“Передайте Путину, чтобы он уничтожил оппозицию”

Україна

Вівторок, 28 лютого 2017
07:15

Газета по-українськи
Україна

“Передайте Путину, чтобы он уничтожил оппозицию”

 
Коментувати
Роздрукувати

Автор: Юрій Луканов

”­Зелені чоловічки” — підрозділи російських регулярних військ — відпочивають на вулиці Карла Маркса у Сімферополі 28 лютого 2014 року

У Сімферополі я опинився наступного дня після того, як “зєльониє чєловєчкі” захопили будинок Верховної Ради й уряду Криму. Це було 28 лютого 2014 року. Враження, що купа народу водночас поїхала стріхою. У мозку здичавілого натовпу панував страх і ненависть до “Правого сектора”, бандерівців, Львова, київської хунти і, звичайно, Майдану.

У маршрутці запитую в літньої жінки, де мені треба вийти. Вона відповідає питанням на питання:

— А вы приезжий?

— Да.

— А вы не из западной Украины приехали?

— Нет, из Киева.

— А вы к нам с добром приехали?

Була думка сказати, бомбочку до вас привіз від “Правого сектора”. Але вчасно прикусив язика. Подібні жарти в такій атмосфері могли погано закінчитися.

Їду до аеропорту, де ходять патрулі з автоматами. Таксист з’ясовує, що я з Києва, й починає теревенити про Майдан. Мовляв, там його знайомі стояли. Заробляли по тисячі баксів на місяць. Але тепер у лікарні лежать, бо їх там якоюсь наркотою накачували й у них почалася ломка.

Я вдаю надзвичайну зацікавленість:

— Давайте після аеропорту до них в лікарню заїдемо.

Тут виявляється, що це не його знайомі, а знайомі його родичів.

— Но им точно можно доверять, — каже.

Пропоную йому зателефонувати до своїх родичів і взяти телефон тих, які в лікарні лежать. Він віднікується.

Наступного дня стає відомо, що ті, хто захопили парламент і уряд, вийшли з будинків.

Біжу на вул. Карла Маркса, що проходить повз парламент. Цей квартал оточений “самообороною” Криму — цивільними чоловіками, які організувалися в загони. Показую посвідчення. Мені розказують, що в Кличка відбитий мозок, шкода, що Яценюк кулю в лоба не отримав, і щось про фашиста Тягнибока. Потім кажуть, що нікого не пропускають.

Роблю крок убік і стаю біля телевізійників. Вони знімають те, що відбувається за ланцюгом “само­оборони”. Я теж фотографую “зельоних чєловєчков”. Раптом до телевізійників підходить чоловік і каже:

— Пойдемте.

Ланцюг розступається й телевізійники рухаються в бік парламенту. Я йду разом із ними. Чолов’яга, який веде нас, певне, приймає мене за члена їхньої команди.

За 100 метрів від них стоїть автомобіль із написом “Международная телерадиокомпания “Мир”. Це машина для передавання відео- й аудіоматеріалів в ефір або в редакцію. Її використовують винятково російські журналісти. Вона одна на всі телеканали, які нібито вважають конкурентними. Тобто, координується з єдиного центру. Все організовано так, щоб лише росіяни мали доступ до ексклюзивної інформації.

До мене підходить жінка пенсійного віку, з тих, що годують “самооборону” на спеціальному столику.

— Журналистам тепленького, — каже. Наливає чай із термоса в одноразовий стакан. — Передайте Путину, чтобы он уничтожил оппозицию, всяких этих Немцовых. Вот наш Бандюкович этого не сделал — и видите, что получилось.

Намагаючись говорити з московським акцентом, обіцяю неодмінно переказати. Зараз думаю, хтось таки доніс Путіну поради цієї бабці.

За кілька днів до “референдуму” з новин телеканалу АТР дізнаюся, що “самооборона” на вул. Контейнерній захопила оператора французького телеканалу “Канал+” Девіда Жофрійо. Знімав захоплення бази паливно-мастильних матеріалів.

З колегами з Центру журналістських розслідувань Сергієм Мокрушним і Євгеном Гаркушею їдемо визволяти француза. Переговори доводиться вести з так званою армією Криму, в яку напередодні перетворилася “самооборона”.

З’являється сивий чоловік за 50 років — “замполіт” Станіслав Селіванов. Каже, француза судитимуть за шпигунство. Цікавлюся:

— За яким законодавством?

— Мы разберемся — по какому.

Дізнавшись, що я з Києва, він відмовляється спілкуватися зі мною. Оскільки не довіряє “брехливим українським ЗМІ”. Але продовжує переговори з кримчанами.

Через колег у Києві повідомляю про ситуацію Міжнародну федерацію журналістів і Союз журналістів Росії. Прошу втрутитися. Передаю їм телефон Селіванова й “уряду Криму” з проханням тиснути на них.

За 4 години переговорів, пауз, нових балачок Девіда Жофрійо відпускають. При цьому Селіванов просить підтвердити, що з ним поводилися гуманно, змазали йодом подряпину на руці й дали бутерброди на дорогу.

Останній спогад — це очі кримських татар, які вийшли на акцію протесту за два дні до “референдуму”. Вони явно передчували, що їх, як і їхніх предків, російська влада знову намагатиметься знищити.

Источник