Гоголь закричав: “Не твоє діло! Молись!”
Культура
Субота, 11 лютого 2017
09:00
Гоголь закричав: “Не твоє діло! Молись!”
У ніч з 11 на 12 лютого 1852 року письменник Микола Гоголь спалив чистовий рукопис другого тому свого роману “Мертві душі”. Покликав до себе слугу Семена і наказав принести портфель, в якому зберігалися зошити з продовженням твору. На благання не губити рукопис, Гоголь не зважав. Поклав папери в камін і підпалив їх свічкою, а на Семена закричав: “Не твоє діло! Молись!”.
Вранці письменник вражений своїм поривом, сказав графу Толстому: “Ось, що я зробив! Хотів було спалити деякі речі, давно на те приготовані, а спалив все. Як лукавий сильний – ось він до чого мене посунув!”.
Згодом Гоголь оголосив, що починає поститися. Невдовзі зовсім відмовився від їжі. Граф Толстой викликав лікарів, але ті не знайшли в Миколи Васильовича ніякої хвороби. Через 10 днів він помер від фізичного виснаження.
Деякі дослідники вважають, що фатальним стало знайомство письменника з протоієреєм Матвієм Константиновським, духовним наставником графа Толстого.
Священик, який відрізнявся різкістю суджень, із часом став і духівником Гоголя. Той показав свій рукопис, над яким працював дев’ять років, отцю Матвію й почув негативний відгук. Імовірно, що жорстокі слова священика стали останньою краплею.
Роман “Мертві душі” задумувався як трьохтомне видання. У травні 1842 року вийшов перший том під назвою “Пригоди Чичикова, або Мертві душі, поема М. В. Гоголя”. У ній автор розповідає про колезького радника у минулому, а нині – поміщика Павла Чичикова. Приїжджаючи до міста NN, він намагається завоювати довіру його жителів, аби ті переписали на нього своїх померлих селян. В образах місцевих поміщиків Гоголь дуже влучно зобразив російські суспільні хвороби і різні соціальні типи країни. Окрім того, за задумом Гоголя, перший том мав змалювати минуле Росії, другий – теперішній, а третій – майбутнє.
Микола Гоголь (1809-1852) – український та російський письменник та драматург. Родом із села Сорочинці – тепер Миргородський район на Полтавщині. Під час навчання у Ніжині почав виступати на сцені гімназійного театру як актор і режисер-постановник. Із 1828-го на державній службі у Петербурзі. Через рік почав публікувати повісті з циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки”. Написав понад 100 повістей, п’єс та романів. Помер у домі графа Олександра Толстого у Москві. Поховали на місцевому цвинтарі Данилового монастиря. 1931 року прах письменника перенесли на Новодівочий цвинтар.
Похожие записи
Об авторе
