Руські приречені, або Чому нас голими руками не взяти
Колись такий собі князь Отто Едуард Леопольд фон Бісмарк-Шенхаузен казав, що, мовляв, Росію неможливо перемогти на полі бою, бо на будь-яку вашу військову хитрість руські готові відповісти непередбачуваною дурістю.
Сьогодні мені здається, що руські так само не готові до подібного сценарію бойових дій – і тому приречені.
На кожну їх інформаційну диверсію Україна відповідає карколомною дурістю: депутати Вомбат, Залізна Нога та Неосяжна Дупа рвуться битися зі своїми замість чужих, націоналісти скандують соціалістичні гасла та мало не лізуть в помагаї до ху*ла, в Раді сидить ціла потужна фракція тих, кого перемогли на Майдані, а її представники розповідають майданівцям про те, за що саме стояв Майдан і чому вони – ті, кого перемогли – насправді є почесними майданівцями, а ті, хто переміг – насправді є тими, кого перемогли… Президент і два прем’єра поспіль раптом прокидаються й розуміють, що за три роки не потурбувались про енергетичну незалежність від ворога.
Читайте також: Гражданин Гройсман, вы или крестик снимите, или оденьте трусики – Семенченко
Волонтери навчають солдатів роботі з кулеметами, у військах – нестача командирів на передовій, але аж дев’ять справжнісіньких полковників у військовій газеті. Кожен кожного взиває зрадником, кожен кожному не вірить ані на шеляг, але кожного разу, щойно ворог починає викобенюватись, всі разом припиняють сварку й справді допомагають армії, чим можуть, поки бійці відбивають знахабнілих настамнєтів, які кожного разу ведуться на одну й ту самісіньку дурку: думають, що ми всі вже пересварились та заслабли так, що вони нас голими руками візьмуть, а ми й не помітимо.
Читайте також: Происходящее на фронте все больше внушает опасения. Что то назревает – волонтер
Вони нариваються, відповзають, хлопці наші дають їм відкоша, потім наливають ще зверху й у результаті – гульк, і звільняють якесь чергове місто, беруть нову висоту, виходять аж на самий Донецьк… А поки вони це роблять – у них за спинами ми знову сваримося, гриземося, трощимо один одного… і мишебраття знову думають, що вони нас ось-ось переможуть. Нема в них Бісмарка, аби збагнути, що насправді коїться, нема… Тому вони приречені. Як роса на сонці.
Об авторе
