Проста американська історія для українців про те, як треба боротися за свої права

Не заглядаю у ФБ, бо постійний плач та бідкання набридли. Постійне констатування фактів того як вас мають у всіх позах и при цьому реальний спротив цьому останнього разу трапився два роки тому та закінчився хрустінням попкорна мільйонами співгромадян та сотень тисяч користувачів соціальних мереж – набридло.

Це я про Мукачево. Ви вже забули про Мукачево? Про те, як місцева Система на захист депутата-злочинця надіслала роти та батальйони офіційних правоохоронних підрозділів. Чи ви про те Мукачево ніколи навіть не чули? Бо города ж сапати треба.

Ображайтесь або ні – але мені цікавіше з американцями. Наприклад з мешканцем Техасу, на котрого наїхала місцева Система і він просто забарикадувався на своїх декілька акрів приватної власності. До нього з'їхалися його родичі реднеки, що вперше до рук беруть гвинтівку під наглядом батьків у п'ятирічному віці. Мєлкашку. 

Читайте також: За що самі американці люблять США

І попередили вони місцевого шерифа та поліцію що якщо хтось сунуться на їх землю, навіть з ордером від судді – то проллється кров. Багато крові. І так вони тримали оборони цілодобово на протязі майже двох десятиріч. Жінки та підлітки виїздили з території за харчами та усім необхідним. Співчуваючі допомагали грошами. 

І сталося це 18 років тому. І вже 4 шерифа було переобрано у цьому графстві. І вже навіть поліція надіслала документ, що звинувачення у побитті поліцейського офіцера 18 років тому – сьогодні вже знято. 

І вільна людина а також СПРАВЖНІ родичі ( а не побухати, хліба зі столу поїсти – а потім обісрати поза очі) – отримали перемогу. 

Відчуваєте різницю?

А у вас немає своєї землі, яку ви маєте право обороняти навіть від поліції? Ви дуже мирні та завжди виступаєте за те, що треба завжди домовлятися?

Вам, якщо від цього може постраждати ваша зона комфорту – насрати що там з вашими родичами? Співвітчизниками?

Сусідами по будинку?

Ото ж не скигліть. Бо усім нормальним людям байдуже на ваші сльози. До них вже звикли. Вони вже не сприймаються за справжню біду.

Розбудите мене коли ЖОРСТОКО та СПРАВЕДЛИВО покараєте хоч одне падло, що з вас знущається. Засобів достатньо.

Аби було бажання. Тоді я повірю що ще існують в цьому суспільстві вільні люди. 

Тоді мені знов буде цікаво з таким суспільством спілкуватися.

Мене завжди дивувало як люди, що йшли на смерть під вибухи снарядів та кулі – перед Сталіним та будь яким офіцером НКВС – майже ссяли у свої штани.

Потім я зрозумів. Та ще й Лісник про це теж казав. Лісника теж потроху забуваєте? Як його вбили. Як його по-собачому у землю вночі закопали.

Читайте також: Українські звички, які шкодять дружбі та кар’єрі в США

Я не забув. Таке неможливо забути. 

Так от він казав – геройство в окопі, коли в тебе є офіційна ліцензія на вбивство абсолютно невідомої людини – це не то саме що громадська мужність. Коли треба протистояти злочинцю, захопившому владні повноваження у своїй власній хаті.

Для цього треба мати яйця ( і розум) зовсім другого розміру, містер патріот. 

Як у того містера з Техасу.

Источник