“Страшна “індіанська хитрість” – не називати війну війною, ще довго буде бити по Україні”, – політолог
|
Із початку війни я неодноразово торкався питання, що, без чіткої фіксації воєнного стану, ми опинимося у ситцації постійної юридичної шизофренії. Тоді це викликало жваві дискусії, до яких я повератися не хочу.
Все вже перетравлено по 20 разів.
Але факт лишається фактом. Коли війна не зафіксована ніде, і формально у нас “мир” з Росією, ситуації, коли ФСБшників мають просто відпустити – це норма.
Очевидно, що в умовах війни співробітник ворожої спецслужби, що незаконной перейшов кордон, не може бути ніким іншим, окрім як шпигуном або диверсантом.
Водночас, в “мирних” умовах він – звичайний порушник режиму, що означає адміністративну відповідальність, не більше.
Які претензії за таких умов висувати до суду, який просто чинить по закону?
Читайте також: Головна причина борсання українців в багнюці дуже проста
Подібної шизофренії у нас багато.
Хтось може пояснити, чому в окупований Крим можна постачати одні товари, і не можна – інші?
Чому в Росію можна їхати потягом, але не можна – літаком?
Де логіка у всьому цьому?
Ми нагородили такий город юридичних колізій, що їх вже навіть і неможливо виправити. Страшна “індіанська хитрість” – не називати війну війною, ще довго буде бити по Україні.