“Україні — 24 роки. А хто з нас не помилявся у 24?”
Вівторок, 16 лютого 2016
07:25
“Україні — 24 роки. А хто з нас не помилявся у 24?”
Автор: Сергій Старостенко
Дипломат Роман Безсмертний: ”Маємо в першу чергу зміцнювати обороноздатність. Потім — єдність у владі. А також — єдність суспільства і влади”
— Починав працювати у школі в Бородянці. Там по сусідству були два кабінети — історії та біології. Я читав історію. У кабінеті біології всі вазони пропадали. У кабінеті історії — росли. Не знаю, наскільки відповідає дійсності, але кажуть — по вазонах можна відчувати людину, — говорить 50-річний Роман Безсмертний, представник України на переговорному процесі в Мінську.
12 лютого виповнився рік з підписання “Мінська-2”. Лідери Німеччини, Франції, України та Росії 16 год. вели переговори. Підписали декларацію про припинення вогню та відведення важкого озброєння сторонами. Однак бойовики постійно обстрілюють позиції українських військових.
Зустрічаємося в офісі Романа Безсмертного на Солом’янській площі столиці. Він розташований на сьомому поверсі бізнес-центру. У кабінеті Романа Петровича багато вазонів. На столі — Біблія. Невелике погруддя Бетховена. Помічниця приносить каву. Пригощає цукерками й печивом.
Хто які інтереси має в Мінському процесі?
— Росія хоче геополітичного лідерства. Це прагнення обернулося трагедією для України.
Чого хочуть ЛНР і ДНР?
— Ці хлопці — жертви процесу. Ними керує страх. Вони та їхні діти постійно житимуть із цим. За будь-якого розвитку подій у них немає щасливого завтра.
Які козирі маємо на переговорах?
— Головний — це наша праведна справа. Україна не завойовує чужої території, нікому нічого не нав’язує. Вона захищає себе, свій народ. Сильнішої позиції в будь-якому конфлікті, ніж позиція України, не може бути.
Але ми ведемо переговори з Росією, що неодноразово переступала й переступатиме міжнародне право, не зважає на міждержавні документи.
Хто є нашими союзниками?
— Європа, Сполучені Штати Америки, увесь світ. Вони розуміють — з’явилася країна, політика якої несе загрозу миру й людству.
Як внутрішня ситуація у країні впливає на переговорний процес?
— Люблю фразу — хто з нас у 24 роки не допускав помилок? Скільки Україні років? Ми вчимося. У період до 30-ти люди роблять найбільше помилок. Але в Україні сьогодні достатньо інтелектуального ресурсу, щоб нормально розвиватися.
Ви казали: “Я входив у Мінський процес хворобливо й мовчки. Тепер на три чверті знаю, що і як потрібно робити”. А одна четверта — це що?
— Важко спрогнозувати поведінку Росії. Дипломатія договорняка, що завжди пропагувала Москва, — складна.
Що таке дипломатія договорняка?
— Її суть у тому, що Кремлю байдуже, як на цей договорняк іти і як його оцінить чи не оцінить російський народ. В Україні ж це — недопустимо. Змістом і результатом переговорів з нашого боку може бути лише те, що визнане суспільством. Тому ми перебуваємо в абсолютно різних шкалах цінностей.
Яка ця шкала у росіян?
— Договорняк: “Тут поменяем, тут продадим, здесь заменим, сфальсифицируем, запишем ноль, посчитаем — 10”. А в нас усе просто. Сказав — мир, значить — мир. Сказав — будемо робити перше, друге, третє — робимо.
Що змінилося в переговорному процесі відтоді, як ви приєдналися до нього?
— Люди змінюються. Від Росії був посол Зурабов, був Кульмухаметов, зараз Гризлов. У поведінці ж протилежної сторони очікувати змін важко. Щось може змінюватися в Україні. Наприклад, колись я був послом у Республіці Білорусь. Тоді в моєму кабінеті висіли фотографії зустрічей трьох наших президентів із президентом Білорусі. Один із відвідувачів подивився і каже: “Знаєте, яка різниця між нами? У вас щось змінюється, а у нас — нічого”.
Іноді — ціною людських життів, як це сталося 2014 року. Але змінюється. У Росії нічого не змінюється. Хіба, може, стали хитріші там.
Які прояви цього?
— Наполягають на внесенні змін у нашу Конституцію. Потім вкинули інформацію, що готують вибори на Донбасі. Ми розуміємо, що це — інформаційна гра. Але мусимо пояснювати це в Україні. А їм у Росії нічого пояснювати не потрібно.
Їхня мета — розпалювати конфлікт в Україні, збурювати суспільство, вкидати дискусію в нього. Вони набагато сильніші в інформаційному процесі.
Нам треба зміцнювати обороноздатність і бути готовими до найгіршого сценарію.
Складається враження, що переговори в Мінську зайшли у глухий кут. Чи актуальні нині укладені в лютому 2015-го угоди?
– 2016-й дасть відповідь на запитання, чи можна їх виконати. Треба знайти шлях до реалізації цих угод. Та маємо чітко поставити завдання: ми повинні дати шанс нині окупованому Донбасу повернутися в Україну. Ключове слово — повернутися.
Припустимо, Донбас готовий повернутися формально. А як зробити цей процес реальним?
— Мають визнати нашу Конституцію, нашу державу, наші закони. Жити за нашими правилами.
Хто приїздить на переговори від ЛНР і ДНР?
— У тристоронній контактній групі, як правило, представлені Денис Пушилін (голова “Народного совета” ДНР. — ГПУ) і Владислав Дейнего (заступник голови “Народного совета” ЛНР. — ГПУ). Вони не є учасниками переговорного процесу. Тристороння контактна група — це ОБСЄ, Росія та Україна. А їхня роль — стілець. Поводяться дуже активно. Вимагають багато чого — скасувати АТО, подати електроенергію, зруйнувати адміністративні кордони.
Ставите їх на місце?
— На багато речей не звертаєш уваги. Бо є проста причина — хто ви такі? Тут тристоронній формат, я можу говорити з російською стороною. Але, з іншого боку, не затикати ж їм рота. Там промовчу, там назву якийсь міжнародний документ, Конституцію, закон. Іноді закипає кров. Але є дипломатичний формат. Маю говорити, не ображаючи іншу сторону.
Президент Порошенко каже про завершення війни до кінця року. Це реально?
— Війна, з точки зору масових убивств, припинилася. А далі потрібно перекрити канал постачання зброї, боєприпасів на Донбас. Це залежить від позиції Кремля.
З нашого боку теж не все гаразд. Буває, бойовик гуляє столицею. Його знімають на відео в кафе. Людина вільно проїхала півкраїни, й лише тут її побачили.
— Давайте розділимо ці речі. Тут загони зі зброєю ходять? Ні, не ходять. Тут стріляють? Ні. Тут має панувати презумпція невинуватості. Вину кожної людини треба доказати. Я проти, щоб не сподобалося обличчя — одразу в кутузку. Сказав не те, що треба — туди ж. Якщо ж довели вину — має відповідати. З іншого боку, не можна списком амністувати.
Але вони наполягають саме на цьому.
— Нехай наполягають собі. Правда — на нашому боці.
Що буде з Кримом? Він повернеться?
— Крим, як і Донбас, має повернутися до складу України. У нього є одна тема, що виходить за рамки російсько-українського конфлікту. Це право титульної нації, кримських татар, на свою державу. Тому апелювати треба в першу чергу до цього. Бо не лише анексували територію сусідньої країни. А ще й позбавили народ державності.
Як українська політика змінилася після Майдану?
— Україна переживає управлінську кризу, з моєї точки зору. Треба міняти міністра — міняйте. Треба міняти прем’єра — міняйте. Треба міняти уряд — міняйте. Тільки не мучте їх. А то ні померти, ні жити не дають. Так ніхто не працюватиме. Ну, а коли людина зібралася у відставку, то нехай іде. Але їй кажуть: вертайся. Це неправильно. Мене батько з дитинства навчав простого принципу: якщо йдеш, то іди. Не хочеш — не йди.
Від можливих дострокових парламентських виборів цьогоріч країні буде більше користі чи шкоди?
— У будь-якому політичному процесі є позитиви й негативи. Найбільший негатив — у політику прийшло молоде покоління, яке нічому поки що не навчилося. Дуже шкода, але його зметуть.
Позитив виборів у тому, що вкотре народжуються надія, віра — у нових політиків, у нові партії, у нові ідеї.
Яке основне випробування чекає на Україну 2016-го?
— Хочеш миру — готуйся до війни. Маємо в першу чергу зміцнювати обороноздатність. Потім — єдність у владі. А також — єдність суспільства і влади.
Любить слухати Бетховена та Вівальді
Роман Безсмертний у шлюбі вдруге з Тетяною Мокріді. Вона працює PR-директором Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість”. Від першої дружини Безсмертний має доньку 26-річну Лілію. Мокріді — сина Влада, 24 роки. Виховують двійнят 3-річних Єлизавету й Анастасію.
Має колекцію вінілових платівок.
— Є Вівальді, Бетховен і Бах. Люблю цю музику. Але часто не слухаю, бо — Мінськ.
Тримає вівчарку Шері й кота Марсика.
Похожие записи
Об авторе
