості і якості їжі, так і запрошенням родичів “до столу”.
Команда приматологів з Інституту орнітології Макса Планка на чолі з Євою Люф вирішила довести наявність аналогічної системи звукових “повідомлень” і у горил. В ході спостережень за приматами в зоопарках вже давно були помічені характерне “спів” і “гудіння” під час прийому їжі. Проте, детального дослідження взаємозв’язку цих дій у горил в природі ніколи не проводилося.
В рамках проекту вчені спостерігали за двома групами диких західних рівнинних горил на території Республіки Конго. Люф виділила два типи вже знайомих звукових сигналів. Перший з них, “гудіння” – низькочастотний, вібруючий, нагадує подих і видих задоволеності. Інший сигнал являє собою серію окремих звуків, що нагадують уривчасту випадкову мелодію.
Під час своїх спостережень учений помітила, що горили не повторюють своїх “пісень”, замість цього вони імпровізують і частіше при вживанні певної їжі – як виявилося, найулюбленішої. Іноді їх сигнали доповнюються звуками, які розцінюються родичами, як запрошення приєднатися.
Цікаво, що в неволі “спів за вечерею” – це часта картина для всіх особин. У дикій природі ж під час прийому їжі видають звуки в основному домінантні самці, ніж самки і підлітки.
Дослідники відзначають, що велика різноманітність звукових сигналів грає важливу роль в організації годівлі групи. Таким чином вожак може, наприклад, повідомляти, що він знайшов відмінну їжу і готовий або не готовий нею поділитися з іншими.
Крім цього, приматологи не списують з рахунків і добре знайомий для будь-якої людини вияв того, що вона отримує задоволення від їжі. У цьому контексті, цілком ймовірно, що горили періодично відтворюють нехитре “ням-ням”.
На думку дослідників, їхні дані забезпечують нове розуміння голосових можливостей не тільки горил, але і людиноподібних мавп в цілому. Крім цього, вони можуть стати важливим доповненням для вивчення еволюції мови у людини.