“Жодна рана ще не перетворилася на шрам” – Денисенко про події 2014 року

Весь 2014 рік не відпускало збудження. Від надії, від страху, від болю, від сили, від безпорадності, від розмаху крил та причетності.

Не відпускав Майдан, навіть коли дивився на тебе з монітора. Кричав до тебе або шепотів, стріляв по тобі, хоча падали замертво інші. І лице Нігояна, іконописне та прекрасне, не відпустить ніколи. Так, може, це попсово та символічно, бути першим агнцем, але він так і залишається нервовим спазмом, котрий ковтаєш разом із непролитими сльозами, і не забути ніколи. Не забути ніколи незнану тобою за життя людину.

Доба в ті часи була дивною, інколи можна було збагнути, котра година, відстежуючи пересування сил Беркуту, здивовано фіксувався час: перша ночі, півчетвертої, шоста ранку.

Потім не відпускав і не відпускає Крим, Одеса, Іловайськ, Волноваха, Піски, Маріуполь, та й будь-який цвинтар, де множилися могили під українськими стягами, могили тих, кого забрала ця війна. Ніколи так довго я не думала про кольори прапора УПА, чорний колір жалоби та пов`язок та чорних проваль під очима у вдів та вдівців, червоний – крові та пристрасті.

Всі ці рани є на наших тілах, є в наших душах, навіть тоді, коли ми начебто пробуємо відсторонитися або бути непричетними.

Все, що переживає країна, позначається на кожному та кожній з нас. Неважливо, який бік барикад хто обрав. Неважливо, кого першим проклинає, а в кого просить про милість та спасіння.

Жодна рана ще не перетворилася на шрам, і запросто може початися сепсис. Ніхто нікого не лікує, хоча пропонує як в недобросовісній рекламі начебто якісні ліки. Проковтни пигулку – та засни, все буде добре. Без переливання крові, без госпіталізації, без іноземних антибіотиків, без місцевих магічних трав, без зусиль та віри в себе. Проковтни – засни. І все буде добре.

Багато хто з нас живуть як підірвані, зруйновані хати та будинки. Без дахів, без тепла, без любові. Спробуй заснути без любові. Спробуй заснути, коли такий холод.

Можна вірити, а можна не вірити Бога. Як і в енергію. Як і в невідворотність.

Але той, хто винний в смерті невинної людини, той, хто топчеться пам`ятю, той, хто використовує, той, хто вірує в нездоланну корупцію, власні кошти та недоторканість, вночі не раз прокинеться загорнутим у піт, бо обов`язково зустріне тих, хто пішов з цього життя під час буремних подій, і тих, хто залишився тут з пам`ятю та болем, що них не можна проковтнути.

Источник