З Росією батя точно не зрозуміє – Ярмоленко про трансфер Тейшейри, тренера Шевченка, футболку Степаненка та поїздку до АТО
Вівторок, 23 лютого 2016
13:59
З Росією батя точно не зрозуміє – Ярмоленко про трансфер Тейшейри, тренера Шевченка, футболку Степаненка та поїздку до АТО
Андрій Ярмоленко. Фото: dynamo.kiev.ua
Лідер київського “Динамо” Андрій Ярмоленко дав розгорнуте інтерв’ю виданню obozrevatel.com. У ньому він, зокрема, розповів про …
Про самопочуття після травми
Уже все стає на свої місця, працюю в повну силу. Звичайно, є невеликий дискомфорт, але лікарі мені сказали, що він буде сходити ще протягом трьох місяців. Доводиться терпіти. Але нічого страшного, травма – одна зі складових футболу. Готовність до “Манчестер Сіті”? З кожним тренуванням набираю форму. Звичайно, для повноцінної готовності було б краще, якби в запасі мав днів десять і провів пару ігор. Але якщо тренерський штаб довірить мені місце на полі, то я вийду і віддам всі сили, які в мене є – стиків і єдиноборств – нічого боятися не буду. І неважливо – випустять мене з перших хвилин або я ввійду у гру по ходу матчу.
Про підготовку до матчів з “Ман Сіті”
Ми почали розбирати матчі “Сіті” ще за 10 днів до зустрічі, намагалися на зборах награвати якісь моменти. Не будемо приховувати, що це команда, де на кожній позиції футболіст вищий за рівнем, ніж у нас. Не дарма все-таки там людей купують по 30-40-50 мільйонів. За рахунок чого їх можна обіграти? Тільки за рахунок злагоджених командних дій, самовіддачі. Головне – не боятися грати в футбол. Я впевнений, що кожен з хлопців, хто вийде на поле, віддасть всі сили. Ми розуміємо, що таке 1/8 фіналу Ліги чемпіонів і з ким нам доведеться грати. В команді всі хочуть не просто взяти участь, а перемагати.
Слабкі місця “МанСіті”? Я їх називати не буду, але вони є, як і в будь-якої команди. Навіть у “Барселони” є слабкі місця, тому “Манчестер Сіті” – не виняток. Ми їх знаємо і будемо намагатися ними скористатися. Якщо вийде, то виграємо, якщо ні – будемо лише оборонятися.
Про дозвіл УЄФА провести матч з глядачами
Я просто не уявляв, як можна було грати такий матч за порожніх трибун. Стільки праці і зусиль було зроблено. В Києві люди 16 років чекали, щоб “Динамо” вийшло з групи, і не подивитися на це – думаю, було б неправильно. Хочеться подякувати всім, хто доклав зусиль для цього рішення, і тим, хто пішов нам назустріч. Сподіваюся, ми виправдаємо довіру і більше не буде жодних казусів на трибунах, а люди будуть приходити і насолоджуватися футболом. Ми, в свою чергу, будемо намагатися показувати хорошу гру і радувати вболівальників. Історія з “Челсі”? Упевнений, що не повториться. Думаю, все побачили, у що вилився минулий раз. Тепер люди будуть розуміти, що цього не можна робити і всіляко припиняти подібне. Для людей в країні футбол – це віддушина, куди можна прийти і трохи розслабитися. Тим більше зараз вже такі цікаві стадії, сильні команди. Поліція на стадіоні? Якщо люди не можуть себе контролювати, то мають бути ті, хто їх заспокоїть. Так, я сказав, що підтримую повернення поліції. Але що тут такого? Той самий “Беркут” не вибіжить просто так і не битиме людей, якщо вони будуть спокійно сидіти дивитися футбол. А якщо вболівальники вдесятьох починають бити одного, то до них теж повинна застосовуватися сила. Але це моя позиція. Кожна людина має свою точку зору – скільки людей, стільки й думок.
Про матч із “Шахтарем” і футболку Степаненка
З перших хвилин щось пішло не так. “Шахтар” з самого початку почав створювати моменти, пішла якась нервозність, агресія. Можливо, через це кожен з гравців втратив впевненість. Ми знаємо, чого очікувати від “Шахтаря”, вони знають, що чекати від нас, але бувають такі ігри – недавно так “Барселона” розгромила “Реал”. Звичайно, ми винні. Після гри сіли, розібралися, що було не так. Я говорив і повторюся: мені соромно за такий результат, прошу вибачення перед уболівальниками, що так вийшло.
Футболка Степаненка? Там немає чиєїсь провини, крім моєї. Я говорив і буду говорити: я поклав футболку, щоб подякувати вболівальникам за підтримку. Самі розумієте, який стан, коли ти програв принциповому супернику 3:0. Я елементарно просто забув і пройшов мимо. Звичайно, ситуація була негарна. Але я навіть не думав, що з цього все так роздують – прийшов додому, почав читати, а там… Я відразу набрав Степаненка і все пояснив. Ми нормально один одного зрозуміли, тому що я не хотів вносити жодних сварок, і щоб була якась ворожнеча між футболістами “Динамо” й “Шахтаря”. Тим більше, що це було напередодні важливих ігор збірної. Знаю, що Степаненка накручували в “Шахтарі”, мовляв я це зробив спеціально. Повторюся – ми зідзвонилися з Тарасом, і все обговорили. Наш тренер збірної Заваров говорив, що я наплював на жителів Донбасу. Але такого немає, я поважаю людей, які живуть в Донецьку. Мені завжди було приємно грати там.
Про трансфер Тейшейри
Повівся на гроші? Звичайно, можна засуджувати. Але при цьому треба розуміти, що людина забезпечила життя собі й своїм дітям. Думаю, що якщо поставити 10 осіб і запропонувати їм таку зарплату, то 8 з них точно погодяться. Засуджувати Алекса за його вибір неправильно. Звичайно, це не топ-чемпіонат, але він їде грати в футбол за великі гроші і забезпечить свою сім’ю на кілька поколінь вперед. У кожного свої погляди на життя, тому чому б ні?
Про пропозицію грати в Китаї
Так, це було, але в мене свої життєві принципи. Я не можу бути лукавим – якщо сьогодні говорю, що хочу пограти в провідному чемпіонаті Європи, а завтра погнатися в Китай за грошима… Все за гроші не можна купити – у мене таке ставлення. Хоча, звичайно, я сів і задумався: може просто поїхати, буду собі спокійно грати в футбол, зароблю купу грошей і не матиму недостатку в них. Але все одно є якісь свої цілі. Це як в дитинстві, коли ти про щось мрієш і хочеш цього досягти. Чи була розмова з Суркісом щодо Китаю? Чесно кажучи, ми з ним це навіть не обговорювали. Мені подзвонив Вадим (Шаблій, агент – Прим.), Сказав, що є такий варіант. Я подумав пару хвилин і відповів, що не готовий. Гроші-грошима, але до такого продовження кар’єри я не готовий.
Про ставлення сім’ї до кар’єрних планів
Дружина й батьки з розумінням до всього ставляться. Вони знають, що я сам можу прийняти якесь рішення і нічого не зможуть зробити. У мене така сім’я, що, якщо скажу, що хочу поїхати в Китай, всі близькі і друзі тільки підтримають мій вибір і завжди будуть зі мною. Скажу, що хочу залишитися грати до 35 років в Києві – теж підтримають. Для цього і є сім’я та друзі. Росія? Вони ж знають мою життєву позицію, тому знають, що я на таке не погоджуся. Батя мене точно не зрозуміє (сміється)!
Про футбольну школу в Україні та на Заході
В нас є фахівці, але їх не цінують і для них зроблено дуже мало умов. Я спілкуюся і підтримую стосунки з багатьма тренерами в Чернігові, і коли вони називають свою зарплату, то це просто смішно. Зрозуміло, що зараз можна міркувати про лікарів, вчителів та інші професії. Але має бути гідна плата за працю. Звичайно, ніхто не може зробити тренерам зарплати 30 тисяч гривень. Тоді у нас все будуть тренерами. Це я кажу в ідеалі, коли в країні все добре. Якщо викладачеві платити хороші гроші, то він із задоволенням буде вчити дитину і триматися за свою роботу. Але в футболі дітям потрібні відповідні поля, щоб розвиватися. Чому, коли ми граємо з іспанцями навіть на такому рівні, то говоримо, що ми поступаємося їм у техніці та роботі з м’ячем. Там дітям з 6 років прищеплюється тактика, володіння м’ячем і т.д. А в нас думають, що дитині ще зарано таке і можуть дати пробігти тест Купера, наприклад. В Україні є хороші наставники, але багато тих, які ще живуть в СРСР. Вони можуть просто кинути м’яч, і діти бездумно граються. Тренер повинен ще й бути хорошим психологом, вміти розмовляти з дитиною. Я по собі пам’ятаю. Бувають такі періоди, коли нічого не виходить. Я був пригнічений, коли мене в Києві вигнали з академії. Добре, що мені щастить на тренерів. Починаючи з дитячої школи і до тепер.
Якщо тренувальний процес побудувати на триманні м’яча на коротких ділянках поля, щоб діти грали в пас, то потім це відкладається в свідомості і на дорослому рівні вже отримуєш задоволення від такої гри. А в нас дітям дають величезні квадрати, де 5 × 5 грають на півполя і упор робиться більше на фізику. Наші тренери звикли, що ми технікою не візьмемо. Але це не так. Ми однакові люди – дві ноги, дві руки. Я не думаю, що у іспанців якась особлива кров. Тому якщо прищеплювати з самого дитинства, то і українці можуть бути технічними.
Про Сергія Реброва
Він намагається знайти спільну мову з кожним футболістом, який би важкий у гравця характер не був. У нього є свої погляди на футбол, які дають результати. Ми виграли чемпіонат, Кубок України, вийшли з групи в Лізі чемпіонів. Це багато про що говорить. Звичайно, для головного тренера важливо, щоб у нього були хороші помічники. Рауль робить дуже великий внесок в успіх команди. Втім, як і Федоров і Михайлов. Вони все доповнюють один одного в тренерському штабі. Очолити збірну? Я вважаю, що він готовий. Напевно, клуб і збірна – було б важко, але чому немає? Хоча треба уточнити – чи хоче він сам цього. Ребров – хороший тренер. Він уже завоював кілька трофеїв, тому міг би сісти і сказати: “Я виграв, і все знаю”. А людина їздить, не соромиться вчитися, намагається розвиватися, дивиться тренувальні процеси. Це корисно. Футбол не стоїть на місці і вчитися ніколи не пізно.
Про Шевченка в штабі збірної
Приємно буде попрацювати з Андрієм Миколайовичем. Він багато чого досяг у футболі і найголовніше, щоб йому вдалося передати цей досвід хлопцям. Якщо він це зможе зробити, то ми зробимо величезний крок вперед. Те, що асистент, а не відразу головний? Думаю, правильно, що так зробили. По-перше, тому, що перед збірною стояло завдання вийти на Євро. Фоменко його виконав і було б неправильно його знімати. А по-друге, можна тільки уявити, який тиск був би на Шевченка, якби він відразу став головним. Програй він хоч один матч на Євро і його б тільки ледачий не полоскав. Якщо він хоче в майбутньому стати головним тренером, а я впевнений, що він планує ним стати, то робота помічником стане для Шевченка величезним досвідом. Приклад того самого Реброва перед очима – далеко ходити не треба. Був помічником у одного-другого, подивився, що як, що потрібно змінити в тренувальному процесі і ми бачимо, що з цього вийшло.
Про шанси на Євро-2016
Звичайно, група в нас важка. Але вийти з неї можливо. Ми з німцями грали в Києві внічию, нехай і в товариському матчі. З поляками грали і обігрували їх. З ірландцями я особисто не зустрічався, але їх ми теж перемагали. Чому зараз не можемо цього зробити?
Про допомогу українській армії
Клуб не лізе в ці справи. Вони можуть робити свою якусь акцію, коли просять футболістів взяти участь, а є, коли гравці самі допомагають. Це моя особиста позиція. В мене багато знайомих журналістів і мені не важко зателефонувати і попросити, щоб він написав, як я комусь дав грошей. Але навіщо про це всім знати? Я звик з дитинства – зробив добру справу і добре. Наприклад, у Роми Зозулі інша позиція і я з ним теж згоден. Люди бачать, що він допомагає і інші починають допомагати. Поїхати в зону АТО до хлопців і щось їм вручити? Чому ні? Якщо це допоможе людям, на яких зараз тримається наша країна, додасть їм якихось сил, із задоволенням поїду. Чи страшно? Звичайно, я боюся, але це природне почуття будь-якої людини, коли йде війна. Думаю, кожен боїться за своїх рідних і близьких. Але якщо не буде іншого виходу і щось загрожуватиме моєї сім’ї, то я готовий ідти і так само стояти там із хлопцями.
Об авторе
