Про те, чому останнім часом відбуваються вбивства воїнів у мирних містах

В Києві вбили начальника розвідки 1 бату 14 ОМБР Сергія Олексійовича Олійника

Поясню чому останнім часом ми стали бачити новини про вбивства чи тяжкі поранення Воїнів у мирних містах:

Кожен з нас, цивілів, які не воювали, хоча б декілька разів у житті ставав свідком конфлікту в публічних місцях.

Саме свідком, а не учасником – це важливо. Так от: 90% звичайних громадян не стануть влізати в конфлікт, бо “не моя справа”, або дружина, якщо з нею йдеш, почне на ноги вішатись з проханням не встрягати, ну і т.д.

Хлопці-фронтовики, які бачили смерть в обличчя, які ховали Друзів та Побратимів – мають інакший менталітет, видозмінений війною.

Їм глибоко все одно, (щоб не сказати міцніше), хто там, що і чим озброєний.

У них загострене почуття справедливості, і подекуди відсутній інстинкт самозбереження.

Я це знаю, адже одного разу брав участь в подібному конфлікті, коли до мого Друга і Побратима причепилася п’яна бидлота із запитаннями “Ты шо воевал? хто ты по жизни? Думаешь шо тепер блатной?”…

Читайте також: У столичному Гідропарку сталася бійка, військовий дістав ножове поранення

Скажу чесно – я навіть нічого вдіяти не встиг – Друг одного тупо “запинал”, а другий, бризнувши балончіком – ганебно втік, полишивши товариша.

Знаю й інший випадок, коли інший мій Друг так само почув на свою адресу хамство про “карателя” відпочиваючи в одному з закладів під час відпустки. Він набрав Друзів з району, ті під’їхали, адже хамів було багато – ну і про хамів більше нічого не відомо 🙂

Отже, треба розуміти, що Хлопці – ментально сильніші, чесніші та справедливіші, і саме тому постійно стають жертвами ситого, безкарного мирного життя, в якому ми з вами розчинилися і зачасту приймаємо як має бути, а вони цю дійсність приймати відмовляються.

Источник