КАНДИДАТ НА ПОСАДУ ГОЛОВИ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ НАРДЕП ВАЛЕРІЙ ПАЦКАН: “БАГАТО ХТО ПІДХОДИВ. ТІ Ж ЧЛЕНИ ОПОЗИЦІЙНОГО БЛОКУ ТИСЛИ РУКУ Й КАЗАЛИ: “ТВОЇ ТЕБЕ Ж І КИНУЛИ”

Це перше інтерв’ю народного депутата із БПП Валерія Пацкана після провалу парламентом голосування за Рахункову палату. За попередньою інформацією, саме він мав би очолити цей орган. "Цензор.НЕТ" дізнавався, що в процесі пішло не так.
***
Майже два роки тривав конкурс на обрання членів Рахункової палати – органу, який проводить аудит використання всіх державних коштів. Зрештою минулого вівторка питання дійшло до сесійної зали. Провели рейтингове голосування й серед 28 кандидатів залишили необхідних дев’ ять. А далі почалося найцікавіше – обрання цього складу просто провалили. Для ухвалення рішення не вистачило 15 голосів. Чому так сталося, “Цензор.НЕТ” розпитав одного з кандидатів, народного депутата від “Блоку Петра Порошенка” Валерія Пацкана, який претендував на посаду голови Рахункової палати.

“ПІСЛЯ ГОЛОСУВАННЯ ПІДІЙШОВ ДЕРКАЧ І СКАЗАВ: “МИ В ПІСТ ПРИЗНАЧАЛИ ТІГІПКА. ДЕ ВІН ЗАРАЗ? ТОМУ НЕ ЗАСМУЧУЙСЯ”

– Ваші колеги по коаліції з “Народного фронту” дали “за” призначення членів Рахункової палати лише 7 голосів із 81. Тобто “зарубали” голосування. Ви розбиралися, чому так сталося? Чому вас так кинули?

– Для початку, щоб усім було зрозуміло, треба розібратися, що взагалі таке Рахункова палата? Ми створили певну кількість антикорупційних органів, щоб ефективно запобігати та протидіяти корупції в країні, проте забули, що вже є такий орган, як Рахункова палата. Насправді це незалежний орган, який здійснює контроль за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням. Він підзвітній Верховній Раді та інформує її про результати своєї роботи. Іншими словами, він має повноваження здійснити перевірку ефективності використання державних коштів всіма органами, включаючи Кабінет Міністрів, НАБУ, Адміністрацію Президента, Верховну Раду, всі державні підприємства…

Згадайте, люди на Майдан вийшли з двох причин. Перша – європейська інтеграція. Друга – протест проти дерибану державних коштів владою Януковича. Рахункову палату потрібно було перезавантажити одразу після Революції Гідності. А тому залишити у складі цієї установи тих людей, які там сидять по 10-15 років, та очікувати від них об’єктивності й ефективної діяльності – це абсурд.

Так, сьогодні ми маємо непоганий орган – НАБУ, а також Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Супер! Я за те, щоб вони працювали якомога ефективніше та давали максимально прозору оцінку діям державних чиновників, які намагаються за рахунок тих мільйонів українців, які вийшли на Майдан, заробити кошти. Але перезавантаження, про яке я говорив, так і не відбулося.

Я не є людиною, яка б весь час звинувачувала та критикувала. Тому що розумію: реформи не даються легко. Я проаналізував, як відбувалися процеси реформування в інших країнах – як ставилися до Бальцеровича та Міклоша. Так, погоджуюся, їх тоді не любили. Але вони в один момент повинні були здійснити перезавантаження та дати шлях новому. Я б дуже хотів, щоб усе те, що зараз відбувається у нас в державі, переросло у те, що відбувалося у Польщі, Словаччині, Німеччині та інших країнах, які розвивалися. Але без конкретного моніторингу та аналізу доходів і витрат державних коштів я не вірю в реформи. Саме тому подався на конкурс до Рахункової палати. Говорили, що повинен був її очолити. В цьому питанні визначається сесійна зала. Так, я не буду обманювати – старався спілкуватися з усіма депутатами, приходив на фракції, виступав там…

– У всіх фракціях були?

– Ні, не у всіх. Спілкувався із колегами з “Батьківщини”, “Самопомочі”, позафракційними “свободівцями”, які так само зі мною пройшли Майдан.

У мене завжди була чесна громадянська позиція, я завжди намагаюся бути об’єктивним у своїй роботі. У минулому скликанні я очолював комітет з питань прав людини. Зараз є першим заступником голови цього ж комітету. Перш за все, у своїй роботі я керуюся дотриманням прав людини і законів України. І мені неважливо, представник якої фракції подає законопроект. Якщо він відстоює права людини – я буду за нього голосувати. І про це всі знають, що і показала кількість голосів.

Завжди намагаюся жити за правилом: якщо дав слово, то тримаю. Або ж тоді не даю його взагалі. Знаєте, на початку політичної кар’єри я підтримував молоду команду КВК у Закарпатській області. Хлопці за моєї підтримки потрапили в Сочі, зайняли там призове місце. Приїхали й кажуть: “Ми хочемо тобі віддячити”. Я відповів: “Не треба віддячувати, може, поможіть у кампанії” (це як раз був 2012 рік). На одному із заходів вони мені подарували табличку із написом: “Пацкан сказав, Пацкан – зробив”. Я за цим принципом жив і продовжую жити.

– На якому рівні була погоджена ваша кандидатура? Верховної Ради? Президента?

– Було одностайне рішення фракції на підтримку моєї кандидатури.

Я спілкувався із Президентом. Близько трьох тижнів тому у нас було кілька зустрічей по одному із законопроектів – про подвійне громадянство, що розглядався в комітеті, де я працюю. Я безпосередньо займаюся цією проблематикою, знаю законодавство та розбираюся у питаннях національних меншин. Я народився і проживав на Закарпатті, де налічується 100 нацменшин. До окупації Криму на запрошення Мустафи Джемілєва брав участь у заходах, присвячених Дню пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, тобто я жив цим питанням. Так от мене Президент запросив із тоді ще своїм представником у Верховній Раді Артуром Герасимовим поговорити про цей законопроект. Я розказав, що його треба трактувати виключно щодо державних службовців, із чим Порошенко погодився. Потім він сам підняв тему: “По Рахунковій палаті – ми тебе підтримуємо”. Це були слова Президента.

У понеділок було засідання фракції, де був присутній Петро Олексійович. Серед інших розглядалося питання, підняте першим заступником керівника фракції Ігорем Кононенком, який наголосив: “У нас у вівторок важливе голосування. Ми повинні одноголосно підтримати Пацкана. Ми не маємо інших кандидатур. Інших кандидатів у члени Рахункової будемо погоджувати із іншими фракціям и “…

– Однак цього “одноголосно” не було – 40 ваших колег і з БПП не натиснули кнопку “за”.

– Я у вівторок (після голосування. – О.М.) спеціально взяв паузу, щоб не коментувати на емоціях. Я дав собі слово, що у такому стані не буду ні з ким спілкуватися, тому що можна людину образити чи сказати щось таке, чого не варто було б говорити. Ти ж не знаєш, якою у неї могла бути мотивація для тієї чи іншої дії. Тому я для початку проаналізував всі голосування. Чітко визначив: де – друзі, а де – вороги. Хочу сказати, що навіть якщо наші партнери по коаліції нас підтримали, то є питання по нашій фракції. До деяких своїх колег я підійшов, бо серед них є друзі, тому я ніяк не міг зрозуміти, чому вони так голосували…

– Прізвища назвете?

– На сайті Верховної Ради є все – проаналізуйте. Є мої друзі, які дотепер не розуміють, як так відбулося, і хто крикнув тоді: “Не голосувати!” Можливо, хтось на той момент хотів зупинити голосування. Я особисто пропонував голові Верховної Ради виставити сигнальне голосування, щоб зрозуміти: якщо є необхідна кількість – голосуємо, ні – йдемо на додаткові консультації. Бо у нас для розгляду в сесійній залі є ще четвер, тиждень перед Пасхою (на кілька секунд замовкає. – О.М.). Не відбулося. Просто після всього цього, як я сказав, я побачив, де друзі, де – не дуже друзі (посміхається. – О.М.), а де вороги. Я, до речі, вдячний деяким своїм колегам із “Народного фронту”, на яких тиснули, щоб не голосували, але вони не послухалися і обрали кнопку “за”. Я дякую тим, хто має чітку громадянську позицію і не ведеться на політичні лозунги. Ірина Геращенко у вівторок звернула увагу, що йдеться не про партійні квоти. Це перезавантаження органу, підзвітного Верховній Раді. Ми всі кричимо, що є парламентсько-президентською державою, тому, мовляв, повинні мати вплив на Кабмін. Ви, мої друзі, колеги, сьогодні цей вплив втратили, бо ще на невизначений термін залишили працювати людей, які там сидять по 15 років. Отак самі собі плюнули в душу. Я не можу зрозуміти, як можна кричати, що ми хочемо відкликати того чи іншого міністра, а потім не голосувати за Рахункову палату.

Знаєте, мене перед голосуванням запитували: “А ти змінишся після призначення? Чи не з’явиться в тебе манія чиновника?” Я відповідав: “Друзі, ви мене стільки часу знаєте. Хіба я змінювався?! Ні. І не збираюся. Я вам даю слово: коли я буду працювати у Рахунковій палаті, моє спілкування із народними депутатами не зменшиться, а збільшиться”. Тому що я повинен буду прийти до Верховної Ради, виступити щодо того чи іншого відомства чи підприємства (перед тим відправивши документи у НАБУ, Генпрокуратуру) та дати депутатам сигнал, де є непорядок. Тоді вони повинні викликати керівництво тієї структури та заслухати його звіт. Можливо, нас двох одночасно – я готовий до такої співпраці. Я к і до публічних дискусій. Мені шкода, бо в цьому списку кандидатів були порядні люди, які б могли оновити Рахункову палату. Хоч і не всі.

– Хто саме – знову не озвучите?

– Скажемо так: деяких я не хотів би там бачити. Але я не впливаю на це рішення. Визначається сесійна зала.

– Ви згадали, що це призначення – не зовсім політичне. А Ігор Попов із Радикальної партії (яка, до речі, теж не голосувала) написав, що “Народний фронт” побачив: 5 із 9 кандидатур лояльні до БПП, тому й не підтримали. Ось така думка.

– Можна нав’язати ярлики лояльності до будь-чого та будь-кого. Я ж, виходить, теж лояльний до БПП, бо належу до цієї фракції. Але я складу присягу і буду служити Верховній Раді та народу України, як і раніше це робив. Якщо хтось думав, що Пацкан іде за посадою, то розчарую – вони мені не потрібні. Там рутинна цілодобова робота, тому що потрібно вичистити те, що там робилося 15 років. Я свідомо знав, на що йду (знову ненадовго замовкає. – О.М.). За годину до голосування у мене відбулася цікава розмова. Ми з Віктором Івановичем Балогою завжди були опонентами з багатьох питань. Але він до мене підійшов, сказав, що проголосує, і запитав, навіщо мені це потрібно? Говорить: “От тобі зараз скільки?”. Відповідаю: “42”. Він: “Ти розумієш, шо на 6 років “закопуєш” своє життя?! При цьому нікому не будеш потрібен”.

Була ще одна цікава розмова із моїм колегою із БПП Олександром Домбровським. Він каже: “Що б ти не робив, там (показує догори. – О.М.) нагорі бачать – має на увазі не в Адміністрації Президента (посміхається. – О.М.). Як Богу завгодно, так і має бути”.

Після голосування підійшов Андрій Деркач із Опозиційного блоку і сказав: “Ми в піст призначали Тігіпка. Що з ним сталося? Де він зараз? (всміхається. – О.М.). Тому не засмучуйся – в піст не можна робити призначення”. Взагалі багато хто підходив. Ті ж члени Опозиційного блоку (як би я до них не ставився), але тисли руку й казали: “Твої тебе ж і кинули”.

– Але ж це правда.

– (Киває. – О.М.) У кожній брехні є доля правди.

– Ви були готові до такого розвитку подій?

– Зранку я знав – щось має статися. Я ж в курсі, як готуються до голосування. А тут все відбувалося не так. Але я ж кажу, що не засмутився. Життя продовжується (посміхається. – О.М.) – на вулиці прекрасна погода, скоро Великдень, потім – день народження. У всьому потрібно знаходити позитив.

“ЗА СЕБЕ “УТРИМАВСЯ”, БО РОЗУМІВ, ЩО ЦЕ БУДЕ КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ”

– Ви ж знаєте, що найцікавіше у Верховній Раді відбувається у кулуарах. От тут обговорюють, що “Народний фронт” побоявся, що ви на цій посаді можете організувати перевірку діяльності Арсенія Яценюка за час, коли він був прем’єр-міністром. Наскільки, на вашу думку, це відповідає дійсності?

– Не прив’язуйтесь до прізвищ, бо неважливо, хто був прем’єром – Азаров, Яценюк, Гройсман. От мене багато хто з моїх колег запитував, як я збираюся працювати. Відказував: “Згідно з чинним законодавством та в комунікації із порядними людьми”. Зокрема народними депутатами. Бо я усвідомлюю: від їхнього голосування в сесійній залі буде залежати діяльність Рахункової палати, бо цей орган підзвітний Верховній Раді. Якщо я прийду й покажу парламентарям, де були порушення, вони повинні зробити висновки. Без них я не можу ні викликати міністра, ні ініціювати відставку того чи іншого керівника підприємства. Я був готовий працювати. Але зараз не збираюся коментувати ті плітки, які ходили останнім часом.

– Але ці припущення мають під собою ґрунт – не так давно у парламенті працювала робоча група, яка вивчала матеріали Миколи Гордієнка про корупцію в уряді Яценюка. І тоді “Народний фронт”, скажемо так, не дуже комфортно себе почував. Зараз у них теж немає гарантії, що народний депутат із БПП на посаді голови Рахункової палати у певний момент не почне подібні перевірки.

– А чому ви так не любите Арсенія Петровича? У нього все чудово. Я можу дати слово, що працюю і працюватиму згідно з чинним законодавством.

– А, може, все банально – вони просто хотіли свого представника (Руслана Лук’янчука) на голову Рахункової палати?

– А чому ні?! Вони так і говорили, що хотіли свого. Я з повагою ставлюся до Руслана Лук’янчука. Голосував за нього. Це моя позиція. Майже всіх підтримав у рейтинговому голосуванні. За себе “утримався”, бо розумів, що це конфлікт інтересів.

– А за остаточне рішення взагалі не голосували.

– Я тоді не встиг натиснути жовту кнопку (“утримався”. – О.М.), тому взагалі витягнув картку. Я – юрист, тому прекрасно розумію наслідки тієї чи іншої дії. Усвідомлюю: якщо я на сьогоднішній день народний депутат (тобто представник Верховної Ради), а більшість кандидатів не є такими, то ми повинні чесно йти на конкурс й боротися за місце у Рахунковій палаті. Я не збираюся вигравати нечесно. Рівень моєї підтримки у цій залі, судячи із рейтингового голосування – це 291 голос. Я дуже дякую своїм колегам – як тим, хто проголосував, так і тим, хто цього не зробив.

– Ви говорите, що конкурс повинен бути чесним. Він таким був? Чому громадськості так мало про нього відомо?

– Чому ж мало?! Просто трохи підзабули, бо він відбувся ще більше, аніж півтора роки тому. Він, дійсно, був чесним: бюджетний комітет зробив оголошення, на конкурс подалися аудитори, представники громадськості із Реанімаційного пакету реформ. Конкурсну комісію очолював Іван Іванович Крулько (йому окрема подяка, як і представникам комітету з питань бюджету, тому що вони відпрацювали на всі сто). Так от кожен кандидат приходив та пропонував свою стратегію розвитку Рахункової палати. Я йшов із презентацією своїх перших п’яти кроків…

– Розкажіть про них коротко.

– Перше – повне перезавантаження діяльності органу.

Друге – публічний аудит того, що було зроблено до мене. Я би звернувся до Верховної Ради, щоб провести незалежний об’єктивний зовнішній аудит із залученням міжнародних аудиторів.

Третє – публічний конкурс на заміщення представників Рахункової палати в областях.

Четверте – публічність діяльності органу – запрошення журналістів на засідання та звіт перед громадськістю.

П’яте – повноцінна комунікація із Верховною Радою. Без цього не зможе нічого відбуватися.

Можливо, не в такій послідовності, як я сказав, але ось такі перші п’ять кроків.

– Тепер буде новий конкурс . Він знову триватиме майже два роки?

– Таке може бути. І весь цей час ми знову залишимося без повноцінно діючої Рахункової палати.

– Звернула увагу, що ви сказали: “Коли я буду працювати у Рахунковій палаті”. Я так розумію, що ви не полишаєте бажання очолити цей орган?

– (Всміхається. – О.М.) Є такі дві істини: “Ніколи не кажи ніколи” й “Ніхто не знає, що буде завтра”. Але я вважаю, що боротьба тільки починається. Я не збираюся здаватися. Готовий знову йти та презентувати свої п’ять кроків. Звичайно, не буду брехати – осад лишився. Але скласти руки й не боротися – це неправильно.

– Після голосування УДАР збирався у Маріїнському парку та проводив нараду…

– (Перебиває, посміхається. – О.М.) Не було ніякої наради. Після шостої години ми зібралися, щоб піти привітати Співаковського із днем народження.

– Я не повірю, якщо ви мені скажете, що не обговорювали провал призначення Рахункої палати.

– Звичайно, обговорювали. Я вам обіцяю, що нашу позицію почують.

– Ви на початку нашого інтерв’ю розказали, що деякі ваші друзі не зорієнтувалися. Чому не написати заяви в Апарат Верховної Ради?

– Нічого це не змінить. Порушення регламенту не було. Дякую Андрію Володимировичу за чітке дотримання процедури.

– Так навмисно проводився розгляд питання?

– Дивіться, після того, як ми не повернулися до голосування, спікер одразу оголосив, що дає доручення бюджетному к омітету провести новий конкурс. Після бою кулаками не махають.

– Говорили із Парубієм після голосування?

– Ні. А які в мене можуть бути розмови та претензії до нього?! Голова дотримувався регламенту. От і все.

– А з Президентом? Щоб “подякувати” за підтримку.

– Ні. Президент був у відрядженні, про що він повідомив нам на фракції.

“МОЖЕ, НА ПОСАДІ ГОЛОВИ ФРАКЦІЇ ГЕРАСИМОВ ЩЕ БІЛЬШЕ РОЗКРИЄТЬСЯ”

– Хотіла вас запитати про ще одну важливу для фракції подію, яка нещодавно відбулася – ротацію в керівництві. Артур Герасимов очолив БПП, а представником Президента у Верховній Раді призначили Ірину Луценко. Як ви оцінюєте ці зміни?

– Добре знаю і Герасимова, і Луценко. Ірина Степанівна колись у мене була заступником у комітеті. У нас чудова комунікація. Я дуже позитивно до неї ставлюся. Вона має свою позицію. Проявила її, коли фактично “відбивала” на судах свого чоловіка, який нині є Генпрокурором.

– Але зараз чи не буде це призначення конфліктом інтересів, коли чоловік очолює Генпрокуратуру?

– Час покаже.

– А щодо Герасимова?

– За останні два місяці, як він працював представником Президента у Верховній Раді, у мене з ним була тісна комунікація по законопроекту щодо подвійного громадянства, про який я вам сказав. Він намагається щось зробити, організувати процес. Мені це імпонувало. Далі – будемо бачити.

– Але представник Президента і керівник фракції – це різні функції. БПП є досить, як то кажуть, демократичною. Чи впорається він? Має потенціал?

– Побачимо. Може, на цій посаді він ще більше розкриється.

Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”

Фото: Наталя Шаромова, “Цензор.НЕТ”

Источник