До звичайної вівсяної каші подавали дороге шампанське
Вівторок, 07 лютого 2017
11:42
До звичайної вівсяної каші подавали дороге шампанське
Вардкес Арзуманян має меню із потонулого “Титаніка”
1. Меню третього класу з “Титаніка”, 1912
Меню третього класу з легендарного “Титаніка” придбав на аукціоні через британського брокера. Як воно вціліло – невідомо. Ймовірно, випадково хтось із врятованих пасажирів узяв із собою. Корабель потонув у ніч із 14 на 15 квітня 1912 року в Північній Атлантиці. Врятувалися 704 із 2208 пасажирів і членів екіпажу.
На невеликій картці – фотографія корабля і список пропонованих страв. Кухня “Титаніка” була розрахована на приготування від шести до 10 тисяч порцій на день. Обідній зал першого класу палубного ресторану “Рітц” приймав 554 персони. Їм пропонували 40 позицій на вибір. У третьому класі пасажири сиділи за довгими столами у їдальні, яка вміщала до 473 людей одразу. Меню пропонувало до 15 страв і напої. До звичайної вівсяної каші подавали дороге шампанське. 14 квітня перед катастрофою пасажири на сніданок їли вівсянку з молоком, овочеве рагу, хліб, пили чай або каву. На обід: рисовий суп, картоплю, солодку кукурудзу, печиво, рис із чорносливом. Вечеря: пиріг із кролика, запечена картопля, хліб і масло, ревінь та імбир-джем, хліб, чай.
Нещодавно меню першого класу купили з аукціону за 150 тисяч доларів.
2. Меню ресторану “Абатство Альберт”, 1910
Художник Жорж Ребон намалював даму й кавалера в інтимній атмосфері ресторану – на першому плані у срібному відрі охолоджується шампанське. Чоловік цілує оголену шию дами в капелюсі. На другій сторінці на намальованих листках каштана кухар від руки написав назви страв.
Еротичний дух є у французьких меню кінця XIX – початку ХХ століття. Він відчувався скрізь – у кабаре, в театрах, на полотнах. На обкладинках меню малювали не тільки оголених жінок, а й цілі оргії, фантастичних звірів і міфічних істот. Еротика інколи межувала з порнографією.
Вардкес АРЗУМАНЯН, 54 роки, ресторатор, колекціонер меню. Народився і виріс у місті Баку, столиці Азербайджану. Має економічну освіту й досвід роботи у ”Газпромі” Вірменії. 30-річним із родиною переїхав до Львова. 1995-го заснував компанію ”Рестарон”. Власник львівських ресторанів ”Тарон”, ”Кентавр”, ”Монс Піус”, Шампанерія ”Х&Х”, Libraria Speak Easy Bar. Із 2007 року входить до ради конкурентоспроможності міста. Брав участь у відновленні Вірменського кафедрального собору у Львові – двору, дзвіниці, фасадів, колони Святого Христофора. Ресторанні меню почав колекціонувати 13 років тому. Зараз має близько двох тисяч примірників – від початку XIX століття до сучасних. ”Меню – це значно більше, ніж просто список страв. Це – мистецтво, культура, історія, яку ресторатор хоче розповісти гостю”. У колекції переважають антикварні меню. Близько ста з них є частиною збірки ресторанних меню Моріса Сейланда (1872–1956) – найвідомішого гастрономічного критика Франції початку минулого століття. Написав багатотомний довідник ”Гастрономічна Франція”. Зібрав 7 тисяч меню у місцях, де побував. Вважав, що мистецтво їжі не має нічого спільного з потребою харчуватися. Після смерті частину колекції Сейланда виставили в музеї, інша належить німецькій колекціонерці. 120 меню викупив на аукціоні 2010-го Арзуманян. Ціну не називає. Найсмачніша страва, яку їв востаннє, – ідеально просмажена картопля-фрі в ресторані Михайла Зельмана у Лондоні. Донька Еліна навчалася за кордоном, працює у компанії батька. Дорослий син Давид створює мультфільми, якими ділиться на власному YouТube-каналі
3. Меню ресторану бургундських вин, 1928
Робота чеського художника Альфонса Мухи (1860–1939). Зобразив рудоволосу легко вдягнену жінку, яка збирає виноград. Муха – ілюстратор, ювелірний дизайнер і плакатист, один із найвідоміших представників стилю арт-нуво. Першим з іменитих художників почав працювати у рекламі – створював наклейки для цигаркового паперу, алкоголю, бісквітів. Після Першої світової війни повернувся з Франції у Чехословаччину і розробляв банкноти, поштові марки та нагороди.
Зараз меню роботи Мухи продають за вартістю його картин. У Львові в Національному етнографічному музеї зберігаються 28 його робіт. Колекцію оцінюють в сотні тисяч доларів.
У Європі ресторатори запрошували художників оформлювати меню – щоб залучити більше клієнтів, які цінували мистецтво. Кожне меню було пронумероване. Великій компанії й постійним клієнтам дозволяли забирати його з собою.
4. Меню “Ресторану митців”, 1919
Ілюстратор Франциск Пульбо (1879–1946) олівцем зобразив дітей, які малюють голого хлопчика. Художник народився в сім’ї вчителів, був старшим із семи дітей. З раннього віку малював картини про малюків у різних життєвих ситуаціях. Випустив листівки із серією зображень бідних дітей. Згодом організував для них притулок.
На створених Пульбо меню шеф-кухар власноруч написав назви страв.
5. Меню Першої вечері “Приятелів гарного столу”, 1947
Меню для ресторану “Оберж дю Куку” створив французький карикатурист Жорж Вілла (1883–1956). Славився еротичними малюнками. На першій сторінці технікою офорт (різновид гравюри на металі, який дозволяє отримувати відтиски з друкарських форм, попередньо оброблених кислотами. – Країна) зроблений відбиток картини “Перепілки на дивані”. Усього таких копій було 100. Номер цієї 99. На першому плані – святковий стіл зі смаженими перепілками на таці. На другому – кавалер у червоному сюртуку з напівоголеною дамою. На звороті зображено кухаря з тацею перепілок.
Ініціатором створення товариства “Приятелів гарного столу” був Жорж Вілла. Перше зібрання відбулося 22 квітня 1947 року. Учасники поєднували кулінарну майстерність із мистецтвом сервірування, подачі страв та бесідами. Щоразу запрошували красивих жінок на вечерю. Членами були 49 осіб – французькі гастрономи, митці, бібліофіли. Збиралися на “делікатесні вечері” сім разів на рік. Для кожної зустрічі друкували ілюстровані меню, які нумерувалися. Їх створювали щоразу нові митці – учасники товариства. Зустрічі тривали сім років. Існує збірка 49 меню, створених Жоржем Вілла, Бертом де Сен-Андре, Клеменом Серво, Жаком Буйєром та іншими художниками того часу.
Похожие записи
Об авторе
