Львівським педагогам давали путівки в Крим

Понеділок, 22 лютого 2016
17:54

Історія

Львівським педагогам давали путівки в Крим

 
Коментувати
Роздрукувати

25 лютогого 1914 року в Катеринославі народився Євген Березняк. Ветеран Другої світової, Герой України, розвідник якому вдалося врятувати історичний центр Кракова від знищення нацистами. Українець став прототипом для створення радянського фільму “Майор Вихор” 1967-го року та польського “Зберегти місто” 1976-го.

– До приходу “совєтів” у Львові було всього 3 школи з українською мовою викладання. Повну середню освіту із них давала тільки Гімназія № 1 на вулиці Сапеги. Ще дві початкові безкоштовні восьмирічки тулилися на Левандівці й Кульпаркові – тодішніх околицях міста. Для прикладу, єврейських шкіл було в п’ять разів більше, – пригадував 99-річний Євген Березняк тодішній голова міського відділу народної освіти в одному із своїх останніх інтерв`ю.

– Це зовсім не відповідало етнічному складу населення. Ніяких директив, інструкцій з приводу освітньої політики перетворення навчальних закладів Львова на українські ми тоді не одержали , діяли на власний розсуд.

До Західної України Березняк приїхав із Дніпропетровщини, де завідува народною освітою в Петропавлівському районі. Як один із кращих сільських вчителів республіки вже мав медаль “За трудову доблесть”, яку отримав з рук Голови Веховної ради СРСР Михайла Калініна.

– Яку мову викладання залишати в школі вирішувалося голосуванням на батьківських зборах. Полякам, в страху перед новою владою, часто доводилось віддавати свій голос за українську. Особисто був у греко-католицького Митрополита Андрея Шептицького, переконував віддати 50-ту школу в була підпорядкування мого відомства, наводив демографічну статистику, майже половина її учнів були українцями. А заклад залишався польськомовним й на матеріальному забезпеченні церкви.

Під головуванням Євгена Березняка пройшов повний навчальний рік 1941 року. Українських шкіл стало 46, з викладанням на ідіш скоротили до 6. З’явилося 4 російськмовні для дітей радянських військовослужбовців – у Львові розмістили штаб Прикарпатського військового округу Червоної армії.

– Програму польських шкіл не змінювали. Підручники для них почали друкувати лише по війні. Книжки українською в 1939 році почали завозити зі сходу республіки, так само як і викладацькі кадри. Їхали до Львова наставники з Одеси, Полтави, Кіровограду, особливо цінувалися педагоги з Житомирщини, Вінниччини, які так само добре володіли й польською мовою. Але біля вісімдесяти відсотків вчителів українських шкіл Львова були місцеві. У Львові відкрили інститут вдосконалення вчителів. На зустріч з його слухачами приїжджали письменник-гуморист Остап Вишня, поет Андрій Малишко. 21 червня 1941-го я ввів урочистий вечір в 20-тій польській гімназії присвячений закінченню навчального року. Наставників які найбільше показали своє старання в роботі ми нагороджували грошовими преміями, давали відрізи матерії для суконь і костюмів, вручали путівки на відпочинок в Крим.

Скористатися педагоги ними не встигли. Наступного дня- 22 червня 1941-го року розпочалась радянсько-німецька війна.

За тиждень до нападу Німечинни на СРСР до Львова з Москви приїхала спеціальна комісія для перевірки діяльності місцевого відділу освіти, очолювали її відповідальні працівники ідеологічного управління ЦК КПРС.

Ще в квітні 1940 року в кремль на особисте ім’я Йосипа Сталіна прийшла скарга про “Извращение национальной политики комунистической партии в Львове”. Написала листа польська письменниця Ванда Василевська, дружина улюбленця “вождя” драматурга Олександра Корнейчука. Дочка одного з лідерів Польської соціалістичної партії Василевська в 1939 році прийняла радянське громадянство й переїхала з Кракова до Львова. Як дочка свого народу вона разом із польської інтелігенцією обурювалася українізації міста, який вважався культурною столицею Польщі.

Сталін відреагував на прохання Василевської розібратися із ситуацією. Мене як ініціатора українізації львівських шкіл очікувало розслідування, але війна перервала роботу московської комісії.

Источник