ГОЛОВА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛВЦА ПАВЛО ЖЕБРІВСЬКИЙ: “МИ НЕ ЗАКРИВАЄМО РОСІЙСЬКОМОВНІ ШКОЛИ. АЛЕ БУДУЄМО 25 НОВИХ З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ВИКЛАДАННЯ”

"Цензор.НЕТ" поспілкувався із керівником Донецької військово-цивільної адміністрації Павлом Жебрівським про Авдіївку, економічну блокаду, поведінку Росії, зустрічі з Рінатом Ахметовим та можливість проведення виборів на Донбасі.Голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський буває в Києві двічі на місяць. Зазвичай приїжджає в ніч з п’ятниці на суботу. День відводить на наради та зустрічі. У неділю – назад до Краматорська. Ми зустрілися із Павлом Івановичем у четвер по обіді. Каже, зараз у столиці, бо викликав Президент – треба було обговорити ситуацію в Авдіївці.

“ДВІ ГРАНАТИ В КИШЕНІ, ПІСТОЛЕТ НА БОКУ. В ПОЛОН Я ТОЧНО НЕ ЗДАМСЯ”

– Перед тим, як говорити про Авдіївку, хочу запитати вас про вбивство Гіві. Цю тему обговорюють уже кілька днів. Гадають, хто міг це зробити. Мені більше схоже на зачистку. Ви як вважаєте?

– З цього приводу є різні думки. Але я скажу, що насправді Путін усвідомлює: рано чи пізно за все потрібно буде відповісти. А ці покидьки в Гаазькому трибуналі, розуміючи ситуацію, розказали б, хто давав команди, керував, звідки зброя та фінансування. Вони були б не лише обвинувачуваними, але й свідками звинувачення Путіна у скоєнні нападу на суверенну державу Україну. Зрозуміло, такі люди йому точно не потрібні.

– То це справа рук Росії?

– Я думаю, є два варіанти. Перший – зачистка а-ля Путін, другий – внутрішньовидова боротьба. Там є фінансові потоки. Такі розкручені особи, як Гіві та Моторола, мали б вимагати для своїх банд більшого фінансування з того, що московити платять Захарченку.

– Після вбивства Гіві Захарченко звернувся до української влади і прозоро натякнув, що буде мститися. Ви охорону посилили?

– Я вас прошу! (відмахується. – О.М.). Ми про це не говоримо. Але якщо захочуть “грохнути”, то ніяка охорона не допоможе.

Знаєте, коли обстріляли ремонтників (в Авдіївці. – О.М.), і вони відмовлялися бути на місці, я пішов разом із ними.

– Щоб їм було спокійніше?

– (Киває. – О.М.) Звичайно. Були ремонтники, ДСНСівці та я. Два дні був там разом з ними.

– Не страшно?

– Дві гранати в кишені, пістолет на боку. В полон я точно не здамся (сміється. – О.М.). Щоб ви розуміли, сепари були на відстані 300-500 метрів. Вони нас точно бачили. Перед ремонтниками йшли сапери – розміновували. Їх з того боку ідентифікували. Кацапський генерал дзвонив представникам ОБСЄ, питав, чи це не військові (бо у одного із керівників сепари побачили майорські зірки). Отака була ситуція.

– Як в Авдіївці спрацювали після загострення порівняно із минулими кризовими ситуаціями?

– Я вам перекажу те, що чув від людей в Авдіївці: “А чому так не було у 2014-2015 роках?” Тобто цього разу все функціонувало.

Мені повідомили, що місто повністю відрізане від світла, і є ризик евакуації людей. А це найстрашніше. Щоб ви розуміли, якби ми евакуювали жителів, загроза захоплення Авдіївки та знищення порожніх будівель була б неймовірна. Тоді б вони нагнали техніки. Хоча у них вже не вистачає навіть екіпажів для тих же танків. Тому, наприклад, в одному із батальйонів – танковий екіпаж у складі блондинки, брюнетки та рудої…

– Така ВІА Гра.

– Так, танкова ВІА Гра (посміхається. – О.М.). Отака у них піар-акція. Чи беруть вони участь у бойових діях, я не знаю.

– Виходить, у них справи йдуть не дуже добре?

– Із особовим складом – достатньо погано. Батальйони та так звані армійські корпуси укомлектовані відсотків на 40. Мало бажаючих бути “гарматним м’ясом”. От дивіться: зараз у “промці” – багато їхніх трупів. Наші пропонують забрати, але вони цього не роблять. На сьогоднішній день це відкладена небезпека для України. Якщо в якійся сім’ї (з ОРДЛО. – О.М.) загине тракторист чи шахтар, то вона до скону буде ненавидіти все українське. От ми після деокупації заходимо туди і одразу отримуємо ворогів української держави. Це ж іде не просто утилізація людей (за принципом, як казав Жуков: “Русские бабы еще нарожают”), а небезпека для нас.

– Але ж ті люди мають усвідомлювати, що взагалі відбувається?

– Там величезна пропаганда. Півроку тому я вчергове поїхав на передову, спілкувався із хлопцями. Один із них каже: “Павле Івановичу, тут немає української телевізії. Ми дивимося Рашка.ТV та ТV.Новоросія. Я через місяць подумав, що починаю сам себе, як хунту, ненавидіти”. Доктор Геббельс став пропелером у труні із заздрощів до “недогітлера” Путіна через доведення майже до досконалості процесу промивання мізків людей. І це працює! От ми після обстрілів ідемо по Авдіївці, щоб оцінити ситуацію. Бачимо, дехто плаче, бо знищено дах будинку. А один дядько (років на 15 від мене старший) говорить: “Я ненавиджу українське телебачення, бо воно бреше. Це ви розстріляли”. Я йому пропоную подивитися, звідки стріляли, що закрученим постріл не може бути. Але людина навіть чути нічого не хоче.

– І таких настроїв немало.

– Немало. І якби ми сказали, що побороли такі настрої, це б означало видати бажане за дійсне. Не можна цього недооцінювати. Нам потрібно ще багато роботи провести на Донбасі, щоб люди повернулися обличчям і зрозуміли: Вони – це і є Україна.

– Однак для початку потрібно, щоб закінчилася війна.

– Так, для початку потрібно, щоб закінчилася війна (зітхає. – О.М.). На жаль, це абсолютно невигідно Путіну. Він гірше від   Гітлера. Той хоча б любив німецький народ. А цей ненавидить і своїх, і всіх. Він уявив себе чи Петром І, чи Наполеоном, і замість того, щоб навести лад у своєму домі, лізе в чужий. Йому потрібні території. Навіщо?!

– Як це?! “Великая и могучая Российская империя”.

– Це вже до психіатрів! Вони найкраще можуть допомогти цьому нелюду.

“Я ПАМ’ЯТАЮ, ЯК У СЕРПНІ 2014 РОКУ У НАС БУЛО ТАК, ЩО ОДНА БМП ЇДЕ, ДРУГА – СТРІЛЯЄ. ЗАРАЗ ОЗБРОЄННЯ ВЖЕ Є”

– Про що свідчить цей наступ терористів в Авдіївці?

– Вони хотіли відвоювати “промку”. Власне, пішли в атаку. Наші хлопці “дали по зубах” і увірвалися на висотку, яка контролює дорогу Ясинувата-Горлівка. Якщо подивитися, скільки там металу від гармат, танків, мін, то Сталінград відпочиває. Це страшна річ.

– До ситуації в Авдіївці ви говорили, що війна може закінчитися протягом року-півтора. Думка не змінилася?

– Ні. За тими даними, які я маю, за перший квартал кацапи скоротили фінансування десь на 25 відсотків. Є повідомлення, що збираються ще настільки ж. Реально вони дають 80 відсотків від усього…

– Це скільки приблизно?

– За моїми підрахунками, приблизно три мільярди доларів на рік.

– Немає, куди гроші дівати. У них же все гаразд.

– Так-так, кожен росіянин має особняк, автомобіль, хорошу роботу і відпочиває за кордоном (скептично всміхається. – О.М.).

Зараз багато говорять про продовження санкцій. Дивіться, свого часу американці “заморозили” свої нафтові свердловини, бо купляли достатньо дешеву нафту у арабів. Зараз Трамп заявив, що збирається дати більше роботи та грошей американському народові. Одним із напрямків, в принципі, може бути “розконсервування” нафтових свердловин. Якщо це відбудеться, і ціна на російську нафту впаде до 25-30 доларів, це пришвидшить як деокупацію Донеччини та Луганщини, так і повернення Криму.

– Але ми не можемо “сидіти на березі й чекати, поки повз пропливе труп ворога”!

– Звичайно. Однак ми не сидимо й не чекаємо. Що ми робимо? Будуємо боєздатну армію. У будь-якому випадку така є запорукою миру, бо на сильного ніхто не буде нападати. Сьогодні у нас там інші люди, аніж раніше були. Наприклад, ситуація із пиятикою. Після того, як пішли мобілізовані, вона змінилася. Я пам’ятаю, як у нашому батальйоні після спостереження прийшов один хлопчика. Був п’яненький. Ліг відпочивати. Заходить генерал і каже: “Боец, встать!” Той відкрив одне оке і відповідає: “Діду, йди звідси! Не заважай воювати!” Генерал представляється. Хлопець відповідає: “А я – Вася, тракторист з Олевська” (всміхається. – О.М.).

В принципі, такого вже немає. І, зрозуміло, що на сьогоднішній день армія є більш підготовленою, вмотивованою та озброєною. Бо я пам’ятаю, як у серпн і 2014 року ми йшли із Ізюма в Бахмут (там 150 кілометрів) 14 годин. У нас було так, що одна БМП їде, друга – стріляє. Зараз озброєння вже є. Так, воно радянське, але на ходу. З кожним місяцем це покращується.

Друге питання. От зараз приїжджають із “Ди-ри” (“ДНР”. – О.М.), як вони кажуть, в Україну, і бачать зовсім іншу картинку: в магазинах продаються всі товари, працюють ресторани, є робота, будуються школи, парки та багато іншого. Це те, що ми маємо показати: там, де Україна, все модерно і класно. Тут ідеться про сферу моєї відповідальності.

У нашого успіху є три складові: продовження санкцій і тиску на Росію наших західних партнерів, реформування держави та побудова модерної армії (це задача Києва) і наведення ладу на тій території, за що відповідають органи місцевого самоврядування. Наприклад, я поставив задачу, і ми визначили 25 опорних шкіл. Залишаємо там стіни, все викидаємо, від підвалу до даху робимо євроремонт і термомодернізацію. Потім ставимо туди інтерактивні дошки, облаштовуємо цифрові лабораторії…

– Таких шкіл у Києві майже немає.

– Так. А у нас у березні відкривається така перша школа в Билбасівці Слов’янського району. Так от до кінця року таких буде 25. Але мова викладання – виключно українська. Ми не закриваємо російськомовні школи. А робимо “цукерочку” и пропонуємо: “Хочете, щоб ваші діти були освіченими, конкурентними на ринку? От держава виділила гроші – йдіть. Хтось хоче русс-ко-я-зы-чны-е (говорить по складах. – О.М.) – будь ласка, вкладайте кошти”.

– Звідки фінанси на такі сучасні школи?

– По-перше, обласний бюджет. По-друге, гроші, переміщені з територій, які сьогодні тимчасово окуповані. Там працюють підприємства, які сплачують податки до місцевих бюджетів Донецька, Макіївки, Єнакієва. Плюс, кошти соцекономрозвитку.

Насправді, ми багато чого ще маємо зробити, окрім шкіл – парки, спортивні майданчики, центри надання адміністративних послуг і так далі. Десь роботи почалися, а десь ще тільки розпочнемо, коли зійде сніг.

“Я ЗАПИТУВАВ АХМЕТОВА, ЧИ ПЛАТЯТЬ ТАМ ЯКІСЬ ЗБОРИ СЕПАРАМ? ВІН МЕНІ СКАЗАВ, ЩО НІ”

– Ситуацію в Авдіївці деякі політики пов’язують із економічною блокадою Донбасу. Ви бачите якийся зв’язок?

– Я не бачу такого зв’язку. Блокада мені абсолютно не подобається. Те, що роблять хлопці, нечесно і неправильно. Я двічі зустрічався із блокувальниками. Вперше, коли не було нардепів. Вдруге, коли відбулася відома історія, як дядько дав ляпаса Аброськіну (керівнику Нацполіції в Донецькій області. – О.М.). Запитував у Семена Семенченка: “А навіщо тобі, козаче, депутатський мандат? Блокувати? Для цього він не потрібен. Ти – громадський активіст. Іди на блокаду – немає питань!” Пояснював, що є декілька речей, які ми маємо зробити. Перше, 415-та постанова передбачає, які товари можуть переміщатися за лінію розмежувать і назад. Ви можете обмежити їх перелік. Друге, в СБУ підписують дозволи на транспортування. Ви в змозі організувати депутатський контроль та увійти в цю групу. Третє, ветерани АТО, які сьогодні на блокаді, можуть стати разом із прикордонниками та фіскалами й контролювати, щоб не було переміщення товарів, не визначених 415-ю постановою. Вони розказують, що це є торгівля. Ні, це не так! Є заводи та шахти, які зареєстровані на котрольованій українською владою території, а працюють там, де трудяться та отримують зарплату українці з того боку. Таких у Донецькій та Луганській області – понад 150 тисяч. Половина з них – жінки та пенсіонери. Припустимо, ми закрили ці заводи. Із тих 75 тисяч чоловіків половина, не маючи засобів для існування, поповнять ряди так званих батальйонів (“ЛНР” і “ДНР”. – О.М.) та почнуть убивати українців. Ми цього хочемо?! От закрили ми шахти. Ті заллють їх водою (після чого не підлягатимуть відновленню), а заводи виріжуть на металобрухт. Ми заходимо туди, і що матимемо?!

Я казав блокувальникам: “Хлопці, потрібно, щоб сіли аналітики, експерти та порахували “за” і “проти”. Тільки на підставі їхніх висновків вже треба діяти. А ви спочатку робите, а потім навіть не думаєте. Розказувати про “торгівлю на крові” – це класно для лайфовських речей. Але є державницькі підходи. Народний депутат, як держслужбовець першого рангу, повинен думати головою. Однак для цього, звичайно, треба мати освіту. Не лише середню. Та непотрібно займатися шахрайством”.

– Я так розумію, з депутатами ви не домовилися, як розрулити ситуацію?

– Ні. Бо нецікаво, коли пропадає лайф та піар. А я – за державницьку позицію.

Дехто порівнює цю ситуацію із блокадою Криму. Цього не можна робити! Бо півострів – чітко визначена анексована територія, яку московити оголосили одним із елементів свого федерального округу. Там вони – окупанти, і як з ними діяти – зрозуміло. В Раді є законопроект про визнання окупованими деяких територій Донецької та Луганської областей. Експерти мають проаналізувати чи зважити, чи не віддалить його ухвалення деокупацію. Мені здається, що так. Крім того, це буде підштовхувати до того, чого хочуть “курячі полковники” “захарченки” – увійти до складу Росії. А ми хіба цього бажаємо?! Можливо, хтось так. Але рішення не можна приймати імпульсивно, бо воно є засадничим.

– У неділю ми зустрічалися із народним депутатом Павлом Костенком, який саме приїхав з блокади. Він говорить, що блокувальники перевірили потяги і подивилися, що переміщується…

– (Перебиває, всміхаючись. – О.М.) І що знайшли?

– Що вугілля – лише 10-15 відсотків, а решта – руди, цемент, пісок.

– Сказати, що там все бездоганно? Ні, це не так. Через це я і запропонував проаналізувати та визначити товари, які переміщуються. Нехай народні депутати, той же Павло Костенко та інші, сядуть із Кабміном і визначаться по кожній позиції. З’ясують, наприклад, чому переміщають руду? Можливо, для того, щоб на Макіївському металургійному заводі зварити метал, який потім повернеться назад в Україну? Мабуть, це правильно. Але, повторюся, потрібно сідати та працювати по кожній позиції. Це рутинна робота. Тоді ми вийдемо на якесь порозуміння.

– Павле Івановичу, скільки йде вугілля?

– Не знаю. От чому я можу спокійно говорити? Бо жодним чином, як керівник військово-цивільної адміністрації, не впливаю на переміщення товарів туди і звідти. Це йде повз мої рішення. Цими питаннями займаються зовсім інші органи.

– Також Костенко розповідав, що на непідконтрольних Україні територіях виготовляють цигарки та горілку. Наводив приклад лікеро-горілчаного заводу “Луга-Нова “…

– (Перебиває. – О.М.) Там не тільки “Луга-Нова”!. Є й інші, як-то колишні заводи “Олімпу”, які “віджав” Захарченко.

– Так от нардеп стверджує, що вони вп‘ятеро збільшили виробництво.

– Абсолютно! Тому ми й говоримо про те, що АТОшники з блокади мають стати із нашими прикордонниками і фіскалами, та контролювати, щоб ці горілка й тютюн не йшли на територію України. Бо це, насправді, є торгівля (на відміну від переміщення металу). І, дійсно, з цього гроші йдуть на убивства наших солдат. От цього як раз ми маємо не допустити!

– Ще процитую вам Костенка: “Ахметов є комунікатором між ОРДЛО та українською владою”. Я пам’ятаю, ви говорили, що зустрічалися з ним. Де він зараз?

– У Києві. На Донеччині я Ахметова не бачив. Двічі зустрічався з ним тут, у Києві.

Знаєте, я проводжу зустрічі з усіма працедавцями (Донеччини. – О.М.). Бо є питання робочих місць, зарплати та податків. Це обговорюється. Чи їздить Ахметов туди? Ні. Але, дивіться, є частина ДТЕК обленерго, які працюють на непідконтрольній території. Зрозуміло, що якісь домовленості йдуть. Я, до речі, запитував Ахметова, чи платять там якісь збори сепарам? Він мені сказав, що ні. Перепитую: “Так а як ви тоді працюєте?” Відповідає: “Дуже просто. Якщо не буде робочих місць, і люди не отримуватимуть зарплату, опиняться без роботи. Тоді їх доведеться утримувати”. Тому в інтересах тих “курячих полковників”, щоб підприємтва працювали. Наскільки це правда – питання не до мене. Але, в принципі, раціо в цьому є.

– Він усвідомлює, що зокрема й через нього скалалася така ситуація на Донбасі?

– Це питання до нього. Я не запитував, бо йдеться не про мою компетенцію. Цим мають займатися інші люди. Мене цікавило, чи збирається він скорочувати робочі місця (відповідь – ні), підвищувати зарплати (так), справно сплачувати податки (буде), а також працювати над зменшенням екологічної шкоди його підприємствами (так).

– Хто був ініціатором зустрічей? Ви чи він?

– Я. Бо переді мною стояли питання, як сформувати бюджет, і що буде із людьми. От за рік і майже вісім місяців, скільки я на посаді, було дві такі зустрічі.

“НА ДОНЕЧЧИНІ ПРО ВИБОРИ НЕ ДУМАЮТЬ”

– Іще одна болюча тема – вибори на Донбасі. Заява посла Німеччини в Україні Ернста Райхеля наробила багато галасу. Дехто вважає, що це його особиста думка…

– Я не думаю, що це так. Проблема в чому? Бізнес тієї ж Німеччини чи Франції не дуже задоволений санкціями проти Росії. Тому що був величезний нафто-доларовий потік. Московитам треба було качати нафту, добувати газ і продавати їх. Зрозуміло, шо вони на ті гроші багато закуповувались. Сьогодні така закупівля зменшилася. У Німеччині восени вибори. Тому сьогодні їхній уряд змушений петляти. Насправді, багато європейських країн не усвідомлюють, що відбувається в Україні (я думаю, що і в Києві десь 70 відсотків людей так само – це ті, кого не зачепила війна). Так от багато хто з європейців хотіли б закрити очі й зробити вигляд, що нічого не бачать, а тут щоб все саме собою розсмокталося. Але добре, що канцлер Меркель і президент Олланд розуміють, що ця війна – загроза, в тому числі, й Європі. Однак сьогодні їм потрібно готуватися до своїх виборів та давати посили німецькому бізнесу – тим, хто сформує суспільну думку. Це все є політика. МЗС правильно зробив – викликав посла та провів профілактичну бесіду. Ну, є таке бачення у частини істеблішменту європейських країн. Але це означає не те, що “все пропало”, а те, що повинна бути єдина жорстка політична позиція української влади та суспільства. Ніяких виборів при відкритих кордонах та перебуванні там московських солдат і “курячих полковників” бути не може! По виборах у нас є сконсолідована точка зору влади та суспільства. На це не зможуть не зважати ні Німеччина, ні Франція, ні той же Трамп.

– Але чи можуть вони продовжити тиск, наполягаючи на виборах?

– Безумовно. Однак, знову ж таки, нашим переговорникам потрібно петляти. Мовляв, ми ж не проти, але суспільство це не сприйме. Потрібне підґрунтя для їхньої твердої позиції. Коли сьогодні Президент їде на перемовини Нормандського формату, повинен казати, що є отака єдина точка зору нашого народу та влади: поки кацапи не покинуть Україну, не буде забезпечена безпека і не перекритий кордон, вибори неможливі. Це буде аргумент. Він не може бути не почутим. Але спочатку ми повинні дати Президенту цей аргумент. Оце відповідальність, в тому числі, народних депутатів та суспільства.

– Жителі Донеччини взагалі говорять про вибори?

– Та не думають вони про вибори. Ця тема взагалі не мусолиться на Донеччині. Не до того. Що хочуть на лінії розмежування? Просто тиші, миру та спокою.

Ольга Москалюк, “Цензор.НЕТ”

Фото: Наталя Шаромова, “Цензор.НЕТ”

Источник