ВОЛОНТЕР ЛЕОНІД МАСЛОВ: “НА НАШОМУ ПОРТАЛІ БУДЬ-ХТО МОЖЕ ЗАЛИШИТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО НЕДОБРОЧЕСНУ ПОВЕДІНКУ СУДДІВ: НЕ ПЛАТИТЬ ПО БОРГАХ, КИНУВ ДРУЖИНУ З ДИТИНОЮ, НЕ РОЗРАХУВАВСЯ З СУСІДОМ, ЯКОГО ЗАЛИВ. ЦЕ МАРКЕРИ НЕДОБРОЧЕСНОСТІ”

Після демобілізації з 92-ї бригади 50-річний розвідник увійшов в громадську раду доброчесності, головна задача якої – змінити суддів в Україні на таких, що будуть виконувати закони, а не збагачуватися на своїх посадах.

Леонід призначив мені зустріч у приміщенні, де кандидати на посади суддів Верховного Суду складали письмовий екзамен. Харків’янин, який тепер більше часу проводить у Києві, чим вдома, хотів на власні очі побачити, як відбудеться відбір, чи не буде порушень. Леонід – приклад того, як люди, які добровольцями пішли на війну, намагаються змінити країну і в мирній її частині, створити реформи, які справді почнуть працювати. Відслуживши рік на передовій, знищивши разом з побратимами не одну одиницю ворожої техніки, тепер Леонід увійшов у громадську раду доброчесності, яка контролює судову систему.

У чорній шляпі, пальто та шкіряних туфлях Леонід схожий на шпигуна із англійського фільма. Він елегантний, багато усміхається. Спілкується виключно українською – і це його громадянська позиція. Його позивний викличе подив – Гіві. Леонід має його з 2008 року. Взяв, граючи у комп’ютерну гру для тролінгу російських окупантів Грузії. А ще у 50-річного бійця – четверо дітей. Двоє синів уже дорослі. А дві донечки – зовсім маленькі. Найменшій – півтора рочки…

“МИ ЗАВЖДИ СТАВИЛИСЯ ДО ПОЛОНЕНИХ ТАК, ЯК ХОТІЛИ, ЩОБ СТАВИЛИСЯ ДО НАС. ЧИ ДО КОГОСЬ З НАШИХ” – Ви саме та людина, яка надала розголосу затриманню під Щастям Александрова та Єрофеєва…

– Ми бачили, що це затримання хочуть втаємничити, а затриманих нами росіян приписують собі вже інші люди. Тому й було вирішено зробити розголос. Комбриг їхав у Київ на секретну нараду, а приїхав на прес-конференцію. Я в цей час скинув відео допиту Борису Філатову, і воно отримало більше ніж мільйон переглядів за перший день. Це стало відомо широкому загалу. Приховати нашу роботу вже було неможливо.

Нагадаю, як все було. Піхота бригади затримала двох ворогів, а розвідка приєдналася, аби дістати третього. Насправді їх було більше. Але бачили, що тікає ще один боєць. Під час переслідування група розвідників з комбригом нарвалися на мінометний відсікаючий вогонь. Були поранені наші бійці Кірилич та Ольха. Легке поранення отримав і комбриг Вітер. Решта розвідників доставила затриманих у шпиталь, який знаходиться відразу за мостом. До нього менше кілометра з передової. Були перестороги, що цих кадрових офіцерів будуть намагатися витягти. Про те, що вони офіцери російської армії, обидва сказали відразу, коли до них, поранених, підійшли. Командир роти розказував: ” Я з автоматом підхожу, а воно відразу кричить: “Не стреляйте, я офицер вооруженных сил России”.

Допит Александрова проводили Змєй і Крим. А комбріг – Єрофеєва. Саме допит Александрова мені й передали. Потім навіть контррозвідка мене допитувала: хто дозволив розголосити? Ми тоді відразу почали говорити, що цих полонених добре було б обміняти на Савченко. Так згодом і сталося. Але мені найбільше хотілося, щоб вони відповіли за те, що вбили нашого бійця. Чому вони приперлися? Розповідали, что до них дійшла інформація, що між нами і 80-ю бригадою був бій. І ми тут одне одного навбивали, тіла лежала купами. От вони й полізли подивитися. Російські канали передивилися, чи що? Але вони не очікували нарватися на Жука, який знаходився на посту в окопі. Він передавав тоді, що група побігла, як кабани. Їх було далеко чутно. Він і відкрив вогонь по силуетах, бив влучно, по кінцівках, поранив двох. Полоненим відразу ж надали допомогу.

Єрофеєв просив, щоб йому операцію робили без наркозу. Боявся, що нирки виріжуть. Цю дурню про українських лікарів-м’ясників, що розбирають на органи, ми почули ще від одного диверсанта, якого зловили. Це був єдиний випадок, коли вояк був з українським паспортом. Луганчанин. Потім батько його телефонував, дякував, що сина не добили на місці. Йому в лікарню принесли необхідні білизну, речі, а він після операції питав: “Хлопці, які органи у мене забрали? Правду скажіть”. Ми відповіли: можливо, мозок… Його у нього явно не було, якщо пішов воювати за ополченців та ще й такі дурні питання задавав. Ми завжди ставилися до полонених так, як хотіли, щоб ставилися до нас. Чи до когось із наших.

– В зоні АТО ви відслужили рік?

– Так, звільнився, бо війна ввійшла в якусь таку фазу – війна-не війна. Якби був професійним військовим, приніс би більше користі. За віком вже міг би бути полковником, але я – солдат. Мені не довелося вести безпосередні бої… Лише один раз стріляв по силуету. Але найменша відстань, яка була між нами, – це зазвичай метрів шістьсот. Хоча, бувало, ми були і за двадцять метрів від ворогів. Одного разу ми накрили позиції противника, корегуючи їх роботу по безпілотнику. Я якраз цим займався. Це дуже мотивує, коли ти бачиш розриви, ще до того, як звук прилетів. Розумієш, що сталося, наскільки точно влучили. В основному ми працювали на нейтралці біля річки, також залягали спостерігачами на даху ТЕЦ. Я погано переношу холод, тому це мені було неприємно. Вітер сильний. Ще й стріляли по нас…

От що написав про групу Інтелігентів – так називали розвідників, до яких належав і Леонід Маслов, Дмитро Булатов, який в той час так само служив у 92 бригаді:

“Чуть меньше чем за год на передовой Интеллигенты произвели 246 полетов БПЛА – общим расстоянием более 12 тыс. км – и получили более 110 тысяч (!) фото территории фронта – от Станично-Луганского до Кряковки, на глубину до 25 км от условной линии размежевания (по Сиверскому Донцу). Сфотографировали в анфас 160 танков, более 200 БМП и БТР, больше 500 военных грузовиков и автоцистерн, десятки единиц артиллерии, РСЗО и ЗРК. Многие фото переданы в ОБСЕ – для подтверждения действий противника после Минска-1 и 2. Задокументировали более 20 опорных пунктов противника. Идентифицировали новые системы радиоэлектронной разведки, радиоэлектронной борьбы и машины управления БПЛА, которые на сегодняшний день пребывают на вооружении только РФ. (И это – не считая выполнения функций обычной разведки: на Фасаде, на ТЭЦ, на Нижнетеплом.) Так что награждают Интеллигентов по сути, за то, что они дают всем миру четкий ответ на вопрос: Кто воюет с Украиной на Донбассе?”

– Як ви потрапили у 92 бригаду?

– Колись я служив у Радянській армії. Але коли почалася війна в Україні, прийшов добровольцем. Мене визнали непридатним. В 40 років мене зняли з обліку, про що був запис у військовому квитку. Декілька місяців, поки не вийшов закон про подовження віку, я намагався стати на облік. І мені це вдалося. Наступного дня я вже був у армії. Це було 18 серпня 2014 року. В 92 бригаду попав випадково. Але дізнавшись, що мене розподілили саме в цей підрозділ, попросився в розвідку, бо там служив мій товариш. Під час служби я познайомився з великою кількістю дуже класних людей. Раніше у мене не було такого кола друзів. Я пишаюся знайомством з ними. Це і наш комбриг, і Народний Герой України Кірил Кірилич, мої розвідники, які зі мною воювали. Частина з них підписали контракт і служать далі. Хтось повернувся до своєї цивільної професії. Був у нас боєць, який воював, хоча водночас по ньому йшло слідство. Він наймав дівчат для роботи в стриптизі за кордоном. Йому приписали торгівлю людьми. І дали десять років. Це була абсолютно фейкова справа. Вже відбуваючи строк в тюрмі, він отримав державні нагороди. Указом Президента був помилуваний.

“НА ЖАЛЬ, ПРАВОСУДДЯ НЕ Є НЕЗАЛЕЖНИМ”

– Ви за освітою…

– Математик. Але вже 17 років в судах займаюся податковими справами. Коли я став членом громадської ради доброчесності, про мене почали писати шалені речі. Виявляється, я мільйонер. І при цьому мав наглість взяти гроші за поранення і народження дитини. В моїй декларації вказані всі мої доходи – вони тільки від Збройних сил України. Після демобілізації я повернувся до своєї роботи. Компанія, завдяки моїм колегам, витримала всі економічні труднощі. Але я шукав собі щось більш епохальне, хотів присвятити себе суспільству, зробити щось масштабне. І тут мені телефонує суддя, який відслужив на війні снайпером, Саша Мамалуй. Каже: “Формується така організація. Але боюся, в ній не буде жодного бійця. Подавай документи”. Так я потрапив у цю раду. Може скластися думка, що я хотів помститися системі, комусь особисто. Ні. В мене інші мотиви. Для меня це – ще одна війна. Що таке війна? Відмова від певного комфорту. І фізичні навантаження, недосип, холод.

– Недоїд...

– З цим якраз проблем немає. Завдячуючи волонтерам та Міністерству оборони, їжа все ж таки є. Зараз у мене все так само, як тоді, коли я служив: родина в Харкові, я у Києві, не заробляю гроші, а займаюся волонтерською роботою. З 11 листопада минулого року я увійшов до ради. Мені важливо привернути увагу до нашого порталу, на якому можна забанити будь-якого суддю. Саме там можна викласти інформацію про недоброчесну поведінку осіб. По боргах не платить, кинув дружину з дитиною – це маркери ймовірно недоброчесної людини, а недоброчесна не мусить потрапляти в суд. Такі не мусять судити інших, якщо самі поводяться таким чином.

На жаль, правосуддя не є незалежним. Ця система хвора не більше, ніж інші. Ми хочемо, щоб суд був справедливим, коли не ми є учасниками процесу. І весь пафос зникає, коли ми потрапляємо у таку ситуацію. Я так багато разів чув від своїх чесних клієнтів: скільки дати, щоб відмазатися. На аргументи: поясни, доведи, надай документи, чую одне й те саме – ні, скільки буде коштувати правосудне рішення? Звісно, в таких умовах система буде хворіти.

Крім того, одна хвороба накладається на інші. Перш за все – суди залежні. Судді кажуть, що не можна сваритися з СБУ, прокуратурою. Корупція починається з політичної корупції. Спочатку судді подзвонили, дали наказ, яке винести рішення. Потім суддя починає робити те саме, але за гроші.

Корупція призвела до того, що в нас не вірять як в країну, не роблять інвестицій, підхід до законів дуже формальний. Досі податкові штрафи нараховують не по суті, а за формальними ознаками, наприклад, не за ухилення від виплат, а за підписи, помилки, коми.

– Ви багато всього дізналися про суддів?

– О! Дехто не приховував любов до окупантів, дехто готувався до вторгнення Росії. Є ті, хто люблять СРСР, Путіна. Як кримські судді перейшли, так і харківські були готові працювати на наших ворогів. Вони вже вивчали російське законодавство. І от вони знову хочуть потрапити у Верховний Cуд.

Знімок зроблений під час конкурсу на посаду суддів Верховного Суду у Києві

Серед цих кандидатів багато членів Комуністичної партії Радянського Союзу. Ми всю інформацію перевіряємо і складаємо у папочку. Будемо робити все, щоб поставити хрест на кар’єрі такого судді. І у нас є для цього повноваження.

– Ви ж таким чином наживаєте власних ворогів.

– Я не сильно їх боюся. У мене щеплення у вигляді 152- та 122-міліметрових снарядів, які прилітали прямо до мене. Один розірвався на відстані витягнутої руки. Добре, встигнув відплигнути.

– Ви вірите, що все можна змінити?

– Еволюційним шляхом – так. Я вважаю, що все могло відбуватися швидше. Але у багатьох людей немає бажання прискорювати ці процеси, бо їх усе задовольняє. Навіщо ж тоді кудись рухатись? І більшість людей сьогодні хоче залишити все, як є. Але я маю гарні приклади: під час загострень на Майдані ті, хто себе не проявляв раніше, вийшов воювати і тим самим почав щось змінювати навкруги себе.

Зрадники завжди були. У мене є власна велика образа на суспільство. Військові прокурори ніколи не наближалися до передку. Вони приїжджають, за п’ять кілометрів зупиняться і викликають на розмову солдата. “А чому ви не поїдете до нього?” – “Нам не можна”. Стоять в бронежилетах там, де ніхто їх не носить, бо ніяких загроз немає. Герої! Такі обвинувачення по справі Ендрю висували! Фантастичні. Колумбійська мафія везе наркотики через Луганську область в Україну. І допомагає у цьому розвідка 92-ї бригади. Коли брехня жахлива, в неї легше повірити. Так ще Гітлер сказав. І прокурори цим словам слідують.

Ні для кого не може бути окремих законів. Але якщо розслідують мою справу, то це має робити бездоганна людина. Щоб змінити систему, щоб навести лад, ми у раді прийняли для себе такий регламент, що можем спілкуватися з оточенням кандидата у судді, але не з ним напряму. І це таємниця – хто про кого збирає інформацію. Тут, під час іспитів, бачу “своїх” кандидатів, що за мною закріплені при розподілі, я знаю про них дуже багато, а вони не знають, чого від мене чекати. Я тут – щоб подивитись, чи є мухльож, чи працюють списки Грановського-Кононенка, чи заздалегідь все вирішено, як це було раніше. Наперед можу сказати, що з нами, слава Богу, ніхто не домовляється і не намагається це зробити.

“НЕВЖЕ МИ НЕ ЗНАЙДЕМО НА ВСЮ КРАЇНУ 120 НЕЗАПЛЯМОВАНИХ ЛЮДЕЙ ДЛЯ ВЕРХОВНОГО CУДУ?”

– Що входить до ваших обов’язків?

– От зараз кандидати складуть екзамен. Впевнений, що навіть добре. Але ми почнемо їх банити. Давати висновок, чи може така людина бути суддею чи ні. Кваліфікаційна комісія 11 голосами з 16 може цей висновок подолати. Всі висновки будуть оприлюднені. Ми нікого не караємо. Тільки кажемо: ти недостойний. Ти не розрахувався із своїм сусідом за те, що його залив. А ще й використовував своє службове становище, щоб його зробити винним. Якщо поліцейський витягнув тебе п’яним з-за керма, ти не мусиш розмахуватиисвоєю корочкою. Якщо ти виносив рішення проти майданівців, а тут десяток таких точно є, виникає питання: ти доброчесна людина чи ні. Коли справи автоматичною системою дивним чином розподілялися за конкретними суддями, про це хіба не знали? Можновладцям треба, щоб таким людям все пробачили і знову дозволили судити. Їм потрібні заплямовані. Такі як Матіос – він був заступником начальника Головного контрольного управління апарата президента Януковича, тобто контролював правоохоронні органи.

– А де ж взяти людей з чистою репутацією?

– Невже ми не знайдемо на всю країну 120 незаплямованих людей? Це в Верховний Суд стільки потрібно. А суддів взагалі – сім тисяч.

– Але якщо у них не буде досвіду?

– Молодий з нормальним рівнем IQ, освічений кандидат має більші переваги порівняно зі старим суддею, який не вміє користуватися комп’ютером. Це значить, що у нього немає інструментів, інший світогляд, він не знає, що таке вилучення серверів, у нього інша шкала цінностей. Я не маю на увазі нікого конкретного і не упереджений проти людей з досвідом. Я проти тих старперів серед суддів, які створюють міф про досвід, щоб виправдати власну непорядність. Це все колишні члени КПРС, люди минулого.

– Ваша дружина, мабуть, зовсім невдоволена всім, що відбувається. Чоловік рік воював, тепер вдома вас не буває через участь у реформуванні суддівської системи…

– Невдоволена, звичайно. Але вона мене любить. І багато чого прощає. А я вважаю, що мушу подавати приклад своїм дітям.

Леонід із дружиною та семирічною донькою

З найменшою дитиною під час виписки із пологового будинку

– Ви бачите багато людей, які готові щось робити, змінювати в країні?

– Всі, хто воював і демобілізувався, зараз займаються волонтерством. Хто активніше, хто спокійніше. Але себе проявляють. Принаймні ті, хто зі мною служив. Дехто займається і громадською діяльністю. І це говорить лише про одне: ми обов’язково переможемо. Питання тільки – як швидко досягнемо перемоги.

 Віолетта Кіртока, “Цензор.НЕТ”

Источник